Решение № 137142148, 03.06.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/4078/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А. при секретарі судового засідання Камінник В.С., за участю представника відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Мокрицької Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області №99-0 від 09 жовтня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани», стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що вона працює на посаді вчителя початкових класів та оспорюваним наказом Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді догани за порушення педагогічної етики та неналежне виконання посадових обов`язків, з яким не погоджується, оскільки такий винесений з порушенням вимог трудового законодавства.

Зокрема, наказ не містить вказівок на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення, а загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допущено, та сама форма документа не відповідає вимогам Держстандарту України. Наказ №99-0 не містить конкретизації в чому відбулося недотримання нею вимог ст. 54 Закону України «Про освіту». Дії позивача кваліфіковані як порушення п.3.19 посадової інструкції №9, п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, однак вищевказані локальні акти не були доведені до її відома і вона не була ознайомлена з ними в установленому законом порядку. Службове розслідування комісією проведено під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 , що позбавило її права отримати інформацію про підстави проведення розслідування, надавати пояснення, подавати необхідні документи. В порушення ст.149 КЗпП України комісією з службового розслідування не були проаналізовані письмові пояснення ОСОБА_2 від 02.10.2025 та не взято до уваги результати її попередньої роботи, зокрема, наявність заохочень за успіхи у роботі та зразкове виконання посадових обов`язків. Вказані обставини відображають упереджене відношення відповідача, формальний підхід до процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної законом.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд створив учасникам процесу належні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів.

У відзиві на позов від 23.12.2025 представник відповідача ОСОБА_1 просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності №99-0 від 09 жовтня 2025 року винесений з дотриманням процедури накладення такого стягнення, має посилання на конкретні норми законодавства та локальних нормативних актів, що були порушені позивачем. В наказі вказується на порушення вчителем педагогічної етики та неналежного виконання своїх посадових обов`язків, які стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Також зазначила, що для вчителів та здобувачів освіти ліцею з вересня 2020 року створені корпоративні акунти для дистанційного навчання та роботи на платформі GoogleWorkspaceEducation, де наявний обліковий запис вчителя ОСОБА_2 , який остання активно використовує з 22.11.2021. У створеному курсі «Педрада» для роботи з педагогічними працівниками розміщені нормативні документи закладу, у тому числі правила внутрішнього розпорядку та посадові інструкції, які потребують ознайомлення та використання педпрацівниками в роботі.

ПозивачОСОБА_2 в поданій до суду відповіді на відзив від 12.01.2026 наголосила на незаконності як результатів службового розслідування, так і оскаржуваного наказу. Просила відхилити аргументи, наведені відповідачем у відзиві та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив від 19.01.2026 представник відповідача адвокат Мокрицька Л.Я. вказала на наявність в діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, який останньою не спростований, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 16.04.2026 позивач ОСОБА_2 повідомила, що передумовою притягнення її до дисциплінарної відповідальності був триваючий конфлікт з керівником, що супроводжувався неправомірними діями. Зазначила, що вона правильно виконувала свої обов`язки і дотримувалася дисципліни. Щодо ситуації, яка мала місце 01.10.2025 на уроці природознавства повідомила, що один з учнів ( ОСОБА_3 ) ходив по класі, кинув пляшку кока-коли. Вона попросила хлопчика перейти в інше місце за іншу парту, останній перейшов та повернувся назад, потім пролунав дзвінок. Хлопчик погано реагував на зауваження, проте вона надіялася, що дитина її чує. Потім був наступний урок музики, хлопчик жодних порушень не вчиняв. 02.10.2025 мама хлопчика прийшла з претензіями та ображала її в кабінеті директора, однак ніяких заходів втручання зі сторони директора вжито не було, взяли лише сторону матері дитини. Також додатково повідомила, що з наказом про проведення службового розслідування та актом службового розслідування її ніхто не ознайомлював і лише 23.10.2025 після повернення з лікарняного їй повідомили про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Наголосила, що не знала про корпоративну скриньку і про це почула 19.11.2025, був «гуглклас», але ніяких додатків не бачила та з посадовою інструкцією не ознайомлювалася.

У поданій заві від 18.05.2026 позивач просила врахувати письмову промову у судових дебатах від 05.05.2026, здійснювати розгляд справи за її відсутності та відсутності її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Також покликаючись на те, що оригінал посадової інструкції №9 вчителя початкових класів школи, достовірність копії якої ставиться під сумнів, відповідачем втрачено, просила суд застосувати положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України та не брати такий доказ (а.с.185-187) до уваги. Заява в частині, що стосується визнання факту підробки підпису позивача на посадовій інструкції №9 встановленим, не підлягає задоволенню за безпідставністю, оскільки жодної експертизи у даній справі не призначалося та підстави для застосування наслідків ухилення від участі в експертизі, передбачених вимогами ч. 1 ст. 109 ЦПК України, на які посилається позивач, відсутні.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали з мотивів, наведених у відзиві на позов та запереченнях. Додатково пояснили, що у 2022 році реорганізації чи ліквідації закладу не було. Окрім перейменування Здолбунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області на Здолбунівський ліцей №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області більше нічого не змінилося. Заклад продовжує виконувати ті самі функціональні завдання, тому зміни у внутрішні локальні акти не вносились, вони продовжують свою дію до затвердження нових, є обов`язковими для виконання для всіх працівників та нечинними не визнавалися. Повідомили суду, що оригінал посадової інструкції №9 вчителя початкових класів школи було втрачено, вимоги ч. 6 ст. 95 ЦПК України їм відомі.

Судом з метою повного та об`єктивного розгляду справи допитувались свідки заявлені сторонами по справі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 (працівник поліції) пояснив, що проводив перевірку за зверненням ОСОБА_5 . За результатами перевірки, не встановлено булінгу з боку вчителя ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_5 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (мама учениці 4-А класу) пояснила, що про ситуацію відносно ОСОБА_7 дізналася 4-5.10.2025 із застосунку «вайбер» від матері хлопчика, яка написала, що вчителька поставила дитину у куток. Особисто з ОСОБА_8 вона не спілкувалася та коли саме це відбулося не знає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 (мама учня 5-А класу) пояснила, що її дитина близько трьох років навчається у класі, де ОСОБА_2 є класним керівником. За цей період нарікань та звернень від батьків на роботу вчителя не було, всі учні з прихильністю ставляться до неї. З приводу події повідомила, що їй про це нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (голова батьківського комітету 5-А класу) пояснила, що п`ять років її дитина навчається у класі ОСОБА_2 , конфліктів та розбіжностей ніяких не було. Дитина категорично проти йти до іншого вчителя.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (мама учня 4-А класу) пояснила, що її син ОСОБА_8 прийшов зі школи та повідомив, що стояв у кутку. Спитала причину, син пояснив, що причини він не зрозумів. З приводу цього випадку вона звернулася до відділу освіти, в поліцію та до директора закладу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 (класний керівник 4-А класу) пояснила, що під час інциденту присутньою у класі не була, про ситуацію відносно ОСОБА_7 дізналася від мами, з дитиною особисто не спілкувалася. Одразу після цього 01.10.2025 у неї в 4-А класі був урок, але у поведінці дітей вона нічого не помітила. По телефону спілкувалася з батьками та з`ясувалося, що ОСОБА_2 ставила у куток й інших дітей. 06.10.2025 вона надала письмові пояснення, на засідання комісії з службового розслідування не запрошувалася.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 (заступник директора з навчальної роботи) пояснила, що посадову інструкцію №9 вчителя початкових класів було розроблено у 2021 році у паперовому вигляді та надалі її не змінювали. Це ж стосується і правил внутрішнього трудового розпорядку. Чи ознайомлювалася ОСОБА_2 з указаними локальними актами письмово(чи в електронному виді) їй не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 (заступник директора з навчально-виховної роботи) пояснила, що була присутня у кабінеті директора, коли мама ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_2 ставила її дитину у куток. ОСОБА_2 попросила вибачення і це можна було вирішити в інший спосіб. Зазначила, що засідання комісії з службового розслідування відбувалось не у повному складі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 (вчитель початкових класів) пояснила, що була членом комісії з службового розслідування щодо усного звернення мами ОСОБА_7 . Про цей випадок їй стало відомо від класного керівника 4-А класу. Повідомила, що на засіданні комісії з службового розслідування вона не була, оскільки проводила урок і не могла прийти. Акт службового розслідування принесла секретар і вона його підписала 07.10.2025. На засідання комісії ОСОБА_2 не запрошували та пояснення надати не пропонували, оскільки остання була на лікарняному.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 (психолог) пояснила, що була присутня при опитуванні дітей, як психолог, опитував працівник поліції ОСОБА_4 , діти підтвердили, що стояли у кутку. Маму ОСОБА_7 на засіданні комісії не заслуховували. Також вважала, що на засіданні комісії потрібно було заслухати ОСОБА_2 , однак цього не було зроблено.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (вчитель фізкультури) пояснив, що був членом комісії, яка за усною заявою ОСОБА_5 розслідувала інцидент, який стався в 4-А класі. Підтвердив, що локальні акти навчального закладу після зміни його назви не оновлювалися.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 (юрист Здолбунівської міської ради) пояснила, що до притягнення до дисциплінарної відповідальності її підрозділ не має відношення. В основу відповіді на зверненням ОСОБА_5 були покладені матеріали, що зібрані комісією з службового розслідування ліцею, на той час ОСОБА_2 вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Також повідомила, що локальні акти навчального закладу є дієвими до затвердження нових та не скасовані.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 працює на посаді вчителя початкових класів Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області.

