Решение № 137160713, 05.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2026 року Справа № 280/2874/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ»

до Південно-Східної митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» (далі позивач) до Південно-Східної митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2026/000022/2 від 02.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товару № UA110150/2026/000023/2 від 02.03.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2026/000025/2 від 02.03.2026 року;

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.

07.04.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/2874/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 22.04.2026 за вх. №21707. З позиції відповідача, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митними деклараціями документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірних рішень, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АМТ» (код ЄДРПОУ 42822115) зареєстровано юридичною особою 14.02.2019, номер запису: 12241020000089253. Види діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

14.07.2025 позивачем (Покупець) укладено з компанією «SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №SF/9 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

На виконання умов вказаного Контракту та рахунку-фактури (інвойсу) №SF20261 від 17.11.2025 року було здійснено поставку партії товару на загальних умовах поставки FOB QINGDAO (Китай). Перевезення придбаного товару здійснювалася за мультимодальним маршрутом у змішаному сполученні: морським та залізничним видами транспорту.

Для здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивачем через електронну систему до Південно-Східної митниці було подано наступні митні декларації.

Митна декларація №26UA110150001525U2 від 27.02.2026, номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД. Товар - Трактори колісні SHIFENG 240BFLU 24 шт. та частини до тракторів.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в графі 44 митної декларації, а саме: Декларацію митної вартості; Контракт №SF/9 від 14.07.2025 року; Специфікації №2026-1 та №2026-1-z від 21.10.2025 року; Рахунок-фактуру (інвойс) №SF2026-1 від 17.11.2025 року; Додаток №2 до інвойсу від 17.11.2025 року; Пакувальний лист від 17.11.2025 року; Прайс-лист виробника від 13.10.2025 року; Комерційну пропозицію від 13.10.2025 року; Сертифікат країни походження №26C532120002/00021 від 22.01.2026 року; Платіжні інструкції: №504 від 19.01.2026 року та №532 від 28.01.2026 року; Список номерів шасі; Технічні характеристики.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: Договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів №0303/912/25 від 03.03.2025 року; Заявку на перевезення №42 від 26.11.2025 року; Коносамент №BW25110868 від 03.12.2025 року; Рахунок-фактуру на транспортні послуги №G260122-17 від 22.01.2026 року; Довідку про транспортні витрати від 22.01.2026 року; Акт виконаних робіт від 13.02.2026 року; залізничну накладну СМГС №1026003 від 02.02.2026 року.

Митна декларація №26UA110150001527U0 від 27.02.2026 року, номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД. Товар - Трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, нові, марка SHIFENG, модель 244BFU 16 шт.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в графі 44 митної декларації, а саме: Декларацію митної вартості (ДМВ); Контракт №SF/9 від 14.07.2025 року; Специфікації №2026-1 та №2026-1-z від 21.10.2025 року; Рахунок-фактуру (інвойс) №SF2026-1 від 17.11.2025 року; Пакувальний лист від 17.11.2025 року; Прайс-лист виробника від 13.10.2025 року; Комерційну пропозицію від 13.10.2025 року; Сертифікат країни походження №26C532120002/00021 від 22.01.2026 року; Платіжні інструкції: №504 від 19.01.2026 року та №532 від 28.01.2026 року; Список номерів шасі та технічні характеристики.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: Договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів №0303/912/25 від 03.03.2025 року; Заявку на перевезення №42 від 26.11.2025 року; Коносамент №BW25110868 від 03.12.2025 року; Рахунок-фактуру на транспортні послуги № G260122-17 від 22.01.2026 року; Довідку про транспортні витрати від 22.01.2026 року; Акт виконаних робіт від 13.02.2026 року; Залізничну накладну СМГС №1026003 від 02.02.2026 року.

Митна декларація №26UA110150001526U1 від 27.02.2026 року, номенклатура, кількість, характеристики товарів зазначені у графі 31 ЕМД. Товар - Трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, нові, марка SHIFENG, модель 240BFLU 24 шт., стартери, гільзи циліндрів, кришки паливного бака та дизельні двигуни.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в графі 44 митної декларації, а саме: Декларацію митної вартості (ДМВ); Контракт № SF/9 від 14.07.2025 року; Специфікації №2026-1 та №2026-1-z від 21.10.2025 року; Рахунок-фактуру (інвойс) № SF2026-1 від 17.11.2025 року; Пакувальний лист від 17.11.2025 року; Прайс-лист виробника від 13.10.2025 року; Комерційну пропозицію від 13.10.2025 року; Сертифікат країни походження № 26C532120002/00021 від 22.01.2026 року; Платіжні інструкції: №504 від 19.01.2026 року та №532 від 28.01.2026 року; Список номерів шасі та технічні характеристики.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: Договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів № 0303/912/25 від 03.03.2025 року; Заявку на перевезення №42 від 26.11.2025 року; Коносамент № BW25110868 від 03.12.2025 року; Рахунок-фактуру на транспортні послуги № G260122-17 від 22.01.2026 року; Довідку про транспортні витрати від 22.01.2026 року; Акт виконаних робіт від 13.02.2026 року; Залізничну накладну СМГС № 1026003 від 02.02.2026 року.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит митниці позивач листами за вих. №№270203, 270204, 270205 від 27.02.2026 надав пояснення щодо всіх зауважень відповідача, а також зазначив про відсутність правових підстав для обов`язкового витребування додаткових документів. Одночасно з листами позивач надав виписку з банківського рахунку за січень 2026 року та копію ЕМД від 16.02.2026 №26UA403070001496U4. Таким чином, позивач висловив прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

02.03.2026 відповідачем прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2026/000022/2, №UA110150/2026/000023/2, №UA110150/2026/000025/2, відповідно до яких митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивачем, у відповідності п.7 ст. 55 Митного кодексу України, було подано та оформлено наступні митні декларації із застосуванням гарантії:

- №26UA110150002736U4 від 26.03.2026. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 645 314,56 грн;

- №26UA110150002738U2 від 26.03.2026. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 299 368,45 грн;

- №26UA110150002737U3 від 26.03.2026. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 628 186,47 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.

Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, у зв`язку з чим прийняв спірні рішення про коригування їх митної вартості, яким визначив митну вартість ввезеного позивачем товару із застосуванням резервного методу (метод 6).

Щодо твердження митниці стосовно неповноти інформації про витрати, пов`язані з наданням транспортно-експедиційних послуг, суд зазначає наступне.

В даному випадку міжнародне перевезення задекларованих товарів (за всіма митними деклараціями) здійснювалось відповідно до укладеного між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ», як замовником, та компанією «Global Container Lines SIA» договором перевезення №0303/912/25 від 03.03.2025, який неодноразово надавався митному органу та наявний електронній базі.

Згідно наданих до митного оформлення документів, які підтверджують транспортування товарів за митними деклараціями №26UA110150001525U2 від 27.02.2026, №26UA110150001527U0 від 27.02.2026, №26UA110150001526U1 від 27.02.2026, що доставка товарів здійснювалась у контейнерах №MRSU5382216, №MRSU5419845, №TCKU7569601 за маршрутом: морський фрахт, включаючи перевантаження, з порту Кінґдао, Китай порт Гданськ, Польща, вартість якого складає 6480.00 доларiв США (ціна за одиницю 2160.00 доларiв США); залізнична доставка, включаючи перевантаження, порт Гданськ, Польща Пшемишль м/п Мостиська, вартість якого складає 3000.00 доларiв США (ціна за одиницю 1000.00 доларiв США); залізнична доставка, включаючи перевантаження, Пшемишль м/п Мостиська Дніпро, Україна вартість якого складає 3420.00 доларiв США (ціна за одиницю 1140.00 доларiв США).

Таким чином, позивачу виставлено єдиний рахунок за доставку трьох окремих партій товару за митними деклараціями №26UA110150001525U2 від 27.02.2026, №26UA110150001527U0 від 27.02.2026, №26UA110150001526U1 від 27.02.2026, згідно якого загальна вартість послуг склала 12900.00 дол. США, до якої включено транспортні витрати (морський фрахт, міжнародна залізнична доставка, перевантаження товару).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників перевезення. Пунктами 1.3 та 2.7 договору мультимодального перевезення №0303/912/25 від 03.03.2025 року прямо передбачено право Виконавця (Global Container Lines SIA) залучати до надання послуги перевезення інших учасників, відповідаючи перед Замовником за результати їх роботи як за свої власні. Таким чином, залучення третіх осіб є невід`ємним елементом виконання договору мультимодального перевезення, що не вимагає окремого погодження з позивачем та не покладає на позивача обов`язку укладати договірні відносини безпосередньо з такими особами.

Окрім того, пунктом 3.3 Договору №0303/912/25 сторони погодили, що «у випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інший транспортний засіб в проміжному порту або терміналі вартість даного перевантаження включається в загальну вартість мультимодального перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт».

Відтак, подані позивачем до оформлення документи на підтвердження транспортних витрат були достатні для здійснення перевірки митним органом такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару до кордону, в тому числі витрат з його перевантаження, та не мають розбіжностей і протиріч.

З наведеного вбачається, що використовуючи надані позивачем зазначені вище документи, митниця мала можливість здійснити перевірку заявленої товариством вартості транспортних витрат, як складової митної вартості задекларованого товару, тому її твердження є необґрунтованим.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

З приводу зауважень митниці в частині відсутності доказів фактичної сплати за надання транспортних послуг судом враховується, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати послуг за доставку товару не є підставою для формування його вартості.

Відтак, подані позивачем до оформлення документи на підтвердження транспортних витрат були достатні для здійснення перевірки митним органом такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару до кордону, в тому числі витрат з його перевантаження, та не мають розбіжностей і протиріч.

Щодо встановлених митницею невідповідностей задекларованої митної вартості товару із наданими документами на її підтвердження судом враховується наступне.

Згідно наданими до митних декларацій Специфікацій від 21.10.2025 №2026-1, №2026-1-z, рахунку-інвойсу від 17.11.2025 №SF2026-1, загальна вартість поставлених товарів за зовнішньоекономічним контрактом №SF/9 від 14.07.2025 склала 252 559,81 дол. США. До переліку товарів включено 411 одиниць товару із зазначенням їх типу, кількості та вартості.

В митній декларації №26UA110150001525U2 від 27.02.2026 визначено наступну номенклатурну кількість товарів:

- трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 24шт., марка - SHIFENG, модель - 240BFLU, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1344см3, потужність двигуна - 17,6кВт/24к.с., митна вартість товару 39240,00 дол. США;

- радіатори, призначені для охолодження рідини (тосол, антіфриз, вода), запасні частини до сільськогосподарської техніки: Радіатор DW244B / DW244B Radiator - 35шт, митна вартість товару 630,00 дол. США;

- двигуни внутрішнього згоряння поршневі з компресійним запалюванням (дизелі), призначені для сільськогосподарських колісних тракторів, потужністю не більш як 50 кВт: Двигун дизельний ДД1122ВЕ (SF138-2) / DD 1122VE (SF138-2) Diesel Engine - 4шт; митна вартість товару 1797.12 дол. США.

Згідно вищезгаданих документів (специфікацій та рахунку-інвойсу) вартість товарів не відрізняється від заявленої позивачем в митній декларації.

В митній декларації №26UA110150001526U1 від 27.02.2026 визначено наступну номенклатурну кількість товарів:

- трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 24шт., марка - SHIFENG, модель - 240BFLU, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1344см3, потужність двигуна - 17,6кВт/24к.с., митна вартість товару 39240,00 дол. США;

- електроприлади для запалювання або пуску двигунів внутрішнього згоряння із запаленням від іскри або компресійним методом, стартери напругою 12V. Запасні частини для тракторів цивільного сільськогосподарського призначення: Стартер DW244B / DW244B Starter - 50шт; митна вартість товару 2008.00 дол. США;

- частини, призначені виключно або переважно для двигунів товарної позиції 8407 або 8408. Для ремонту і технічного обслуговування сільськогосподарської техніки: Гільза циліндра ДД1122ВЕ / DD1122VE Cylinder Liner - 25шт; митна вартість товару 150.00 дол. США;

- пробки, кришки, ковпачки та інші пристосування для герметизації, закупорювання з пластмаси. Частини до сільськогосподарської техніки: Кришка паливного бака DW240/244B / DW240/244B Fuel Tank Cap - 20шт; митна вартість товару 20.00 дол. США;

- двигуни внутрішнього згоряння поршневі з компресійним запалюванням (дизелі), призначені для сільськогосподарських колісних тракторів, потужністю не більш як 50 кВт: Двигун дизельний НОМЕР_1 (SF138-2) / DD 1122VE Diesel Engine (SF138-2) - 4шт; митна вартість товару 1797.12 дол. США.

Згідно вищезгаданих документів (специфікацій та рахунку-інвойсу) вартість товарів не відрізняється від заявленої позивачем в митній декларації.

В митній декларації №26UA110150001527U0 від 27.02.2026 визначено наступну номенклатурну кількість товарів:

- трактор для сільськогосподарських робіт, колісний, новий, 16шт., марка - SHIFENG, модель - 240BFLU, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1344см3, потужність двигуна - 17,6кВт/24к.с., митна вартість товару 31840.00 дол. США.

Згідно вищезгаданих документів (специфікацій та рахунку-інвойсу) вартість товарів не відрізняється від заявленої позивачем в митній декларації.

Особливість митного оформлення позивачем полягала у тому, що ним окремими партіями (в окремих контейнерах) було здійснено поставку товарів за одною операцією за зовнішньоекономічним контрактом №SF/9 від 14.07.2025, специфікаціями від 21.10.2025 №2026-1, №2026-1-z, рахунку-інвойсу від 17.11.2025 №SF2026-1.

