Решение № 137127513, 04.06.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2070/26

№ 2/688/1604/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

04 червня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

1.Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

01.05.2026 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 12004 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн та заборгованість за відсотками - 8004 грн, а також просив стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

Позов мотивований тим, що 30.11.2021 між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2017083 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Верона» надав позичальнику кредит у розмірі 4000 грн. з заявленим строком користування - 29 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,9% за день користування кредитом.Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав, надав позичальнику кошти в розмірі та на умовах, що визначені в кредитному договорі.

01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладений договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Верона» відступило ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 20.02.2026 утворилась заборгованість у розмірі 12004 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 4000 грн та за відсотками 8004 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати без участі представника, не заперечив проти винесення заочного рішення суду.

2.Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання. Згідно довідки АТ «Укрпошта» поштове відправлення повернуте до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності суду не надав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

01.05.2026 позивач звернувся до суду з даним позовом.

07.05.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до розгляду на 04.06.2026.

28.05.2026 представник позивача направив до суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи з додатками.

04.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

3.Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 30.11.2021 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Верона» кредитний договір №2017083, який підписав електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора G1927, що направлений 30.11.2021 року на мобільний номер позичальника НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 якого ТОВ «ФК «Верона» надав позичальнику кредит в сумі 4000 грн. на строк 29 днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальника, а саме: з 30.11.2021 по 28.12.2021. Сторони визначили фіксовану процентну ставку в розмірі 1,90% від суми кредиту в день.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти, 30.11.2021 перерахувавши кошти в розмірі 4000 грн на платіжну карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , номер якої останній зазначив, подаючи заявку на отримання кредиту, що підтверджується інформацією ТОВ «Санрайз Фінанс» за вих. №1903/2026-3 від 19.03.2026

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 20.02.2026 виникла заборгованість у сумі 12004 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 4000 грн, заборгованості за відсотками в сумі 8004 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №2017083 від 30.11.2021 року, наявним в матеріалах справи.

01.12.2023 ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» уклали договір відступлення прав вимоги №1-01/12/2023, за умовами якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до боржників кредитора. Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1-001/12/2023 від 01.12.2023 року вказаний ОСОБА_1 за кредитним договором № 2017083 від 30.11.2021 на суму 12004 грн, з яких залишок по тілу кредиту 4000 грн та заборгованість за відсотками 8004 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №2017083 від 30.11.2021 з додатками, копією довідки про ідентифікацію, інформацією ТОВ «Санрайз Фінанс» за вих. №1903/2026-3 від 19.03.2026, випискою з особового рахунку, копією договору відступлення прав вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 року, копією витягу з реєстру боржників до договору, іншими документами, доданими до матеріалів справи.

4.Застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

5.Мотиви та висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ТОВ «ФК «Верона» уклав кредитний договір з ОСОБА_1 , після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки. ТОВ «ФК «Верона» виконав свої зобов`язання, перерахував кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору.

У договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, а саме: домовилися щодо розміру кредитних коштів отриманих відповідачем у кредит, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору, станом на 20.02.2026 утворилась заборгованість розмірі 12004 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн та заборгованість за відсотками 8004 грн.

ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» уклали Договір відступлення прав вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 року, за умовами якого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 12004 грн. Отже, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» є належним позивачем.

Суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідач не оспорив, доказів погашення кредитної заборгованості первісному кредитору та позивачу відповідач суду не надав.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч.1, п.п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено договором про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025 та додатковою угодою №1 до цього договору від 20.01.2026, актом про отримання правової допомоги від 26.05.2026, платіжною інструкцією №2810 від 26.05.2026, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі в сумі 13000 грн. не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» суму заборгованості за кредитним договором №2017083 від 30.11.2021 у розмірі 12004 (дванадцять тисяч чотири) гривні, яка складається з тілу кредиту 4000 грн та простроченої заборгованості по відсоткам 8004 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» 2662,40 грн судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, ЄДРПОУ 44002941;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складений 04.06.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК