Решение № 137144213, 04.06.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/86/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак", бульвар Зоряний, буд. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", село Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47523

про стягнення 1 575 623,12 грн

За участі представників:

позивача: адвокат Головій Тарас Юрійович (в режимі відеоконференції);

відповідача: адвокат Бойчук Віталій Ігорович.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", про стягнення 1 575 623,12 грн, з яких: 1 508 438,69 грн заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, 15 083,16 грн 3% річних, 4 953,80 грн інфляційні нарахування та 47 147,47 грн пеня.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в частині розрахунків із позивачем за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.02.2026 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" б/н від 17.02.2026 (вх. №1276 від 18.02.2026) про забезпечення позову у справі №921/86/26 відмовлено.

Ухвалою суду від 20.02.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

02.03.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла до суду уточнена позовна заява б/н від 02.03.2026 (вх. №1644 від 03.03.2026), із долученням розрахунку суми основної заборгованості за поставлений товар, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму поставленого, але не оплаченого товару за договором поставки товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025, копій видаткових накладних, банківських виписок АТ "Райффайзен Банк" та АТ "Таскомбанк" та оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за період з 01.01.2025-23.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06 березня 2026 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у цій справі на 06 квітня 2026 року об 09:30 год. та встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору. Також, зобов`язано позивача в строк до 23.03.2026 надати суду обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення пені із зазначенням сум основного боргу, на які здійснюються нарахування, та періодів нарахування.

20.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання б/н від 19.03.2026 (вх. № 2213 від 20.03.2026) відповідно до якого останнім на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2026 долучено розрахунок пені на суму основного боргу станом на 16.02.2026 року та розрахунок заборгованості станом на 17.02.2026 за договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09 травня 2025 року.

Ухвалою суду від 25.03.2026 задоволено заяву представника ТОВ "Біо Пак" Головія Тараса Юрійовича б/н від 24.03.2026 (вх. №2348) про його участь у судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

03.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача Бойчука В.І., надійшло клопотання б/н від 02.04.2026 (вх. №2624 від 03.04.2026) відповідно якого останній просив суд долучити до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості, а саме копію платіжної інструкції №Ф914 від 01 квітня 2026 року на суму 20000 грн. Крім того, оскільки між сторонами по справі тривають переговори щодо можливості вирішення спору шляхом укладення мирової угоди та у зв`язку із зайнятістю представника ТОВ "Агробізнес" в іншому судовому засіданні, просив відкласти підготовче засідання у цій справі на більш пізній строк.

У підготовчому засіданні 06.04.2026, враховуючи неявку представника відповідача та подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, з метою належного вирішення судом завдань підготовчого провадження, суд відклав підготовче засідання на 04 травня 2026 року о 09:05 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що присутнього у підготовчому засіданні представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

01.05.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3365) одночасно з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку для його подання. У відзиві відповідач підтверджує отримання товару за видатковими накладними №509 від 14.08.2025 на суму 81 060,13 грн, №513 від 19.08.2025 на суму 84538,80 грн, №535 від 25.08.2025 на суму 61 911,36 грн, №571 від 11.09.2025 на суму 28620,00 грн, №581 від 17.09.2025 на суму 39810,06 грн, №592 від 19.09.2025 на суму 49812,07 грн, №608 від 24.09.2025 на суму 45639,86 грн, №622 від 26.09.2025 на суму 34446,04 грн, №638 від 03.10.2025 на суму 39372,00 грн, №640 від 03.10.2025 на суму 7632,00 грн, №658 від 10.10.2025 на суму 86921,95 грн, №679 від 17.10.2025 на суму 71469,00 грн, №686 від 20.10.2025 на суму 43672,80 грн, №701 від 24.10.2025 на суму 53846,40 грн, №710 від 24.10.2025 на суму 3816,00 грн, №722 від 30.10.2025 на суму 98087,88 грн, №737 від 05.11.2025 на суму 39888,00 грн, №753 від 10.11.2025 на суму 73347,20 грн, №766 від 14.11.2025 на суму 38910,00 грн, №782 від 20.11.2025 на суму 58632,00 грн, №806 від 28.11.2025 на суму 30006,00 грн, №829 від 04.12.2025 на суму 174558,00 грн, №830 від 05.12.2025 на суму 186966,38 грн, №836 від 08.12.2025 на суму 106182,00 грн, №854 від 16.12.2025 на суму 109292,76 грн, а також підтверджує наявність заборгованості станом на 30.04.2026 в сумі 1 506 438,69 грн (з урахуванням часткового погашення заборгованості 01.04.2026 в сумі 20 000 грн).

Також посилається на те, що при здійсненні оплати за товар відповідачем зазначались призначення платежу, а саме вказано, що оплати здійснено відповідно до рахунків, у зв`язку з чим, відповідно до судової практики, в такому випадку не може застосовуватися встановлена статтею 534 ЦК України черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Зауважує, що позивачем здійснюються нарахування 3% річних та індексу інфляції на заборгованість за видатковою накладною від 13 травня 2025 року, яка в матеріалах справи відсутня, а відтак, факт поставки товару на суму 87 000,00 грн та його несвоєчасна оплата первинними доказами не підтверджено.

Вважає невірним наведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та наводить власний контррозрахунок періоду заборгованості та 3% річних, відповідно до якого розмір 3% річних складає 15 040,22 грн.

Також відповідач просить взяти до уваги, що несвоєчасне виконання зобов`язань перед позивачем зумовлене скрутним матеріальним становищем відповідача, несвоєчасним розрахунком контрагентів, та у зв`язку з цим, зменшити заявлену до стягнення суму пені відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, задовольнивши вимоги у розмірі 25000 грн.

У підготовчому засіданні 04.05.2026 суд поновив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та, з метою дотримання принципу змагальності сторін, долучив такий відзив до матеріалів справи без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України.

Надалі, з`ясувавши думку представників сторін у підготовчому засіданні 04.05.2026, суд у відповідності до ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03 червня 2026 року о 12:00 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку.

04.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" надійшла заява (вх.№3381) про зменшення грошових вимог за пенею у зв`язку із частковим погашенням, відповідно до якої позивач повідомив про те, що відповідачем після подання позовної заяви частково сплачено борг в сумі 40000 грн, які зараховано відповідно до вимог ст.534 ЦК України у погашення заявленої до стягнення пені. У зв`язку з наведеним, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" 1 575 623 грн 12 коп., з яких: 1 508 438 грн 69 коп. борг за поставлений, але не оплачений товар, 15 083,16 грн - 3% річних, нарахованих на суму поставленого, але не оплаченого товару, 4953,80 грн - інфляційні нарахування та 7147,47 грн пеня.

03.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" надійшла заява (вх.№4282) відповідно до якої відповідач повідомив про те, що станом на 02.06.2026 сума основного боргу становить 1 443 438,69 грн та просить долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції №Ф1585 від 02.06.2026 в підтвердження часткової сплати заборгованості в сумі 25000,00 грн. Разом з тим, копію вказаної платіжної інструкції до заяви не долучено.

В судовому засіданні 03.06.2026 представник відповідача надав копію платіжної інструкції №Ф1585 від 02.06.2026, яку судом долучено до матеріалів цієї справи.

Ухвалою суду від 03.06.2026 суд повернув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" (вх.№3381 від 04.05.2026) про зменшення розміру позовних вимог як таку, що подана з порушенням вимог ч.5 ст.46 ГПК України.

Враховуючи зазначене, розгляд цієї справи суд продовжив з урахуванням вимог, початково визначених у позовній заяві.

Надалі, враховуючи усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для надання йому можливості подати суду докази на підтвердження сплати заборгованості, заявленої до стягнення у цій справі, в сумі 20000,00 грн, суд, не переходячи до стадії вступного слова, оголосив перерву в судовому засіданні до 12:30 год 04.06.2026, про що представника позивача повідомлено в режимі відеоконференції, а представника відповідача під розписку.

04.06.2026 від ТОВ "Агробізнес" через систему "Електронний суд" надійшла заява (вх.№4329) відповідно до якої відповідач просить долучити до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості, а саме копії платіжної інструкції №Ф914 від 01 квітня 2026 на суму 20000,00 грн, платіжної інструкції №799 від 06 квітня 2026 на суму 20000,00 грн, платіжної інструкції №Ф1585 від 02 червня 2026 року на суму 25000,00 грн, та підтверджує, що станом на 03.06.2026 сума основного боргу становить 1 443 438,69 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2026 позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Разом з тим, підтвердив часткову сплату відповідачем заборгованості після звернення з цим позовом в сумі 65 000,00 грн.

Додатково, в судовому засіданні до судових дебатів представник позивача зазначив про те, що докази в підтвердження фактичного розміру понесених судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладене у відзиві на позов (вх.№3365 від 01.05.2026). При цьому повідомив суду, що у відзиві на позов допущено описку, а саме в частині зазначення суми боргу станом на 30.04.2026, яка на вказану дату становила 1 468 438,69 грн.

