Решение № 137178039, 08.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"08" червня 2026 р. Справа № 363/170/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

08 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку (надіслано 30.12.2025) та за підписом представника ТОВ «ФК«ЄАПБ» - Кудіної А.В., надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №55944-04/2025 в розмірі - 20 900,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 25.04.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №55944-04/2025. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 28.08.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №28082025, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНСГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №28082025 від 28.08.2025, ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 20 900 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10 000 грн. - сума заборгованості за штрафом; 500,00 грн. - заборгованість за комісією. Таким чином, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за укладеними договорами належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 20 900,00 грн, а тому позивач, який набув право вимоги до відповідача за вказаними договорами, звернувся до суду з даним позовом.

Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 21.01.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи та призначено до розгляду на 19.03.2026 о 10:00, про що повідомлено учасників провадження.

У судові засідання, призначені на 19.03.2026 та 25.05.2026, учасники провадження не з`явилися. У прохальній частині позову, позивач просить розглядати справу у відсутності представника позивача, зазначивши, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Як убачається із матеріалів справи, копію позовної заяви з додатками, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою про виклик до суду, відповідачу було надіслано 22.01.2026 та 23.03.2026 (повторно) на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання:

АДРЕСА_1 , а також судову повістку надіслано на електронну

пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену позивачем у позові, та згідно довідки про доставку електронного документу - судову повістку доставлено до електронної скриньки 22.01.2026. Судова кореспонденція, надіслана відповідачу на поштову адресу його зареєстрованого місця проживання, повернулася на адресу суду без вручення з причин «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18.

Також, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. А відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Також з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, на сайті судової влади було розміщено оголошення, відповідно до вимог частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, про його виклик до суду на 25.05.2026.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд враховує наявність клопотання представника позивача у прохальній частині позовної заяви про розгляд справи без його участі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення суду, вжиті судом заходи для забезпечення участі відповідача під час розгляду справи і положення пункту 4 частини восьмої та частини одинадцятої статті 128 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність підстав, встановлених статтею 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 25.04.2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №55944-04/2025, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі

5 000,00 грн, строком на 120 днів, дата погашення кредиту 22.08.2025, зі сплатою процентів у розмірі 0,90% в день користування кредитом у межах строку користування кредитом. Кредитний договір № 55944-04/2025 підписаний електронним підписом Y116 (а.с. 6-10).

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту (а.с. 12-13), додаток № 1 до договору з графіком платежів, у якому зазначено загальну вартість кредиту 10 900,00 грн

(а.с. 10 на зв.-11), а також лист сервісу iPay.ua щодо зарахування 25.04.2025 грошових коштів у сумі 5 000,00 грн на картку відповідача з маскою НОМЕР_1 (а.с 16).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми, договорами.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній, формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк, термін, його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, термін.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, неналежне виконання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, з розстроченням, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 цього Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти, оферти, однією стороною та її прийняття, акцепту, другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення формуляра заяви, форми, про прийняття такої пропозиції в електронній формі або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

За змістом частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, повернення кредиту, сплати процентів, комісії або доказів відсутності заборгованості.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона, фактор, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони, клієнта, за плату, у будь-який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, боржника.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, наявна вимога, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому, майбутня вимога.

За змістом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Разом з тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків у разі виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові.

Із договору факторингу №28082025 від 28.08.2025 (а.с. 17-18), акта приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 19) та витягу з реєстру боржників (а.с. 21), убачається, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 55944-04/2025 від 25.04.2025 у розмірі 20 900 грн, з яких:

5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 5 400,00 грн - заборгованість за процентами, 10 000,00 грн - заборгованість за штрафом, 500,00 грн - заборгованість за комісією.

Таким чином, позивач є належним кредитором за спірним зобов`язанням та має право звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в межах прав, що перейшли до нього від первісного кредитора.

Так, згідно з розрахунком заборгованості та витягом із реєстру боржників, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 20 900,00 грн, з яких:

5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5 400,00 грн - заборгованість за процентами, 10 000,00 грн - штраф, 500,00 грн - комісія за видачу кредиту.

Оцінюючи вимоги про стягнення основної суми боргу, процентів і комісії, суд виходить із того, що такі платежі передбачені умовами кредитного договору, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів. Доказів їх сплати відповідачем матеріали справи не містять. Відповідач не подав відзиву, не заперечив проти наданого позивачем розрахунку, не надав власного контррозрахунку та не спростував обставин, на які посилається позивач.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн - основної суми боргу, 5 400,00 грн - процентів та

500,00 грн - комісії, а всього 10 900,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 10 000,00 грн суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який станом на час виникнення спірних правовідносин, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та розгляду справи не припинено і не скасовано.

Установлено також, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем, позикодавцем.

Тому, враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 000,00 грн, оскільки з 24.02.2022 та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено його стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову у цій частині.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню та, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10 900,00 грн, з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 500,00 грн. - комісія. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1579,20 грн., виходячи з розрахунку: 10 900,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) ? 3028,00 грн. (сума сплаченого судового збору) :

20 900,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись Законом України «Про електронну комерцію», статтями 11, 202, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 625, 626-629, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 141, 174, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №55944-04/2025 від 25.04.2025 у розмірі 10 900,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

5 400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 500,00 грн - заборгованість за комісією, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1579,20 грн., всього стягнути -

12 479 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.П. Лукач