Решение № 137116270, 04.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Київ справа №320/16901/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (ГУ ДПС у м. Києві).

Просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2024 №4952-26-15-24-01-19-13/2146220603 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити статус платника єдиного податку позивача з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати виключення з реєстру платників єдиного податку 30.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильного обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника податку інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Наголосила, що не здійснює діяльності за видами, перелік яких наведено у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 295.1 статті 291 Податкового кодексу України, та згідно з якими не мжна бути плаником єєдиного податку першої-третьої груп.

Ухвалою від 22.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено, що справа буде розглядатися одноособово суддею Скрипкою І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог і просив відмовити в позові. Вказали, що відповідно до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві з 17.12.2014, а з 01.08.2023 на спрощеній системі оподаткування, 3 група платників за ставкою 5% до доходу.

Згідно із інформацією ГУ ДПС у м. Києві, у ФОП ОСОБА_1 в реєстраційних даних та податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця значились види діяльності КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку».

З метою дотримання норм чинного податкового законодавства та у зв`язку з порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування на підставі пунктів 299.10, 299.11 статті 299 Податкового кодексу України проведено перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складено Акт про порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 30.09.2024 № 4911/26-15-24-01-19/ НОМЕР_1 .

На підставі зазначеного Акта, відповідачем прийнято рішення № 4952/26-15-24-01-19/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку в останній день кварталу 30.09.2024.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

З урахуванням наведеного суд у першу чергу надає оцінку обставинам справи та доводам сторін щодо процедури прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У пункті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Отже, предметом камеральної перевірки є, серед іншого, правильність складання податкової декларації, а тому документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкова звітність платника податків з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (як-то неправомірність формування податкового кредиту, від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тощо), податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2024 у справі №803/815/18 та від 08.11.2023 у справі №2а-7192/12/2670.

Суд зауважує, що у цьому випадку контролюючий орган під час перевірки фактично надавав оцінку встановлено наявності підстав перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, а не повноті, своєчасності подання платником податкової звітності та правильності оформлення документів податкової звітності, що, відповідно, виходить за межі камеральної перевірки.

Вказані обставини свідчать про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки. При цьому, таке порушення суд вважає істотним та таким, що нівелює будь-які наслідки перевірки, окрім пов`язаних із її незаконністю.

Для повного та всебічного розгляду справи суд вважає за необхідне також надати правову оцінку висновку відповідача щодо допущення позивачем вказаного порушення.

Згідно із пунктами 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених дією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені пунктом 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Зокрема, за положеннями підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв`язку, телефонного зв`язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

16.12.2020 був прийнятий та набрав чинності 01.01.2022 Закон України № 1089-IX «Про електронні комунікації» (Закон № 1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

За нормами статті 16 Закону № 1089-IX суб`єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.

У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб`єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб`єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.

За правилами статті 17 Закону № 1089-IX регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.

Постановою НКЕК від 20.04.2022 № 30 Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.

Враховуючи наведене, при поданні Повідомлення суб`єкт господарювання самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб`єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі.

На підставі поданих суб`єктами господарювання Повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг розміщений у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НКЕК.

Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців.

Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (далі - Реєстр). Документом, який може підтвердити право суб`єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.

Законом України від 18.09.2019 № 102-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» було припинено ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, що здійснювалась на виконання Закону України «Про телекомунікації» та передбачала ліцензування наступних видів діяльності у сфері телекомунікацій: діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

01.01.2022 набрав чинності Закон № 1089-IX, який не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні.

Водночас, окремі норми актів законодавства України лишаються неприведеними у відповідність до Закону № 1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема, Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018 «Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій».

Так, зазначені застарілі назви видів діяльності у сфері телекомунікацій, ще містяться у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про телекомунікації»:

оператор телекомунікацій суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

провайдер телекомунікацій суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Пунктом 70 статті 2 Закону № 1089-IX визначено, що: оператор електронних комунікацій (оператор) суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами.

У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.

У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.

У свою чергу, згідно з пунктом 87 статті 2 Закону № 1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.

Тобто, відповідно до Закону № 1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.

В Офіційному узагальненому роз`ясненні (рішення НКЕК від 03.04.2024 №170) наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, зокрема, це:

послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. SІ;

послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. SІ.

Тобто, лише при здійсненні цих 2 видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.

Поряд із цим, як встановлено матеріалами справи, під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог Закону № 1089-IX позивач не зазначав у якості діяльності такого виду діяльності як OS.SI: Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж чи ІС.SI Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації.

Відповідно до положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку, можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов`язків для суб`єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що обмеження перебування на єдиному податку згідно підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у Податковому кодексі України, а саме: Поштовий зв`язок, Телефонний зв`язок, Діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

Оскільки позивач не здійснює видів діяльності, які передбачені підпунктом 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України, підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи відсутні.

При цьому, неприведення у відповідність положень Податкового кодексу України, у зв`язку із змінами у законодавстві про електронні комунікації, призводить до неоднозначного трактування таких норм.

За правилами пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, з метою повного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ДПС у м. Києві поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку, з дати виключення її з цього реєстру.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини у сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4845 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.11.2024 №4952-26-15-24-01-19-13/2146220603 про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити статус платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом включення до реєстру платників єдиного податку з 30.09.2024.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Київ (ЄДРПОУ: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/16) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 4845 (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.