Просить суд врахувати докази часткової оплати відповідачем заявленої до стягнення у цій справі заборгованості, а також скрутне матеріальне становище товариства, та на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшити заявлену до стягнення суму пені, задовольнивши відповідні вимоги в розмірі 25 000,00 грн.

Під час розгляду справи судом заслухано представників сторін та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

04 червня 2026 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст. 233 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, господарський суд встановив наступне.

09 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" (як Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (Покупець) укладено Договір на поставку товару №09/05/2025-01 (далі - Договір), який підписано сторонами з протоколом розбіжностей від 09.05.2025.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник за цим Договором зобов`язується на підставі Заявок поставляти і передавати у власність Покупця партії поліпропіленової продукції (далі Товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору Покупець зобов`язується приймати Товар і оплачувати його на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.1., 2.3 Договору, ціна Товару визначається в національній валюті України і вказується у видаткових накладних, рахунку-фактурі чи Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Загальна сума цього договору, у момент його підписання, визначенням не підлягає, а буде дорівнювати сумам всіх партій Товару, зазначених у видаткових накладних Постачальника.

Пунктами 3.1., 3.2 Договору розрахунки за кожну партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії Товару Покупцем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Постачання Товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця (правила ІНКОТЕРМС-2020), за рахунок і силами Постачальника, або за домовленістю сторін (п.5.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 09.05.2025) у разі порушення термінів оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

В п.11.1. Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2025 року. Після закінчення терміну дії Договору, його умови залишаються дійсними стосовно всіх партій Товару, який поставлений у строк його дії. Також сторони не звільняються від зобов`язань щодо врегулювання розрахунків за поставлений Товар, зобов`язань по заміні Товару, щодо якого своєчасно пред`явлені рекламації.

У разі, якщо Сторони у 30 (тридцяти) денний термін до закінчення дії основного Договору не заявлять про його розірвання, даний Договір вважається кожного разу пролонгованим (продовженим) на таких самих умовах на кожен наступний календарний рік за умови відсутності письмових заперечень однієї із Сторін щодо пролонгації даного Договору, отриманих іншою Стороною за один місяць до закінчення строку дії даного Договору.

Договір зберігає свою силу після закінчення терміну його дії до повного виконання Сторонами зобов`язань, що виникли у термін дії Договору (п.11.2. Договору).

Як вказує позивач, ТОВ "Біо Пак" належним чином виконало свої зобов`язання за Договором №09/05/2025-01 від 09.05.2025 та поставило відповідачу товар згідно видаткових накладних: №205 від 01 квітня 2025 р. на суму 30078,00 грн; №244 від 15 квітня 2025 р. на суму 15427,50 грн; №336 від 30 травня 2025 р. на суму 27852,00 грн; №340 від 04 червня 2025 р. на суму 29973,30 грн; №361 від 16 червня 2025 р. на суму 10800,00 грн; №367 від 17 червня 2025 р. на суму 21060,00 грн; №387 від 26 червня 2025 р. на суму 80136,00 грн; №391 від 27 червня 2025 р. на суму 30618,00 грн; №398 від 30 червня 2025 р. на суму 34560,00 грн; №410 від 04 липня 2025 р. на суму 120960,00 грн; №431 від 14 липня 2025 р. на суму 18000,00 грн; №433 від 15 липня 2025 р. на суму 98040,00 грн; №446 від 21 липня 2025 р. на суму 8035,20 грн; №450 від 23 липня 2025 р. на суму 31594,51 грн; №456 від 24 липня 2025 р. на суму 40380,12 грн; №462 від 25 липня 2025 р. на суму 267 564,00 грн; №476 від 01 серпня 2025 р. на суму 79200,00 грн; №486 від 04 серпня 2025 р. на суму 265813,80 грн; №499 від 08 серпня 2025 р. на суму 142 272,00 грн; №509 від 14 серпня 2025 р. на суму 81060,13 грн; №513 від 19 серпня 2025 р. на суму 84538,80 грн; №535 від 25 серпня 2025 р. на суму 61911,36 грн; №571 від 11 вересня 2025 р. на суму 28620,00 грн; №581 від 17 вересня 2025 р. на суму 39 810,06 грн; №592 від 19 вересня 2025 р. на суму 49812,07 грн; №608 від 24 вересня 2025 р на суму 46639,86 грн; №622 від 26 вересня 2025 р. на суму 34446,04 грн; №640 від 03 жовтня 2025 р. на суму 7 632,00 грн; №638 від 03 жовтня 2025 р. на суму 39 372,00 грн; №658 від 10 жовтня 2025 р. на суму 86 921,95 грн; №679 від 17 жовтня 2025 р. на суму 71469,00 грн; №686 від 20 жовтня 2025 р. на суму 43672,80 грн; №701 від 24 жовтня 2025 р на суму 53 846,40 грн; №710 від 24 жовтня 2025 р. на суму 3816,00 грн; №722 від 30 жовтня 2025 р. на суму 98 087,88 грн; №737 від 05 листопада 2025 р. на суму 39 888,00 грн; №753 від 10 листопада 2025 р. на суму 73347,20 грн; №766 від 14 листопада 2025 р. на суму 38910,00 грн; №782 від 20 листопада 2025 р. на суму 58 632,00 грн; №806 від 28 листопада 2025 р. на суму 30006,00 грн; №829 від 04 грудня 2025 р. на суму 174558,00 грн; №830 від 05 грудня 2025 р. на суму 186966,38 грн; №836 від 08 грудня 2025 р. на суму 106182,00 грн; №854 від 16 грудня 2025 р. на суму 109292,76 грн, всього на суму 3 087 803,12 грн.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" лише частково оплатило поставлений товар (в сумі 1 579 364,43 грн), у зв`язку з чим на час звернення з позовною заявою виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 1 508 438,69 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 28.01.2026 позивач направив ТОВ "Агробізнес" претензію вих.№27/01.2026 від 27.01.2026, у якій просив у термін по 13.02.2026 оплатити всю суму простроченої заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 508 438,69 грн, перерахувавши її на поточний ТОВ "Біо Пак", до якої також долучив підписаний зі сторони позивача примірник акт звірки розрахунків станом на 27.01.2026.

Оскільки відповідач своєчасно та у визначений Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 строк, не сплатив вартість поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом про стягнення заборгованості, а також нарахованих сум пені, інфляційного збільшення та 3% річних.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як уже зазначалось вище, між сторонами у справі виникли правовідносини за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025, на виконання якого позивачем поставлено товар згідно зазначених останнім видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону, і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Дослідивши долучені позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних за період з 01.04.2025 по 16.12.2025, судом з`ясовано, що такі видаткові накладні містять підписи представників зі сторони як позивача (як постачальника), так і відповідача (покупця), в підтвердження передачі та отримання поставленого товару.

Водночас, у вказаних видаткових накладних відсутні посилання на Договір поставки №09/05/2025-01 від 09.05.2025, а як підставу їх видачі зазначено "Основний договір".

Разом з тим, враховуючи, що Договір на поставку товару №09/05/2025-01 укладений сторонами 09.05.2025 з терміном дії до 31.12.2025, в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладення в цей період між сторонами інших договорів, відсутність з цього приводу заперечень відповідача, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що поставка товару згідно видаткових накладних, складених сторонами після 09.05.2025, відбувалася саме на виконання Договору №09/05/2025-01 від 09.05.2025, а саме видаткові накладні: №336 від 30 травня 2025 р. на суму 27852,00 грн; №340 від 04 червня 2025 р. на суму 29973,30 грн; №361 від 16 червня 2025 р. на суму 10800,00 грн; №367 від 17 червня 2025 р. на суму 21060,00 грн; №387 від 26 червня 2025 р. на суму 80136,00 грн; №391 від 27 червня 2025 р. на суму 30618,00 грн; №398 від 30 червня 2025 р. на суму 34560,00 грн; №410 від 04 липня 2025 р. на суму 120960,00 грн; №431 від 14 липня 2025 р. на суму 18000,00 грн; №433 від 15 липня 2025 р. на суму 98040,00 грн; №446 від 21 липня 2025 р. на суму 8035,20 грн; №450 від 23 липня 2025 р. на суму 31594,51 грн; №456 від 24 липня 2025 р. на суму 40380,12 грн; №462 від 25 липня 2025 р. на суму 267 564,00 грн; №476 від 01 серпня 2025 р. на суму 79200,00 грн; №486 від 04 серпня 2025 р. на суму 265813,80 грн; №499 від 08 серпня 2025 р. на суму 142 272,00 грн; №509 від 14 серпня 2025 р. на суму 81060,13 грн; №513 від 19 серпня 2025 р. на суму 84538,80 грн; №535 від 25 серпня 2025 р. на суму 61911,36 грн; №571 від 11 вересня 2025 р. на суму 28620,00 грн; №581 від 17 вересня 2025 р. на суму 39 810,06 грн; №592 від 19 вересня 2025 р. на суму 49812,07 грн; №608 від 24 вересня 2025 р. на суму 45639,86 грн (позивачем помилково зазначено суму 46639,86 грн); №622 від 26 вересня 2025 р. на суму 34446,04 грн; №640 від 03 жовтня 2025 р. на суму 7 632,00 грн; №638 від 03 жовтня 2025 р. на суму 39372,00 грн; №658 від 10 жовтня 2025 р. на суму 86 921,95 грн; №679 від 17 жовтня 2025 р. на суму 71469,00 грн; №686 від 20 жовтня 2025 р. на суму 43672,80 грн; №701 від 24 жовтня 2025 р. на суму 53 846,40 грн; №710 від 24 жовтня 2025 р. на суму 3816,00 грн; №722 від 30 жовтня 2025 р. на суму 98 087,88 грн; №737 від 05 листопада 2025 р. на суму 39 888,00 грн; №753 від 10 листопада 2025 р. на суму 73347,20 грн; №766 від 14 листопада 2025 р. на суму 38910,00 грн; №782 від 20 листопада 2025 р. на суму 58 632,00 грн; №806 від 28 листопада 2025 р. на суму 30006,00 грн; №829 від 04 грудня 2025 р. на суму 174558,00 грн; №830 від 05 грудня 2025 р. на суму 186966,38 грн; №836 від 08 грудня 2025 р. на суму 106182,00 грн; №854 від 16 грудня 2025 р. на суму 109292,76 грн.

