№ 13717885, 09.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 лютого 2011 р. № 14/115

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіОстапенка М.І.,

суддівГончарука П.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "ТрастТер"

нарішення господарського суду Львівської області від 6 жовтня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року

у справі№ 14/115

за позовом приватного підприємства "ТрастТер"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

провизнання договору частково недійсним

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року приватне підприємство "ТрастТер" звернулось до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №394/0308 від 11 березня 2008 року в частині преамбули "сторони договору" і в частині "реквізити та підписи сторін" у назві лізингоодержувач ПП "Траст Тер".

Рішенням господарського суду Львівської області від 6 жовтня 2010 року (суддя –С.Китаєва), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року (головуючий –Н.Галушко, судді –М.Краєвська, Г.Орищин), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв’язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11 березня 2008 року між ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" (лізингодавець) і ПП "ТрастТер" (ЄДРПОУ 19328849) (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу (оренди) №394/0308.

Відповідно до п.1.1 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме піввагон 4-х вісний –5 шт. згідно додатку №1.

Підставою для подання даного позову стало те, що у преамбулі і розділі "Реквізити та підписи сторін" вказаного договору замість ПП "ТрастТер" лізингоодержувачем вказано ПП "Траст Тер". На думку позивача зазначена обставина є перешкодою для сплати лізингових платежів і користування обумовленим договором майном.

Колегія суддів погоджується із рішенням судів попередніх інстанцій про відмову у заявленому позові, виходячи із такого.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій правильно, пославшись на норму статті 35 ГПК України, взяли до уваги обставини, встановлені чинним на даний час рішенням господарського суду Львівської області від 29 жовтня 2008 року, ухваленим у межах розгляду справи № 33/103 за позовом ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" до ПП "Траст Тер" (ЄДРПОУ 19328849). Даним рішенням стягнено з до ПП "Траст Тер" (ЄДРПОУ 19328849) заборгованість, що виникла внаслідок несплати відповідачем лізингових платежів за спірним у даній справі договором фінансового лізингу (оренди) №394/0308. Відтак, у ході розгляду справи № 33/103 було встановлено, що відповідач є стороною вказаного договору.

При цьому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, у справі № 33/103 мова йде про юридичну особу, що є відповідачем у даній справі.

Наведене підтверджується однаковими номерами ЄДРПОУ, що вказані у резолютивній частині судового рішення господарського суду Львівської області від 29 жовтня 2008 року (а.с. 43) і у довідці № 1110 Львівського обласного управління статистики (а.с. 15).

Водночас, вказаний номер ЄДРПОУ співпадає із номером, вказаним у розділі "Реквізити та підписи сторін" оспорюваного договору лізингу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо відсутності підстав для визнання договору лізингу недійсним, з огляду на відповідність його змісту нормам матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства "ТрастТер" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 6 жовтня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2010 року у справі за №14/115 – без змін.

Головуючий, суддяМ.Остапенко

Суддя

П.Гончарук

Суддя

Л.Стратієнко