№ 1371511, 13.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.02.2008 р.                                                                                                     № 8/60

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»

до           Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про          визнання протиправним податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін

Від позивача: Саган В.М. за дов. від 17.08.2007 р.

Від відповідача: Білоцький В.В. за дов. № 2382/9/10 від 09.07.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва х позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06.08.2007 р. № 0000262305/0.

          Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що податковим органом безпідставно було визначено податкове зобов’язання у сумі 100053,00 грн. (в т.ч. 4990,00 грн. –за основним платежем, 95063,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями), вважає, спірне податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2006 року суму податку на додану вартість, яку не підтверджено податковими накладними, в розмірі 4990 грн., а також зазначає в акті перевірки про затримку сплати податку на додану вартість в розмірі 925682 грн., за грудень 2006 р., що і стало порушенням вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

          Пред’явлені позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000262305/0 від 06.08.2007 р.

          Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.          

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

За результатами виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Цукровий союз»за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р., податковим органом було складено Акт № 3560/23-305-30305752 від 31.07.2007 р.

Відповідно до акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- затримка сплати податку на додану вартість в розмірі 925682 грн., за грудень 2006 р. та п.п.7.4.5, п7.4 ст.7 цього ж Закону –занижено податок на додану вартість за квітень 2006 р. в сумі 4990,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262305/0 від 06.08.2007 р., яким визначено позивачу податкове зобов’язання у сумі 100053,00 грн. (в т.ч. 4990,00 грн. –за основним платежем, 95063,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі          виходячи з наступного.          

В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2006 року суму податку на додану вартість, в розмірі 4990,00 грн., що підтверджено податковими накладними.

В той же час як стверджує позивач, всі податкові накладні, включені до реєстру отриманих та виданих накладних, в наявності, збоку відповідача не було заперечень чи зауважень щодо їх наявності, дійсності та правильного оформлення.

Також в своїх додаткових поясненнях, позивач зазначив, що згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період (квітень 2006 р.) сума ПДВ, що включається до складу податкового кредиту звітного періоду становить 9983972,38 грн., ця ж сума була зазначена позивачем і в декларації з ПДВ за квітень 2006 р.

Відповідно до п. 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п. 1.7 вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, відповідач в порушення п.1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, не зазначив в акті перевірки номери, дати, суми, найменування контрагентів податкових накладних, відсутніх на думку податкового органу, таким чином є незрозумілим, які саме податкові накладні мав на увазі відповідач, вказуючи їх відсутність в акті перевірки, жодних пояснень суду з цього приводу податковим органом наведено не було.

Відповідачем в акті перевірки на сторінках 13 –15 зазначається, що позивачем у грудні 2006 р. включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, що міститься в податковій накладній від 26.12.2006 р. № 51 на суму 9200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1533333,33 грн., виданій постачальником –ТОВ «Ростаньпостач».

Як вбачається зі змісту акту перевірки (стор. 14), ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 28.09.2006 р. було складено акт № 5913/29-203 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Ростаньпостач».

Таким чином, відповідач посилаючись на вищевказане, зазначив в обґрунтування своєї позиції, що податкова накладна від 26.12.2006 р. № 51 складена особою, яка не мала права складати та видавати податкову накладну, а тому така накладна вважається недійсною та не надає платнику податку право на податковий кредит.

Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з ст. 2 зазначеного Закону, платником податку є будь-яка особа, яка здійснює господарську діяльність та зареєстрована платником податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього ж Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також слід зазначити, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 р. у справі № 22а-4770/07 залишено без змін постанову Господарського суду міста Києва від 27.04.2007 р., якою було скасовано та визнано нечинним з моменту прийняття акт ДПІ у Голосіївському алойні м. Києва від 28.09.2006 р. № 5913/29-203 про анулювання реєстрації ТОВ «Ростаньпостач»в якості платника ПДВ.

Отже, акт податкового органу про анулювання реєстрації ТОВ «Ростаньпостач»в якості платника ПДВ скасовано, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Ростаньпостач»в якості платника податку на додану вартість є чинним.

В підтвердження своєї позиції, позивач надав суду лист ТОВ «Ростаньпостач»від 28.09.2007 р. № 3/7 та копію декларації з ПДВ ТОВ «Ростаньпостач»за грудень 2006 р., які підтверджують, що податкові зобов’язання ТОВ «Ростаньпостач»були включені до книги обліку продаж та декларації з ПДВ, а також ТОВ «Ростаньпостач»позивачу було надано розрахунки-коригування № 1/51 від 11.01.2007 р. та № 2/51 від 12.01.2007 р. кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.12.2006 р. № 51, ці розрахунки коригування були відображені в податковому обліку позивача і відповідно зменшено суми податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.7.5 ст. 7 зазначеного вище Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, враховуючи те, що позивач та ТОВ «Ростаньпостач»зареєстровані як платники податків ПДВ, на дату першої події, а саме перерахування авансу у ТОВ «Ростаньпостач» виник об’єкт оподаткування та податкові зобов’язання з ПДВ, останнє в установленому порядку виписало податкову накладну, а отже у позивача виникло право на податковий кредит.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000262305/0 від 06.08.2007 року, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПостановиВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000262305/0 від 06.08.2007 року протиправним та нечинним.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є.Пилипенко

Дата підписання постанови: 15.02.2008 р.