Постановление суда № 137201071, 08.06.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 червня 2026 року м. Рівне№460/8572/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складу судді О.О. Максимчука, після одержання позовної заяви Головного управління ДПС у Рівненській області до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2026 ВП№73455778 головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 25.05.2026 суд вказану позовну заяву залишив без руху та встановив для позивача 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання позивачем до суду заяви позивача із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до суду судового збору у сумі 2662,40 грн.

Як свідчить довідка про доставку електронного листа, вказана ухвала суду від 25.05.2026 доставлена до електронного кабінету позивача в ЄСІТС 25.05.2026 о 21:03 год.

Представник позивача 05.06.2026 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку для виконання вимог ухвали від 25.05.2026 на розумний термін. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач позбавлений можливості сплатити судовий збір в цій судовій справі з огляду на обмежене фінансування по рахунку КЕКВ 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору), а тому на думку позивача наявні об`єктивні обставини, зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, які перешкоджають виконати вимоги ухвали суду від 25.05.2026 у межах встановленого судом строку.

Надаючи оцінку наведеним у вказаному клопотанні доводам представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до приписів статті 129 Конституції України та статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 2 та 6 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Отже, законодавством регламентовано право суду продовжити встановлений ним процесуальний строк. При цьому, аналіз викладених норм дає підстави вважати, що продовження строку є правом суду, а не його обов`язком.

Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Таким чином, особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку, дотримання вимог процесуального закону, в тому числі щодо оплати судового збору.

Щодо доводів представника позивача про неможливість у визначені строки сплатити судовий збір у зв`язку з обмеженим фінансуванням видатків на сплату судового збору, суд зазначає, що такі доводи не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна підстава для продовження строку на усунення недоліків, оскільки, з огляду на положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача не віднесено до органів, що звільняються від сплати судового збору, а тому такий орган повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах. У свою чергу, як розпорядник коштів позивач повинен був готувати проект кошторису на фінансування з бюджету та проекти відповідних змін до кошторису, тобто позивач повинен був передбачити в поточному році видатки на сплату судового збору.

Суд зауважує, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12.10.2022 у справі № 640/11452/19, в постанові від 13.09.2023 у справі № 420/11646/22 та постанові від 09.04.2025 у справі №380/11975/23.

Крім того, особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. Подібні висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 та Верховного Суду в ухвалі від 13.07.2022 у справі № 140/1528/21.

У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відповідно, наведені представником позивача у його заяві підстави для продовження строку усунення недоліків позовної заяви для сплати судового збору, суд визнає неповажними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, процесуальним законом передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Враховуючи, що позивачем не були усунуті усі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 25.05.2026, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку на усунення недоліків - відмовити.

Позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений і підписаний 08.06.2026.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК