Решение № 137155488, 05.06.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/447/26

Провадження № 2/385/361/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 7354,50 грн заборгованості за договором кредиту № 4301782 від 10.01.2022 та судових витрат.

Стислий виклад позицій сторін

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 10.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 4301782, який вчинено у електронній формі, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 3000,00 грн, який зобов`язався повернути, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у визначені договором строки.

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір відступлення права вимоги № 26-07/2024 за яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги за договором № 4301782 від 10.01.2022 на суму 7354,50 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4354,50 грн - заборгованість за процентами.

Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Факторинг Партнерс» не подав, хоча копія ухвали від 28.04.2026, що була надіслана рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації відповідача, вважається такою, що вручена йому 29.04.2026, відповідно до положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, оскільки рекомендоване повідомалення, що скеровувалось за місцем його реєстрації повернуте з відміткою адресат відсутній. Відповідно відповідач свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2026 справу скеровано за підсудністю до Гайворонського районного суду Кіровоградської області.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області28.04.2026відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Факторинг Партнерс» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1050 ЦК України визначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Мілоан" з заявою про надання кредиту, підтвердженням чого є Анкета-заява на кредит № 4301782 позичальника від 10.01.2022 (а.с. 127), що заповнена відповідачем на сайті miloan.ua, обравши наступні умови - сума кредиту 3000,00 грн, строк кредиту 15 днів з 10.01.2022, дата повернення 25.11.2022, сума до повернення 3004,50 грн, комісія 0 грн, проценти за користування 4,50 грн за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування, зазначивши свої анкетні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, адресу проживання.

В подальшому, 10.01.2022, між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4301782, який підписано сторонами у електронній формі одноразовим ідентифікатором, зокрема ОСОБА_1 L95249 (а.с. 154-158).

За умовами договору (п. 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 1.6) (а.с. 8-13) сума кредиту 3000,00 грн, на 15 днів з 10.01.2022, пільговий період 10 днів, що завершується 22.12.2022, поточний період 90 днів, дата повернення кредиту, сплати комісії та процентів - 25.01.2022; загальні витрати позичальника, включаючи проценти та комісії, складають 4,50 грн та 4,00 % річних в процентному значенні; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника , що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 3004,50 грн; комісія - 0 грн; проценти за користування кредитом - 4,50 грн, за ставкою 0,01 відсотків; стандартна (базова) процентна ставка - 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Відповідно до п. 2.3 договору позичальник має право неодноразово продовжувати або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування (пролонгація) сплативши комісію за управлінням кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1.1 договору передбачено можливість продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, яка передбачає сплату комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частини заборгованості за кредитом (для 3 днів продовження - 3% комісії, 7 днів - 5%, 15 днів - 10%). Протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, проценти нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (0,01%). Згідно з п. 2.3.1.2 договору, у разі продовження користування коштами після завершення строку кредитування (пролонгація на стандартних умовах), проценти нараховуються за базовою ставкою 5,00% на день на термін не більше 60 днів. Згідно з п. 4.2 договору, у разі прострочення зобов`язань, кредитодавець має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України. Відповідно до п. 4.3 договору кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності передбаченого п.п.4.1, 4.2 цього Договору, застосувати один з них або всі одночасно. Вимога(и) Кредитодавця про сплату вказаних процентів та/або пені Позичальником вважається здійсненою(ими), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або пені відображена в Особистому кабінеті Позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо).

Відповідно до умов чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника. П. 7.1. Кредитного договору визначає, що договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту .

Графік платежів за договором про споживчий кредит 4301782 (додаток № 1) (а.с. 126) відповідає умовам договору - дата видачі кредиту 10.01.2021, сума 3000,00 грн, дата повернення - 25.01.2021, сума повернення 3004,50 грн.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджено довідкою від 10.09.2025, згідно якої одноразовий ідентифікатор L95249 відправлений 10.01.2022 о 12:04 на телефон № НОМЕР_1 (а.с. 15).

Зокрема суд вказує, що договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору № 4301782 від 10.01.2022між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Правила надання коштів у позику (а.с. 128-132) суд до уваги не бере, оскілкьки такі не підписані ОСОБА_1 , а отже позивач не довів ознайомлення з такими відповідача при укладенні кредитного договору.

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір відступлення права вимоги № 26-07/2024 за яким ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги за договором № 4301782 від 10.01.2022 на суму 7354,50 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4354,50 грн - заборгованість за процентами.

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір відступлення права вимоги № 26-07/2024 (а.с. 140-143).

З Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с. 148-150) вбачається, в такому за № 11129 міститься запис про кредитний договір № 4301782 від 10.01.2022 з ОСОБА_1

26.07.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с. 147).

З платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «Мілоан» 3310395,81 грн згідно договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с. 145).

З таких доказів, які суд вважає належними та допустимими, вбачається перехід до ТОВ Факторинг Партнерс від ТОВ Мілоан права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4301782 від 10.01.2022.

Відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору № 4301782 від 10.01.2022 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Позивач на підтвердження виконання первісним кредитором договору щодо надання коштів надав квитанціювід 10.01.2022 ФК Елаєнс про перерахування коштів на суму 3000,00 грн на користь відповідача ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан», згідно якої кошти перераховано на картку № НОМЕР_2 , призначення платежу - ОСОБА_1 37233-7638, кредитний договір договору 4301782 (а.с. 134).

Однак з листа АТ Райффайзен Банк, що надійшов до суду 18.05.2026 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що банком ОСОБА_1 (фінансовий номер телефону НОМЕР_1 ) емітовано картку № НОМЕР_3 , а з виписки по рахунку ОСОБА_1 за банківською картою № НОМЕР_3 за 10 та 11.01.2022 вбачається відсутність відомостей про отримання в цей період коштів в сумі 3000,00 грн.

Суд вважає, що картка № НОМЕР_3 по якій надано виписку АТ Райффайзен Банк та картка № 414950хххххх5419, про яку йдеться в квитанціївід 10.01.2022 ФК Елаєнс є однією й тією самою, що емітована відповідачу ОСОБА_1 .

Отже такий доказ - виписка по рахунку, який суд бере до уваги, спростовує твердження позивача про надання на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 коштів в сумі 3000,00 грн 10.01.2022. У зв`язку з цим суд відхиляє як доказ квитанціювід 10.01.2022 ФК Елаєнс про перерахування коштів на суму 3000,00 грн на користь відповідача ОСОБА_1 , оскільки така не доводить успішності переказу на надання 3000,00 грн кредиту та суперечить виписці банку.

Будь-яких інших клопотань стороною позивача заявлено не було.

Стаття 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на те, що позивач не довів виконання кредитором своїх обов`язків за кредитним договором (перерахування коштів відповідачу), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як в частині стягнення тіла кредиту, так і нарахованих процентів за користуванян кредитом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141ЦПК Українисудовийзбір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у позові відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.2,4,5,6,81,141,263-265,352,354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ««Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса: м. Київ, вул. Єжі Гедройця, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4301782 від 10.01.2022.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 05.06.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 05.06.2026