Разом з тим, видаткові накладні №205 від 01 квітня 2025 р. на суму 30078,00 грн; №244 від 15 квітня 2025 р. на суму 15427,50 грн складені до 09.05.2025, а відтак не можуть свідчити про поставку товару на виконання Договору №09/05/2025-01 від 09.05.2025, відповідно, до таких видаткових накладних не можуть застосовуватися положення зазначеного Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025, Покупець зобов`язався здійснювати розрахунки за кожну партію Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії Товару Покупцем.

Як вказує позивач, в порушення умов Договору на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025, відповідачем не було своєчасно і в повному обсязі проведено оплату за поставлену продукцію.

Згідно наведеного позивачем розрахунку суми позову, заборгованість ТОВ "Агробізнес" за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 згідно наведеного переліку видаткових накладних, складених у період з 01.04.2025 по 16.12.2025, станом на 16.02.2026 становить 1 508 438,69 грн.

Вказана сума заборгованості також відображена в складених позивачем Актах звіряння взаємних розрахунків за період 2025 рік, а також з 01.01.2026-27.01.2026, підписаних ТОВ "Біо Пак". Наявність зазначеної суми основної заборгованості станом на час звернення із цим позовом до суду відповідачем не заперечується .

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи розрахунки суми позову, судом встановлено, що розрахунок суми основного боргу, а також 3% річних та інфляції здійснено позивачем не окремо по кожній видатковій накладній, а з наростаючим підсумком, з урахуванням здійснених відповідачем у вказаний період часткових оплат, які враховано позивачем в зменшення суми основного боргу.

До того ж, в розрахунок включено видаткові накладні №205 від 01 квітня 2025 року на суму 30078,00 грн та №244 від 15 квітня 2025 року на суму 15427,50 грн, а також видаткову накладну від 13 травня 2025 року на суму 87000 грн (яка в матеріалах справи відсутня). За прострочення оплати вказаних видаткових накладних позивачем з наростаючим підсумком нараховано також 3% річних.

При цьому, докази належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості товару, отриманого за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в матеріалах справи відсутні.

Відповідач у відзиві на позов підтверджує отримання товару за видатковими накладними №509 від 14.08.2025 на суму 81 060,13 грн, №513 від 19.08.2025 на суму 84538,80 грн, №535 від 25.08.2025 на суму 61 911,36 грн, №571 від 11.09.2025 на суму 28 620,00 грн, №581 від 17.09.2025 на суму 39810,06 грн, №592 від 19.09.2025 на суму 49812,07 грн, №608 від 24.09.2025 на суму 45639,86 грн, №622 від 26.09.2025 на суму 34446,04 грн, №638 від 03.10.2025 на суму 39372,00 грн, №640 від 03.10.2025 на суму 7632,00 грн, №658 від 10.10.2025 на суму 86921,95 грн, №679 від 17.10.2025 на суму 71469,00 грн, №686 від 20.10.2025 на суму 43672,80 грн, №701 від 24.10.2025 на суму 53846,40 грн, №710 від 24.10.2025 на суму 3816,00 грн, №722 від 30.10.2025 на суму 98087,88 грн, №737 від 05.11.2025 на суму 39888,00 грн, №753 від 10.11.2025 на суму 73347,20 грн, №766 від 14.11.2025 на суму 38910,00 грн, №782 від 20.11.2025 на суму 58632,00 грн, №806 від 28.11.2025 на суму 30006,00 грн, №829 від 04.12.2025 на суму 174558,00 грн, №830 від 05.12.2025 на суму 186966,38 грн, №836 від 08.12.2025 на суму 106182,00 грн, №854 від 16.12.2025 на суму 109292,76 грн, а також (з урахуванням пояснень представника відповідача в засіданні) наявність неоплаченої заборгованості за вказаними видатковими накладними станом на 30.04.2026 в сумі 1 468 438,69 грн (з урахуванням частково сплачених сум після подання позову).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованим заявлення до стягнення суми заборгованості, що була неоплаченою відповідачем станом на 16.02.2026, за видатковими накладними: №513 від 19.08.2025 на суму 84538,80 грн (неоплачена заборгованість 24598,93 грн), №535 від 25.08.2025 на суму 61911,36 грн, №571 від 11.09.2025 на суму 28 620,00 грн, №581 від 17.09.2025 на суму 39810,06 грн, №592 від 19.09.2025 на суму 49812,07 грн, №608 від 24.09.2025 на суму 45639,86 грн, №622 від 26.09.2025 на суму 34446,04 грн, №638 від 03.10.2025 на суму 39372,00 грн, №640 від 03.10.2025 на суму 7632,00 грн, №658 від 10.10.2025 на суму 86921,95 грн, №679 від 17.10.2025 на суму 71469,00 грн, №686 від 20.10.2025 на суму 43672,80 грн, №701 від 24.10.2025 на суму 53846,40 грн, №710 від 24.10.2025 на суму 3816,00 грн, №722 від 30.10.2025 на суму 98087,88 грн, №737 від 05.11.2025 на суму 39888,00 грн, №753 від 10.11.2025 на суму 73347,20 грн, №766 від 14.11.2025 на суму 38910,00 грн, №782 від 20.11.2025 на суму 58632,00 грн, №806 від 28.11.2025 на суму 30006,00 грн, №829 від 04.12.2025 на суму 174558,00 грн, №830 від 05.12.2025 на суму 186966,38 грн, №836 від 08.12.2025 на суму 106182,00 грн, №854 від 16.12.2025 на суму 109292,76 грн, всього на суму 1 508 438,69 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що після пред`явлення позову, відповідачем частково сплачено заявлену до стягнення у цій справі заборгованість за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій №Ф914 від 01.04.2026 на суму 20000,00 грн (призначення платежу оплата за пакети СРР згідно договору 09/05/2025-01 від 09.05.2025); №799 від 06.04.2026 на суму 20000,00 грн (призначення платежу оплата за пакети СРР згідно договору 09/05/2025-01 від 09.05.2025) та №Ф1585 від 02.06.2026 на суму 25 000,00 грн (призначення платежу оплата за пакети СРР згідно договору 09/05/2025-01 від 09.05.2025), що також підтверджено представником позивача в судовому засіданні 04.06.2026.

Слід зазначити, що статтею 534 ЦК України визначено правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому разі вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: - у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; - у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка в разі їх нарахування на підставі договору або закону; - в третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила.

Можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Отже, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу, - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг) - черговість, установлена статтею 534 Кодексу, застосовуватися не може.