Відповідно до наказу Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області №99-0 від 09 жовтня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани» ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення статті 54 Закону України «Про освіту», пункт 3.1. «Правил внутрішнього трудового розпорядку» та пункт 3.19 «Посадової інструкції №9 вчителя початкових класів закладу загальної середньої освіти» (порушення педагогічної етики і неналежного виконання своїх посадових обов`язків).

Підставами застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани в наказі №99-0 від 09 жовтня 2025 року зазначено: усне звернення ОСОБА_5 , мами учня 4-А класу ОСОБА_7 , акт службового розслідування від 07 жовтня 2025 року, пояснювальні записки вчителя початкових класів ОСОБА_2 та класного керівника 4-А класу ОСОБА_11 , які судом досліджено у судовому засіданні.

З текстом наказу Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області №99-0 від 09 жовтня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани» ОСОБА_2 ознайомилася 23 жовтня 2025 року, зазначивши «З даним наказом не погоджуюся».

За попередню роботу позивач має відзнаки та нагородження.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами виник спір з трудових правовідносин. Вимоги позивача стосуються порушення його трудових прав, зокрема щодо правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно із ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення педагогічної етики і неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною четвертою статті 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку (зокрема, в постанові від 07.06.2023 у справі № 705/985/22).

Зміст рішень, прийнятих відповідною посадовою особою, а також порядок їх ухвалення мають ґрунтуватися на законі.

Роботодавець при виконанні адміністративних повноважень повинен діяти лише в чітко окреслених межах. Він не має діяти упереджено або його дії не мають сприйматися як такі.

Отже при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Факт вчинення дисциплінарного проступку має бути належним чином зафіксований.

Для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення працівнику має бути надана можливість дати письмові пояснення, для надання пояснень працівник повинен знати конкретно, за який проступок він притягається до дисциплінарної відповідальності.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу.

Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справах № 279/3334/17, провадження № 61-38688св18, від 08 січня 2020 року у справі №153/1339/17, провадження №61-36556св18, у справах про притягнення до дисциплінарної відповідальності саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності без зазначення повних і точних відомостей про суть і дату порушення є незаконним.

Суд зазначає, що в даній ситуації аналіз оскаржуваного наказу дає підстави для висновку, що під час його винесення зазначені вимоги закону не дотримано відповідачем, який у своєму рішенні мав викласти дані про конкретні винні діяння ОСОБА_2 , з`ясувати обставини допущення проступків (час, місце, спосіб, дія чи бездіяльність), оцінити чи дійсно такі дії працівника є порушенням складових його трудової функції, натомість, оскаржуваний наказ не містить усіх вищевказаних складових, а формулювання змісту порушень трудової дисципліни обмежено виключно загальними висновками, що не відповідає принципу правової визначеності та є істотним порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Видаючи спірний наказ, відповідач обмежився загальним посиланням на ст. 54 Закону України «Про освіту» без зазначення конкретної частини та пункту цієї статті, не вказав, який підпункт пункту 3.1 правил внутрішнього трудового розпорядку порушено позивачем. А також немає доказів ознайомлення ОСОБА_2 з посадовою інструкцією №9 вчителя початкових класів та правилами внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу.

Враховуючи пояснення позивача та відсутність доказів на підтвердження цієї обставини, суд вважає необґрунтованими та відхиляє твердження відповідача про ознайомлення ОСОБА_2 з указаними внутрішніми локальними актами на платформі GoogleWorkspaceEducation, оскільки сама лише наявність та використання облікового запису вчителя на цій платформі не свідчить про таке ознайомлення.

При цьому, суд керуючись вимогами ч. 6 ст. 95 ЦПК України ставить під сумнів відповідність поданої відповідачем копії посадової інструкції №9 вчителя початкових класів оригіналу (том 1, а.с.185-187) та не бере такий доказ до уваги зважаючи на те, що сам оригінал письмового доказу відповідачем втрачено та в судовому засіданні не досліджено.

Твердження відповідача, що наказ №99-0 від 09 жовтня 2025 року містить відомості про суть порушення, в ньому є посилання на акти, які стали підставою для винесення цього наказу, є безпідставним, оскільки згідно зі сталою практикою Верховного Суду відповідні відомості повинні міститися у самому наказі, а не у документах, на які посилається роботодавець.

Указані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладення дисциплінарного стягнення.

Суд у даному випадку вважає, що наведені вище недоліки оскаржуваного наказу про оголошення догани не дають підстави дійти висновку, що він правомірний і не порушує прав позивача. ОСОБА_2 довела обґрунтованість своєї позиції суду. Оскаржуваний наказ є незаконним, а позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних - душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст.237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).

Відповідно до п. 9 Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

З огляду на викладене, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення компенсації за спричинену відповідачем моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконного оголошення догани, оскільки позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження порушення її прав у сфері трудових відносин, яке призвело до погіршення стану її здоров`я, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також позивачем доведено наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і незаконним наказом відповідача.

Разом з тим, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, знаходить суму моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. завищеною та такою, що не відповідає ступеню понесених позивачем моральних страждань, а тому вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 3 000 грн, що буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

За змістомст. 141 ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4239,20 грн. (3028+1211,20).

Беручи до уваги наведені норми закону і те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в пропорційному відношенні до задоволених вимог у розмірі 1816,80 грн: 1211,20 + 605,60 (3028*20%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області №99-0 від 09 жовтня 2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани».

Стягнути з Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з Здолбунівського ліцею №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області на користь ОСОБА_2 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Здолбунівський ліцей №4 Здолбунівської міської ради Рівненської області, місцезнаходження: 35701, вул. Шкільна, 11, м. Здолбунів, Рівненського району, Рівненської області, ЄДРПОУ 22580204.

Повне судове рішення складено 05.06.2026.

Суддя: І.А. Чорний