Решение № 137167403, 05.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/390/2026 Справа № 641/5082/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.

за участю секретаря судових засідань Собченко В.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

11.07.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - ТОВ «Бізнес позика») Мишевська Н.М. через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 482711-КС-004 від 11.11.2024 в розмірі 67 568,59 грн, що складається із: 38 123,34 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21 348,88 грн суми прострочених платежів по процентах, 8 096,37 суми заборгованості по штрафам, 0,00 грн - суми прострочених платежів за комісією та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 11.11.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 482711-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 11.11.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 482711-КС-004 про надання кредиту. 11.11.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 482711-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9768 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. У зв`язку з цим, стверджує, що 11.11.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено договір № 482711-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Посилається на те, що відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 64000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. Вказує на те, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 64000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Водночас боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 482711 КС-004 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором № 482711-КС-004, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 482711-КС-004, відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором № 482711-КС-004 на загальну суму 129732,95 грн. Зазначає, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника утворилась заборгованість за договором № 482711-КС-004 про надання кредиту в розмірі 67 568,59 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 38 123,34 грн; суми прострочених платежів по процентах 21 348,88 грн; суми заборгованості по штрафам - 8 096,37 грн; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Заперечуючи проти задоволення вимог зустрічного позову, звертає увагу суду, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М Додатково надає докази підписання кредитного договору електронним цифровим підписом директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М. та звертає увагу, що відповідно до виписки (витягу) з ЄДРПОУ директором ТОВ «Бізнес Позика» є Гайворонська М.М. При цьому зазначає, що додаткове підписання кредитного договору з боку кредитодавця не є обов`язковим, тому що кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями акцептуванням позичальником оферти на укладення кредитного договору та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Також акцентує увагу, що пунктами 7.5. та 7.6. кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за невиконання умов кредитного договору у формі пені, штрафів та сплати індексу інфляції, але відповідно до позовних вимог викладених позивачем у позовній заяві та відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала та не просить суд стягнути з відповідача на користь позивача жодну пеню чи індекс інфляції.

Виклад позиції відповідача

Представник відповідача у строк, встановлений для подання відзиву позовну заяву, подав зустрічну позовну заяву, в якій просив встановити факт невиконання зустрічним відповідачем обов`язку підписання кредитного договору та видачі коштів позивачу за кредитним договором.

Заперечуючи проти задоволення вимог первісного позову, також зазначив, що реального укладення кредитного договору в передбаченій законом письмовій (у тому числі електронній) формі та фактичного надання кредитних коштів відповідачу не відбулось, тому такий «договір» підлягає оцінці як неукладений і нікчемний, а вимоги позивача про стягнення тіла кредиту, процентів, штрафів та пені є безпідставними. Позивач подав до суду лише паперові копії електронних документів, які містять текстову згадку про підписання одноразовим ідентифікатором, але не містять жодних графічних чи електронних підписів сторін, а також реквізитів кваліфікованого електронного підпису та електронної печатки кредитодавця. За спеціальним регулюванням для небанківських фінансових установ договір споживчого кредиту в електронній формі має містити електронні підписи обох сторін, кваліфікований підпис уповноваженого працівника кредитодавця або його електронну печатку, а також зберігатися у форматі, який гарантує цілісність і можливість перевірки справжності через відповідні державні сервіси. Наголошує на тому, що позивач не надав суду доказів на спростування найважливіших доводів відповідача: примірника оригіналу кредитного договору з електронними підписами сторін (у т.ч. і одноразовим ідентифікатором) нанесеними у дату укладання; доказів ідентифікації та верифікації відповідача, її реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі, генерування та фактичного надсилання їй одноразового паролю-ідентифікатора, фактичного підписання примірника оригіналу кредитного договору та додатків до нього відповідачем і самим позивачем; фактичної видачі відповідачу кредиту позивачем у вказану дату та у вказаному розмірі та подальшого руху коштів. Також зазначає, що навіть у гіпотетичному випадку, якщо суд дійде висновку про існування певного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем у межах фактично отриманих коштів, нараховані позивачем штрафи, пеня, завищені проценти і комісії мають бути або повністю відхилені, або максимально зменшені як неспівмірні, несправедливі та неприпустимі щодо соціально незахищеного боржника. З огляду на статус відповідача як пенсіонерки, будь-які додаткові фінансові санкції фактично становитимуть для неї надмірний та непосильний тягар, що суперечить не лише законодавству про захист прав споживачів, а й конституційним засадам соціальної держави, яка має захищати таких осіб від надмірної заборгованості. З огляду на викладене, відповідач вважає за доцільним врахувати, що вона є пенсіонеркою, яка постійно проживає за кордоном на підставі посвідки на постійне проживання, має обмежений пенсійний дохід та не володіє іншими істотними активами, у зв`язку з чим стягнення всієї заявленої суми (особливо штрафних санкцій) створить для неї надмірний та несправедливий фінансовий тягар. А у разі визнання судом наявності боргу обмежити розмір стягнення фактично отриманим і не повернутим «тілом», зменшивши або не застосовуючи штрафні санкції відповідно до статті 551 ЦК України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 16.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з повідомленням (викликом) сторін.

01.08.2024 до суду через систему Електронний суд надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання договору про надання споживчого кредиту неукладеним, відповідач просив суд прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та об`єднати в одне провадження з первісним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 14.08.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання договору про надання споживчого кредиту неукладеним об`єднано в одне провадження з первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, присвоївши їм спільний номер № 641/5082/25. Вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження по цивільній справі № 641/5082/25.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 20.10.2025 витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" (адреса; 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570), наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмові докази у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської карти № НОМЕР_2 (та відкриття під нею відповідного банківського рахунку) на імя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи); виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти № НОМЕР_2 за 11.11.2024.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 10.02.2026 витребувано в порядку статті 100 ЦПК України у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» оригінали Договору № 482711-КС-004 про надання кредиту від 11.11.2024; оригінал Паспорта споживчого кредиту, Пропозиції укласти договір (оферта), Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору 482711-КС-004 про надання кредиту від 11.11.2024.

Заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду зустрічного позову задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання договору про надання споживчого кредиту неукладеним залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Закрито підготовче провадження за позовною заявою у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до судового розгляду .

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 16.04.2026 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Індутного-Шматько С.М. про зупинення провадження у справі відмовлено. У задоволенні клопотання представника позивача Виноградова Ю.Е. про застосування до представника відповідача заходів процесуального примусу через зловживання процесуальними правами відмовлено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином, від представника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

11.11.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 482711-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями (а.с. 18-27 Т. 1).

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 11.11.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 482711-КС-004 про надання кредиту (а.с. 28-39 т. 1).

11.11.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 482711-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Для цього ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9768, на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті (а.с. 40-49 т. 1).

Як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта, наданої позивачем, процедура укладення договору здійснювалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» на офіційному вебсайті товариства. Зокрема, 11.11.2024 о 13:02:56 клієнт, використовуючи номер мобільного телефону та особисті дані, здійснив вхід до особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Після цього товариством було здійснено перевірку первинного статусу клієнта. Надалі клієнтом було передано необхідну інформацію для формування кредитної пропозиції та обрання умов кредитування. Після обробки наданих даних товариством було надано клієнту паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. О 13:04:57 товариством на номер мобільного телефону клієнта було направлено SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-7175 для підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення щодо надання згоди на передачу й обробку персональних даних. Відповідно до наданої послідовності дій, о 13:05:22 клієнт ознайомився з указаними документами та підписав їх зазначеним одноразовим ідентифікатором. Також о 13:05:00 товариством було сформовано та розміщено в інформаційно-телекомунікаційній системі індивідуальну оферту, яка містила істотні умови майбутнього кредитного договору. О 13:04:59 клієнт ознайомився з офертою та прийняв її умови. Для підписання договору о 13:05:24 на номер телефону клієнта було надіслано одноразовий ідентифікатор UA-9768. Згідно з наданими документами, 11.11.2024 о 13:06:05 клієнт акцептував умови оферти шляхом направлення товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-9768, який використовувався як електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію. У подальшому, 11.11.2024 о 13:05:47 договір було підписано зі сторони товариства кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи. Після укладення договору товариством сформовано повідомлення про успішне підписання електронного правочину, а також 11.11.2024 о 13:05:58 направлено на електронну адресу клієнта примірник договору, додатки до нього та правила кредитування. Крім того, підписані документи були розміщені в особистому кабінеті клієнта для цілодобового доступу.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту № 482711-КС-004 від 11.11.2024 ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти у розмірі 64000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.5 Договору передбачено комісію за видачу кредиту в сумі 12800 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Умовами договору визначено строк кредитування тривалістю 24 тижні (168 днів), кінцевою датою повернення кредиту встановлено 28 квітня 2025 року.

Згідно з паспортом споживчого кредиту та умовами договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 157 263,38 грн, орієнтовна загальна сума витрат за кредитом 93 263,38 грн, а орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена у розмірі 6116,10 відсотків річних. Також договором передбачено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами, порядок її нарахування та обов`язок позичальника здійснювати повернення кредиту і сплату процентів відповідно до погодженого графіка платежів.

Умовами договору також передбачено, що позичальник підтвердив ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, правилами кредитування, усіма істотними умовами договору та погодився з ними шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно інформації, наданої з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . Згідно виписки (руху коштів) на вищезазначену карту 11.11.2024 було нараховано 64000 грн.

Станом на 03.07.2025 згідно наданого розрахунку утворилась заборгованість за Договором № № 482711-КС-004 від 11.11.2024 про надання кредиту, в розмірі 67 568,59 грн, що складається із: 38 123,34 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21 348,88 грн суми прострочених платежів по процентах, 8 096,37 суми заборгованості по штрафам, 0,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.

Даних про повне повернення позики матеріали справи не містять. За відомостями з розрахунку сум заборгованості вбачається, що всього нараховано відсотків на суму 88501,54 грн, комісії - 12800 грн, а також нараховано штрафів на суму 32000 грн. При цьому за весь час відповідачкою сплачено заборгованість за тілом кредиту 25876,66 грн, за відсотками 67152,66 грн, сплачено в повному розмірі комісію 12800 грн, а також частково погашено заборгованість за штрафом 23903,63 грн.

