Постановление суда № 137150434, 05.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4673/26

2/303/2166/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Курах Л.В., розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк резиденс 30», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Риншович Оксана Василівна, державний реєстратор Центру ннадання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Шкріба Сергій Володимирович, державний реєстратор Центру ннадання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Шестак Ольга Михайлівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним рішень, скасування державної реєстрації права власності, припинення речового права,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом.

Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову. Яку мотивовано тим, що з метою забезпечення позову до ухвалення судом рішення по суті спору накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:004:0655, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3335505821104.

На обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що вона є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1 . Ухвалою Мукачівського місьрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2018 року у справі № 303/4434/18 накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 210400000:01:004:0414, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку. Арешт ділянки до сьогодні не скасований.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.03.2019 року у справі № 303/4434/18, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року вирішено : визнати недійсним пункт 18 Додатку 1 до рішення 30 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання від 31.08.2017 року № 760 "Про передачу земельної ділянки у приватну власність" в частині затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки щодо передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер № 2110400000:01:004:0414. Вказане рішення набуло законної сили 24.11.2021 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.04.2023 року у справі № 303/5666/22 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2110400000:01:004:0414, посвідчений 11.09.2017 року приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Овчинніковою І.В. і зареєстрований у реєстрі за № 439. Припинено речове право ОСОБА_3 на цю земельну ділянку.

Всупереч згаданому вище, ОСОБА_3 відчужила земельну ділянку, що їй не належить, за наявності не скасованої ухвали про забезпечення позову. Так, 04.11.2025 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «ПАРК РЕЗИДЕНС 30» укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2110400000:01:004:0414, посвідчений приватним нотаріусом Ришкович О.В.

Передувало вказаній нотаріальній дії рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Шкріба С.В. № 81387358 від 17.10.2025 року про припинення обтяження земельної ділянки з кадастровий номер 210400000:01:004:0414, нібито на підставі рішення суду, проте таке рішення не скасовувало забезпечення позову.

18.05.2026 року, з метою приховання майна від законного власника ОСОБА_1 , відповідачем ТОВ Парк резиденс 30» об`єднано земельну ділянку з кадастровий номер 2110400000:01:004:0414 зі своєю іншою земельною ділянкою з кадастровим номером 2110400000:01:004:0655, у зв`язку з чим належна позивачу ділянка припинена як об`єкт нерухомого майна. Зазначене здійснене на підставі рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Шестак Ольги Михайлівни № 84915806 від 20.05.2026 року.

Дії відповідач узгоджені за попередньою змовою з метою позбавлення позивача права володіння, користування та розпорядження її майном.

На даний час існує реальний ризик того, що вказана земельна ділянка в подальшому може бути відчужена, а рішення суду в разі задоволення позову виконати буде неможливо або його виконання буде ускладнене.

За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає вимогам, закріпленим статтею 151 ЦПК України.

В силу положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України судом розглянуто дану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо законності рішень органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу земельної ділянки, проведених реєстраційних дій та права власності на нерухоме майно.

Заявлені позовні вимоги безпосередньо спрямовані на оспорювання права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації речових прав на неї, а тому предмет спору нерозривно пов`язаний саме з правовим режимом спірного нерухомого майна.

Оцінюючи доводи заяви про забезпечення позову, суд виходить із того, що ризик утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі не є абстрактним чи гіпотетичним, а підтверджується фактичними обставинами справи.

Із наданих матеріалів вбачається, що щодо спірної земельної ділянки раніше вже застосовувалися заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту. Однак після скасування державним реєстратором відповідного запису про обтяження було здійснено відчуження земельної ділянки на користь ТОВ «Парк резиденс 30».

Після набуття права власності ТОВ «Парк резиденс 30» здійснило подальші юридично значимі дії щодо спірного майна, а саме об`єднало спірну земельну ділянку з іншою земельною ділянкою, внаслідок чого було сформовано новий об`єкт нерухомого майна з кадастровим номером 2110400000:01:004:0655, тоді як первісна земельна ділянка припинила існування як самостійний об`єкт цивільних прав.

Суд вважає, що наведені обставини мають істотне значення для вирішення питання про забезпечення позову, оскільки свідчать про активне здійснення власником правомочностей щодо розпорядження спірним майном.

Особливого значення суд надає тій обставині, що після припинення попереднього арешту ризики, на запобігання яким був спрямований такий захід забезпечення, фактично реалізувалися. Спірне майно було відчужене, а згодом об`єднане з іншою земельною ділянкою, що призвело до зміни його правового та фактичного стану.

За таких обставин доводи заявника про існування ризику подальшого відчуження, поділу, об`єднання або вчинення інших реєстраційних дій щодо земельної ділянки є обґрунтованими та підтверджуються вже вчиненими діями щодо спірного майна.

Суд враховує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову новоутворена земельна ділянка може бути повторно відчужена третім особам, поділена на окремі земельні ділянки, об`єднана з іншими земельними ділянками, передана в іпотеку, внесена до статутного капіталу юридичної особи або щодо неї можуть бути вчинені інші реєстраційні дії.

У такому випадку коло учасників спірних правовідносин може істотно збільшитися, а виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде значно ускладнене або стане неможливим.

Суд також враховує, що заявлений захід забезпечення безпосередньо пов`язаний із предметом спору, є співмірним заявленим позовним вимогам та спрямований виключно на збереження існуючого правового і фактичного стану спірного майна до вирішення справи по суті.

Накладення арешту не позбавляє відповідача права власності на земельну ділянку, не вирішує спір по суті та має виключно тимчасовий характер.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшої зміни правового статусу спірного майна та істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Обставин, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, за наявності яких застосування зустрічного забезпечення є обов`язковим, судом не встановлено, а тому підстав для його застосування не вбачається.

Зважаючи на те, що існує реальна загроза утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, приймаючи до уваги надані суду докази, суд вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2110400000:01:004:0655, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3335505821104 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258-261, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2110400000:01:004:0655, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3335505821104.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.В.Курах