Постановление суда № 137150561, 02.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2-2023/10

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого-судді Фазикош О.В., за участю секретаря Теляєва К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, заяву ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа № 2п-6890/10, де відповідач ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 02.06.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.06.2026.

Заявник - ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», в особі представника Шафігіна Вікторія Русланівна звернулось до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, із заявою про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа № 2п-6890/10, де відповідач ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано- Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Заявник зазначає, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого, останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік повернення їх.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В подальшому позовом ПАТ КБ "Приватбанк"задоволено, та на виконання рішення видано виконавчий лист № № 2п-6890/10 від 10.12.2010 р.,про стягнення з Відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором (далі виконавчий лист).

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (далі - ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС») було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором Відповідача.

Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Окрім того, кредитний договір Відповідача на момент звернення Заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувались сторонами по справі.

Заявник покликається на: ч. 1 ст. 202,ч.1 ст. 509, ч. 1 ст. 510, п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516, ч.1 ст. 55 ЦПК України.

Також у заяві вказано на те, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 52057643 (далі - ВП) з примусового виконання вищевказаного Виконавчого листа.

26.06.2025 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал вищевказаного Виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал вищевказаного Виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає.

У зв`язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувана, що гарантовані законодавством України.

Оригінали виконавчих листів вважаються втраченими, коли їх загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює їх виконання. Дублікати виконавчих листів видається на підставі матеріалів справи та судового рішення,* за яким були видані втрачені виконавчі листи.

Заявник покликається на: рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013, практику Європейського суду з прав людини (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»), Закон України «Про виконавче провадження» ст.1, підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, постанову Велика Палата Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2- 836/11 (провадження № 14-308цс19), постанова Верховний Суд від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21), постанову ВС від 19.05.2022 року по справі № 0910/1097/2012, постанову від 03.10.2022 року по справі №2- 659/10, у постанові від 10.02.2022 року по справі № 1328/105/12, постанову від 04.10.2022 року по праві № 2/2218/71/11, у постанову від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19, та2-659/10, у справі у справі № 263/4331/18 (постанова від 18.11.2020), постанову від 30.06.2022 року по справі № 175/771/16, пункті 9 статті 129 Конституції України віднесено обов`язковість рішень суду.

У заяві зазначено, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлено 3-ри роки, але у перехідних положеннях ЗУ «Про виконавче провадження» вказано про те, що - тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ - визначені ЗУ «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, тому строк на пред`явлення вищевказаного виконавчого документу пропущеним не вважається.

Так, заявник просить: замінити стягувана у виконавчому листі № № 2п-6890/10 від 10.12.2010 р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС»; видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № № 2п-6890/10 від 10.12.2010р., про стягнення боргу з ОСОБА_2 .

Представник заявника в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, згідно прохальної частини заяви просить суд: розглянути заяву без участі представника Заявника у судовому засіданні.

Представник стягувача у судове засідання не заявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином заяв та клопотань не подавав.

Боржник про час та місце розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого провадження повідомлений належним чином, поте у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не подавав.

Неявка учасників провадження, в силу ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони у виконавчому листі.

Суд, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи №2п/2023/10, приходить до наступних висновків.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17.08.2010 року (заочне) (справа №2п-6890/09) задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Закарпатського регіонального управління ПриватБанку, та стягнуто із відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача 5080,94 грн. суми боргу, сплачене позивачем державне мито в сумі 51 грн. і витрати на інформаційно-технісне забезпечення з розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Згідно заяви представника банку Гринихи Т.Ю., вона просила видати копію рішення а також видати виконавчий лист. Згідно запису що міститься в довідковому листі справи виконавчий лист отримано.

Згідно наявної в матеріалах справи копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2025, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярешко Дмитром Валерійовичем, при примусовому виконанні: назва документу: Виконавчий лист № 2п-6890/10 виданий 10.12.2010 документ видав: Ужгородський міськрайонний суд про: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в сумі 5251,94 грн. Боржник: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 Стягувач: ПАТ КБ "Приват Банк" адреса: м. Дніпропетровськ, наб. Перемоги, 50 код ЄДРПОУ: 14360570 встановлено: майно боржника не виявлено протягом року з дня оголошення його розшуку (траспортні засоби). Іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 5251.94 гривня(UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).

Ураховуючи викладене, керуючись п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено: 1. Виконавчий документ: назва документу: Виконавчий лист № 2п-6890/10 виданий 10.12.2010 документ видав: Ужгородський міськрайонний суд про: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в сумі 5251,94 грн. 2. Копію постанови направити стягувачу. 3. Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, визначені Законом України Про виконавче провадження.

Згідно матеріалів заяви: 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (далі - ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС») було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором Відповідача, що підтверджується: копією договору факторингу 8-22-08/2025 від 22.08.2025, актом приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань №2 від 08.09.2025 за договором факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025, витягом з Реєстру боргових зобовязань.

Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Окрім того, кредитний договір Відповідача на момент звернення Заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувались сторонами по справі.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва. Кредитор не може бути змінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В даному випадку, суд на основі наданих йому доказів приходить до висновку, що відбулось вибуття стягувача у зв`язку з відступленням права вимоги.

Відповідно до ч.5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особи мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно з позицією Верховного суду України в справі № 6-122цс13 виходячи зі змісту статей 512,514 ЦК України,ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»(в чинній редакції на момент постановлення Верховним Судом України вказаної постанови) заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 25 квітня 2018 в справі № 2-н-148/09, в якій також зазначив, що по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). З наведеного слідує, що заміна сторони виконавчого провадження можлива як на стадії відкритого виконавчого провадження, так і за відсутності такого.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статі 15 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду. Але реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише у порядку, визначеному статтею 442 ЦПК України, шляхом заміни сторони у виконавчому листі, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у виконавчому листі, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Таких висновків при застосуванні наведених норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року, прийнятій у справі № 409/559/15-ц.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»,статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512,514 ЦК України,статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512,514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Суд вважає, доведеним той факт, що заявник є правонаступником кредитора, зокрема вказане підтверджується доказами, а саме договорами про відступлення права вимоги доданими до матеріалів справи.

З огляду на викладене суд вважає, що заява про заміну стягувача в цій частині - підлягає задоволенню.

Щодо вимог про видачу дублікату виконавчого листа та про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, то слід зазначити наступне:

Згідно матеріалів вказаної цивільної справи вбачається, що виконавчий лист отримано, та пред`явлено до виконання.

Заявник при обґрунтуванні вимоги про видачу дублікату виконавчого листа посилається на те , що оригінал виконавчого листа відсутній. При цьому надає постанову державного виконавця про повернення виконавчого листа.

Заявник стверджує, що оригінал вищевказаного Виконавчого листа направлено стягувачу та що станом «на теперішній час» оригінал вищевказаного Виконавчого листа на адресу стягувача не надходив.

Однак доказів втрати виконавчого листа заявником не надано, відсутнє підтвердження надсилання виконавцем оригіналу виконавчого листа, не долучено підтвердження (будь яких доказів тому) що оригінал виконавчого листа відсутній у стягувача.

Зважаючи на те, що положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.

З системного аналізу приписів норм чинного законодавства вбачається, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.

Заявник як на підставу видачі дублікату виконавчого листа, заявник вказує на відсутність оригіналу виконавчого листа у первісного стягувача Банку, однак жодних доказів цьому не надано.

Згідно наданих заявником письмових доказів, не можливо встановити чи виконавчий лист було втрачено по справі яка розглядається.

Стягувачем не надано доказів того, що Банком було отримано чи не було отримано постанову про повернення виконавчого листа, а також оригіналу виконавчого листа (зокрема, не було надано витягів з журналів вхідної кореспонденції у періоди винесення таких постанов).

Також матеріал справи не містять інформацію щодо того, що банком чи заявником здійснювалися дії з метою встановлення місця знаходження оригіналу виконавчого листа.

Норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов`язковості судових рішень, не скасовують обов`язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження, як шляхом діалогу, зокрема і письмового, з відповідними органами виконавчої служби, так і за допомогою засобів дистанційного доступу до інформації про хід виконавчого провадження.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року №8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах", при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також у випадку, коли суд має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст.10 ч.9 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Надавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України).

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Разом із тим причини втрати, докази того коли саме було втрачено виконавчий лист не надано.

Як вбачається із матеріалів справи доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на з`ясування місця знаходження виконавчого листа, заявник не надав суду.

На переконання суду, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків кредитором.

На переконання суду, первісний стягувач, який є юридичною особою, зобов`язаний був забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо належного контролю за відповідним зберіганням документів.

За правилами п. 17.4 Розділу XIII Перехідні Положення ЦПК України умовою для видачі дубліката виконавчого листа є звернення із відповідною заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведені, положення ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», суд відмовляє у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.

Суд, при вирішенні зазначеної справи, бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року, в якому зазначено, що ігноруючи усі надані стягувачу законом права, як стороні виконавчого провадження, стягувач не виявив належної зацікавленості у реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду. Тому заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред`явлення його до виконання, задоволенню не підлягає.

Таким чином, заява в частині: видачі дублікату виконавчого листа, є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню, як передчасна.

На підставі вищенаведеного, ст.ст.11, 510, 512, 514 ЦК України, ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.55, 260, 442, 433, п. 17.4 п.17 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа № 2п-6890/10, де відповідач ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, задовольнити частково.

Замінити стягувача акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (код ЄДРПОУ 43513923) у виконавчому листі № 2п-6890/10 від 10.12.2010 р., виданому на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17.08.2010 року (справа №2п-6890/09) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Закарпатського регіонального управління ПриватБанку до відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.