З наявного в матеріалах справи коносаменту № BW25110868 від 03.12.2025 вбачається, що продавцем на виконання контракту було відвантажено 7 контейнерів із товаром на загальну вартість 252 559,81 дол. США. Контейнери №MRSU5382216, №MRSU5419845, №TCKU7569601 з товарами, за якими позивачем здійснювалось митне оформлення та декларування у спірному випадку, є частиною загальної поставки.

На переконання суду, у митного органу були наявні документи, які не містять жодних розбіжностей та підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів. У даному випадку, відповідач у наданих документах що підтверджують митну вартість, мав звернути увагу на відомості щодо конкретних позицій товарів, які проходять митне оформлення, а не виключно на загальну суму рахунку на оплату.

За таких обставин, суд вважає доводи відповідача у цій частині необґрунтованими.

Щодо зауважень митного органу до наданих платіжних інструкцій №532 від 28.01.2026 та №504 від 19.01.2026 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що платіжні інструкції №532 від 28.01.2026 та №504 від 19.01.2026 містять посилання, як на специфікації від 21.10.2025 №2026-1, №2026-1-z за контрактом №SF/9 від 14.07.2025, за якими здійснювалась поставка задекларованих товарів у даній справі, так і на іншу специфікацію 12.11.2025 №2026-2 за контрактом №SF/9 від 14.07.2025. Зазначене свідчить про те, що оплата здійснювалась як за задекларований товар у спірному випадку, так і за інший товар, який не має жодного відношення до спірної поставки, а тому у позивача не виникає обов`язку надавати будь-які відомості про товар, за яким не здійснюється митне оформлення.

Сума оплати у платіжній інструкції №532 від 28.01.2026 та №504 від 19.01.2026 ідентифікується зі специфікаціями від 21.10.2025 №2026-1, №2026-1-z, як безпосередньо у платіжних інструкціях, так і у заяві на купівлю валюти, тому зазначення в платіжних інструкціях інших специфікацій жодним чином не вплинуло на можливість здійснення митницею перевірки саме числових показників вартості товару за контрактом.

Слід зазначити, що обмін інформацією та документами між позивачем та банківською установою здійснюється за допомогою комплексної програми дистанційного банківського обслуговування для корпоративних клієнтів Клієнт-банк, яка вирішує задачі інформаційного і платіжно-розрахункового обслуговування юридичних осіб та забезпечує зв`язок з банком за допомогою захищених каналів зв`язку мережі Інтернет, з використанням електронного цифрового підпису.

Надані митниці платіжні інструкції формувались в електронному вигляді в програмі Клієнт-банк з електронним цифровим підписом відповідальної особи платника.

Банківські платіжні інструкції, які в рамках даної поставки підтверджують факт оплати вартості товару містять відмітки банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, що засвідчено також штампом банку та підписом відповідальної особи банку, що свідчить як про відповідність заповнення реквізитів даних платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, так і про прийняття та виконання їх банком.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 №380/842/20 висловив правову позиції щодо умов оплати, а саме: У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у розумінні статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару; тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Відповідно ж до правової позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного документу, судом визначено: Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує.

Разом з цим суд зауважує, що відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16).

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17 також зазначено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

А в постанові від 19.11.2019 року по справі №804/911/14 Верховним Судом було зроблено висновок про те, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17.

Щодо зауважень митного органу в частині ненадання митної декларації країни відправлення суд зазначає, що зовнішньоекономічним контрактом №SF/9 (п. 3.5. та п. 3.6), його Сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином підприємство, в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені його умовами.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Також, з приводу ненадання декларації країни відправлення, Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу України.

Щодо зауважень митного органу до наданих позивачем для митного оформлення прайс-листа та комерційної пропозиції, суд зазначає, що такий документ не визначено Митним кодексом України, як такий, які підтверджує митну вартість.

Прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Надані позивачем прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять усі необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах.

Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товарів. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товару.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов до висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів товару №UA110150/2026/000022/2 від 02.03.2026, №UA110150/2026/000023/2 від 02.03.2026, №UA110150/2026/000025/2 від 02.03.2026 протиправними, та підлягають скасуванню.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 18874,43 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Південно-Східної митниці.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13; код ЄДРПОУ 42822115) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2026/000022/2 від 02.03.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2026/000023/2 від 02.03.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товару №UA110150/2026/000025/2 від 02.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судовий збір у розмірі 18874,43 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 43 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 05.06.2026.

Суддя М.С. Лазаренко