Застосовані норми права та висновки суду

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Згідно з матеріалами справи 11.11.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 482711-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9768.

Відповідно до даного кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в розмірі 64000 грн, зі сплатою процентів. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 1%. Строк дії Договору до 25.08.2025.

Згідно інформації, наданої з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . Згідно виписки (руху коштів) на вищезазначену карту 11.11.2024 було нараховано 64000 грн.

До позовної заяви додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Гайворонською М.М

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд уважає, що з наданих позивачем в розпорядження суду та досліджених доказів достаменно встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» та пройшла реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації та), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних. Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрала суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської/платіжної карти та підтвердив, що ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику.

Після прийняття позичальником умов кредитного договору 11.11.2024 ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останньою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер .

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20.

Оскільки ОСОБА_1 вважається ознайомленою з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 Законом України «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, суд доходить висновку, що відповідач повністю ознайомлена з його порядком укладення та підписання, про що свідчать виконані останнім фактичні дії в ІТС, а також використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Щодо стягнення суми заборгованості за користування кредитом, суд зазначає таке.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Умовами договору визначено строк кредитування тривалістю 24 тижні (168 днів), кінцевою датою повернення кредиту встановлено 28 квітня 2025 року.

Пунктами 4.1 - 4.2 Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору. Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування Кредитом.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідною випискою з банку, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернула в повному розмірі належні до сплати грошові суми, тим самим порушила встановлений графік обов`язкових платежів.

ТОВ Бізнес Позика, заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом та комісії, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальницею договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 1 %, якщо буде допущена прострочка сплати заборгованості.

Сума заборгованості по відсотках нараховувалась в межах строку дії договору з 11.11.2024 року по 28.04.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком та фактичними обставинами справи.

Оскільки відповідачем не було виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості позивача, суд уважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 21 348,88 грн.

Щодо нарахування комісії, суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Пунктом 2.5 Договору передбачено комісію за видачу кредиту в сумі 12800 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 12800 грн, суд уважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та відповідачкою така комісія була погашена за рахунок внесених на погашення заборгованості коштів.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими штрафами, суд зазначає таке.

Суд установив, що позивач заявив до стягнення з відповідачки, крім тіла кредиту та процентів, також штраф у розмірі 8 096,37 грн.

Позивач щодо нарахування штрафу вказав, що відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким було передбачена заборона нарахування неустойки виключено і відповідно на підставі змін. За договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Також зазначає, що пунктами 7.5. та 7.6. кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за невиконання умов кредитного договору у формі пені, штрафів та сплати індексу інфляції, але відповідно до позовних вимог викладених позивачем у позовній заяві та відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала та не просить суд стягнути з відповідача на користь позивача жодну пеню чи індекс інфляції.

Вказані доводи позивача суд відхиляє та наголошує, що за умовами кредитного договору передбачено нарахування штрафів за невиконання умов договору, тобто передбачено саме застосування штрафних санкцій , які заявлено до стягнення в судовому порядку.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69).

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває дотепер.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану, а норми ЦК України застосовуються безпосередньо до спірних правовідносин.

Отже, суд відхиляє посилання позивача на правомірність нарахування та заявлення до стягнення неустойки, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 8 096,37 грн не підлягають задоволенню.

При цьому суд акцентує увагу, що за весь час відповідачкою сплачено заборгованість за тілом кредиту 25876,66 грн, за відсотками 67152,66 грн, сплачено в повному розмірі комісію 12800 грн, а також частково погашено заборгованість за штрафом 23903,63 грн.

Враховуючи вищенаведені висновки про безпідставність нарахування та стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновки, що позивачем безпідставно зараховано в рахунок погашення штрафу грошові кошти в сумі 23903,63 грн, що дає підстави для висновку про необхідність перерахування заявлених до стягнення сум шляхом зменшення суми тіла кредиту на суму безпідставно нарахованих та помилково сплачених штрафних санкцій ( 38 123,34 грн - 23903,63 грн).

Щодо посилання ОСОБА_1 про те, що нею не отримувались кредитні кошти, суд зазначає таке.

Згідно інформації, наданої з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 . Згідно виписки (руху коштів) на вищезазначену карту 11.11.2024 було нараховано 64000 грн.

Отже посилання відповідачки, про відсутність доказів щодо отримання нею коштів спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Інші доводи відповідача висновків суду про наявеність підстав для часткового задоволення вимог позову не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду справи

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14219, 71 грн ( 38 123,34 грн - 23903,63 грн) заборгованості за тілом кредиту, 21 348,88 грн заборгованості по сплаті процентів, у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення неустойки суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (52,64 %) та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1275,15 грн (2422,40 х 52,64 % ). Належних доказів понесення витрат на правову допомогу учасниками справи не надано.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 482711-КС-004 від 11.11.2024 у розмірі 35568 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) грн 15 (п`ятнадцять) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повний текст судового рішення складено та підписано 05.06.2026.

Учасники справи;

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» код згідно ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В.Кожихова