У постановах від 07.09.2023 у справі №905/1965/19, від 06.10.2021 у справі №911/2731/20, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18 Верховний Суд наголосив, що в разі, коли у графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Враховуючи призначення платежу, зазначені відповідачем у платіжних інструкціях №Ф914 від 01.04.2026, №799 від 06.04.2026 та №Ф1585 від 02.06.2026, суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем суми свідчать про погашення саме основного боргу за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в порядку черговості її виникнення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №910/23359/15, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 16.08.2023 у справі №910/5571/22, від 20.02.2024 у справі №916/1042/22.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині стягнення з ТОВ "Агробізнес" 65 000,00 грн основного боргу за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, матеріали справи не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати заявленої до стягнення заборгованості за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в сумі 1 443 438,69 грн (1 508 438,69 грн 65000,00 грн), наявність вказаної заборгованості станом на дату розгляду цієї справи не заперечується представником відповідача.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" основного боргу за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в сумі 1 443 438,69 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних умов в частині оплати за поставлений товар у визначений договором строк (протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії Товару Покупцем (п.3.1), згідно розрахунку заборгованості за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025, доданого до клопотання (вх.№2213 від 20.03.2026), позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України 15083,16 грн 3% річних та 4953,80 грн інфляційного збільшення боргу, нарахованих за видатковими накладними: №205 від 01 квітня 2025 року, №244 від 15 квітня 2025 року, від 13 травня 2025 року, №336 від 30 травня 2025 р., №340 від 04 червня 2025 р., №361 від 16 червня 2025 р., №367 від 17 червня 2025 р., №387 від 26 червня 2025 р., №391 від 27 червня 2025 р., №398 від 30 червня 2025 р., №410 від 04 липня 2025 р., №431 від 14 липня 2025 р., №433 від 15 липня 2025 р., №446 від 21 липня 2025 р., №450 від 23 липня 2025 р., №456 від 24 липня 2025 р., №462 від 25 липня 2025 р., №476 від 01 серпня 2025 р., №486 від 04 серпня 2025 р., №499 від 08 серпня 2025 р., №509 від 14 серпня 2025 р., №513 від 19 серпня 2025 р., №535 від 25 серпня 2025 р., №571 від 11 вересня 2025 р., №581 від 17 вересня 2025 р., №592 від 19 вересня 2025 р., №608 від 24 вересня 2025 р.; №622 від 26 вересня 2025 р., №640 від 03 жовтня 2025 р., №638 від 03 жовтня 2025 р., №658 від 10 жовтня 2025 р., №679 від 17 жовтня 2025 р., №686 від 20 жовтня 2025 р., №701 від 24 жовтня 2025 р., №710 від 24 жовтня 2025 р., №722 від 30 жовтня 2025 р., №737 від 05 листопада 2025 р., №753 від 10 листопада 2025 р., №766 від 14 листопада 2025 р., №782 від 20 листопада 2025 р., №806 від 28 листопада 2025 р., №829 від 04 грудня 2025 р., №830 від 05 грудня 2025 р., №836 від 08 грудня 2025 р., №854 від 16 грудня 2025 р. (виходячи із сум заборгованості за видатковими накладними з наростаючим підсумком, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат основного боргу).

Крім того, відповідно до п.7.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 09.05.2025), яким передбачено, що у разі порушення термінів оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки, за весь період прострочення виконання зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 47147,47 грн пені (виходячи із сум заборгованості та строків оплати окремо по кожній з неоплачених відповідачем видаткових накладних).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, з урахуванням визначеного останнім періоду нарахування, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 47098,87 грн пені (в розмірі облікової ставки НБУ). При цьому слід зазначити, що у розрахунку заявленої до стягнення пені (окремо по кожній з неоплачених відповідачем видаткових накладних, згідно наведеного переліку) позивачем помилково зазначену суму видаткової накладної №608 від 24.09.2025, а саме - замість 45 639,86 грн помилково вказано 46 639,86 грн, що вплинуло на правильність розрахунків.

Також, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань окремо по кожній з видаткових накладних, судом у межах заявленого періоду за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" (що є усталеною практикою, зокрема, відповідно до постанов Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21) здійснено перерахунок по кожній з неоплачених відповідачем станом на 16.02.2026 видаткових накладних, за результатами якого суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення 9187,86 грн 3% річних, в тому числі згідно видаткових накладних: №513 від 19.08.2025 (за період з 19.09.2025 по 16.02.2026 на вказану позивачем неоплачену суму за такою видатковою накладною 24598,93 грн), №535 від 25.08.2025 (за період з 25.09.2025 по 16.02.2026 на суму 61911,36 грн), №571 від 11.09.2025 (за період з 12.10.2025 по 16.02.2026 на суму 28 620,00 грн), №581 від 17.09.2025 (за період з 18.10.2025 по 16.02.2026 на суму 39810,06 грн, №592 від 19.09.2025 (за період з 20.10.2025 по 16.02.2026 на суму 49812,07 грн), №608 від 24.09.2025 (за період з 25.10.2025 по 16.02.2026 на суму 45639,86 грн), №622 від 26.09.2025 (за період з 27.10.2025 по 16.02.2026 на суму 34446,04 грн), №638 від 03.10.2025 (за період з 03.11.2025 по 16.02.2026 на суму 39372,00 грн), №640 від 03.10.2025 (за період з 03.11.2025 по 16.02.2026 на суму 7632,00 грн), №658 від 10.10.2025 (за період з 10.11.2025 по 16.02.2026 на суму 86921,95 грн), №679 від 17.10.2025 (за період з 17.11.2025 по 16.02.2026 на суму 71469,00 грн), №686 від 20.10.2025 (за період з 20.11.2025 по 16.02.2026 на суму 43672,80 грн), №701 від 24.10.2025 (за період з 24.11.2025 по 16.02.2026 на суму 53846,40 грн), №710 від 24.10.2025 (за період з 24.11.2025 по 16.02.2026 на суму 3816,00 грн), №722 від 30.10.2025 (за період з 30.11.2025 по 16.02.2026 на суму 98087,88 грн), №737 від 05.11.2025 (за період з 06.12.2025 по 16.02.2026 на суму 39888,00 грн), №753 від 10.11.2025 (за період з 11.12.2025 по 16.02.2026 на суму 73347,20 грн), №766 від 14.11.2025 (за період з 15.12.2025 по 16.02.2026 на суму 38910,00 грн), №782 від 20.11.2025 (за період з 21.12.2025 по 16.02.2026 на суму 58632,00 грн), №806 від 28.11.2025 (за період з 29.12.2025 по 16.02.2026 на суму 30006,00 грн), №829 від 04.12.2025 (за період з 04.01.2026 по 16.02.2026 на суму 174558,00 грн), №830 від 05.12.2025 (за період з 05.01.2026 по 16.02.2026 на суму 186966,38 грн), №836 від 08.12.2025 (за період з 08.01.2026 по 16.02.2026 на суму 106182,00 грн), №854 від 16.12.2025 (за період з 16.01.2026 по 16.02.2026 на суму 109292,76 грн).

Враховуючи включення позивачем до розрахунку 3% річних видаткових накладних, які не стосуються виконання умов Договору на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 (зокрема від 01.04.2025 на суму 30078,00 грн, від 15.04.2025 на суму 15427,50 грн), а також продажу товару від 13.05.2025 на суму 87000,00 грн (відповідна видаткова накладна до матеріалів справи не долучена), в рахунок погашення заборгованості за якими зараховувались подальші здійснені відповідачем оплати, зокрема, у травні та червні 2025 року, за відсутності в матеріалах справи доказів оплати з підтвердженням сум та призначення платежів, розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних окремо по кожній з видаткових накладних, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахувань за іншими видатковими накладними, які відповідачем на час звернення з позовом були оплачені з порушенням визначеного строку, та відповідно встановити обґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині окремо по кожній з таких видаткових накладних.

Також, за результатами проведеного перерахунку, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, суд вважає обґрунтованим заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних нарахувань щодо неоплачених видаткових накладних на виконання Договору на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в сумі 4953,80 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 47098,87 грн пені, 9187,86 грн 3% річних та 4953,80 грн інфляційних нарахувань за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025.

В частині стягнення 48,60 грн пені та 5895,30 грн 3% річних позовні вимоги є необґрунтовані і до задоволення не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені), суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Разом з тим, відповідач обґрунтованих підстав для зменшення пені суду не довів та не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про їх наявність, відтак суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені.

Суд також враховує, що розмір пені, який судом визнано як правомірно заявлений складає близько 3% від заявленої до стягнення суми заборгованості, а посилання відповідача на скрутне матеріальне становище ТОВ "Агробізнес" жодним доказом у справі не підтверджено.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" підлягає до задоволення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" 1443438,69 грн заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, 9187,86 грн 3% річних, 4953,80 грн інфляційних нарахувань та 47098,87 грн пені.

Судові витрати.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення у справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову на загальну суму 1 504 679,22 грн, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 18056,15 грн - пропорційно до задоволених судом вимог та з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Проте, у зв`язку із відсутністю відповідного клопотання позивача, питання щодо повернення судового збору у цій справі (з урахуванням закриття провадження в частині стягнення 65 000,00 грн основного боргу) судом не вирішується.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (село Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, код ЄДРПОУ 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" (бульвар Зоряний, буд. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107, код ЄДРПОУ 40575835): 1 443 438 (один мільйон чотириста сорок три тисячі чотириста тридцять вісім) грн 69 коп. заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, 9187 (дев`ять тисяч сто вісімдесят сім) грн 86 коп. 3% річних, 4953 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн 80 коп. інфляційних нарахувань; 47098 (сорок сім тисяч дев`яносто вісім) грн 87 коп. пені; 18 056 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 15 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 65 000,00 грн провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

5. В решті позову відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.06.2026.

Суддя Н.В. Охотницька