Постановление суда № 137117486, 04.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 червня 2026 року Справа № 480/971/26

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шаповал М.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Сумського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 20.02.2026 задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та відкрито провадження у справі.

Представник відповідача подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, зазначивши, що спірні правовідносини пов`язані зі звільненням позивача з органів внутрішніх справ у 1996 році.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі не є правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ або інші питання, які безпосередньо стосуються проходження чи припинення публічної служби. Позовні вимоги стосуються виплати грошової допомоги при звільненні, а також похідних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації, інфляційних втрат та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Отже, сам по собі факт звільнення позивача у 1996 році не є достатньою підставою для висновку про те, що саме з цієї дати розпочався перебіг строку звернення до суду за всіма заявленими у цій справі вимогами, оскільки позивач не оскаржує звільнення з публічної служби, а просить захистити право на отримання грошових сум, які, на його думку, належали йому при звільненні та не були виплачені.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому матеріали справи на цій стадії не містять належних доказів того, що при звільненні позивачу було вручено письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, з якого можливо було б обчислювати строк звернення до суду у розумінні статті 233 КЗпП.

Посилання відповідача на те, що позивач мав бути обізнаний про порушення свого права ще з 1996 року, суд оцінює критично, оскільки саме по собі звільнення особи зі служби не свідчить про її обізнаність щодо повного обсягу належних їй виплат, правильності проведеного розрахунку та факту невиплати конкретної грошової допомоги. Обставини щодо нарахування або ненарахування спірної грошової допомоги, її правової природи, належного суб`єкта її виплати та моменту, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, підлягають встановленню під час розгляду справи по суті на підставі всіх наявних доказів у їх сукупності.

Крім того, суд враховує, що позивачем у позовній заяві наведено обставини щодо його звернень до відповідних органів з метою отримання інформації про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, а також заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.

За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без розгляду після відкриття провадження у справі можливе у разі, якщо судом буде встановлено факт пропуску строку звернення до адміністративного суду, а позивач не заявить про поновлення такого строку або якщо наведені ним підстави будуть визнані судом неповажними.

У даному випадку доводи відповідача не дають суду достатніх підстав для висновку про очевидний та безумовний пропуск позивачем строку звернення до суду. Заява відповідача фактично ґрунтується на формальному відліку строку від дати звільнення позивача, без урахування характеру заявлених позовних вимог, спеціального правового регулювання строків звернення у спорах щодо виплати сум, належних при звільненні, та без надання належних доказів вручення позивачу письмового повідомлення про проведений з ним розрахунок.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява представника Міністерства внутрішніх справ України про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/971/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Шаповал