Решение № 137115396, 04.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/26286/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 05.11.2025 №063550007134 (відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області);

зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області зарахувати період навчання з 01.01.1992 до 30.06.1995 в "Воронежской Государственной Лесотехнической Академии" до страхового стажу; внести зміни до рішення ПФУ №063550007134 від 19.05.2025 в частині тривалості страхового стажу та провести перерахунок місячної пенсії з часу мого звернення 02.05.2025 за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії по інвалідності на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". Однак, при призначенні пенсії не було враховано період навчання з 01.01.1992 до 30.06.1995. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у зарахуванні вказаного періоду до стажу, у зв"язку з виходом України і росії з Угоди "Про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992. Вважає таке рішення протиправним.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачі надіслали до суду відзив на позов, в яких просять у задоволення відмовити. Зазначають, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 період навчання у "Воронежскому ордена дружби народов лесотехническому институте" (рос.) зараховано з 01.09.1990 по 31.12.1991 при призначенні пенсії. Період навчання з 01.01.1992 по 20.06.1995 у "Воронежскому ордена дружби народов лесотехническому институте" (рос.) неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки даний період зараховується лише для визначення права на призначення пенсії за віком у разі відсутності необхідного страхового стажу для її призначення, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 29.10.2025 № 3175 щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.01.1992 по 20.06.1995.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 02.05.2025 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про призначення пенсії приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Згідно копії диплома про закінчення навчання у Воронежській державній лісотехнічній академії, яка долучена до позову та досліджена судом, період такого навчання становить з 01.09.1990 по 20.06.1995.

Згідно розрахунку до страхового стажу позивача, окрім іншого, зарахованого період його навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1990 по 31.12.1991.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період навчання з 01.01.1992 року до 30.06.1995 року у Воронежській державній лісотехнічній академії до його страхового стажу, внести зміни до рішення ПФУ №063550007134 від 19.05.2025 року в частині тривалості страхового стажу та провести перерахунок місячної пенсії з часу звернення 02.05.2025 року за призначенням пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі №240/15736/25 в задоволенні позову відмовлено.

У рішенні зазначено, що таке судове рішення зумовлено виключно невірним визначенням позивачем способу судового захисту порушеного права шляхом подання позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, з яким у позивача відсутні жодні спірні відносини щодо призначення пенсії за віком та не зарахування до його страхового стажу вказаного періоду його навчання з 01.01.1992 року до 30.06.1995 року у Воронежській державній лісотехнічній академії.

29.10.2025 позивач звернувся із заявою щодо перерахунку пенсії, додавши диплом про навчання.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за наслідками чого прийнято рішення від 05.11.2025 №063550007134 про відмову у перерахунку пенсії.

У рішення зазначено, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 період навчання у "Воронежскому ордена дружби народов лесотехническому институте" (рос.) зараховано з 01.09.1990 по 31.12.1991 при призначенні пенсії. Період навчання з 01.01.1992 по 20.06.1995 у "Воронежскому ордена дружби народов лесотехническому институте" (рос.) неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки даний період зараховується лише для визначення права на призначення пенсії за віком у разі відсутності необхідного страхового стажу для її призначення, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 29.10.2025 № 3175 щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.01.1992 по 20.06.1995.

Окрім того, через повномасштабну агресію рф проти України дипломатичні відносини розірвано, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території держави-агресора припинено. Запит про надання підтвердних документів може бути надісланий після появи можливості здійснення обміну інформацією між територіальним органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації.

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Щодо соціальних виплат стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 23 липня 2014 року № 280).

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 58 Конституції України гарантовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) встановлено правила обчислення розміру пенсій.

Згідно ст. 1, ст. 6 Угоди від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Призначення пенсії громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугою років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Відповідно до статті 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).

При встановленні права на пенсію необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13 березня 1992 року), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13 березня 1992 року).

Частиною 2 статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 передбачено вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

23 грудня 2022 року набув чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783-ІХ Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

Отже, пенсійні права громадян України, що виникли відповідно до положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, після виходу України із цієї Угоди, тобто після 29 листопада 2022 року, не втратили своєї сили в розумінні ч. 2 ст. 13 цієї Угоди від 13 березня 1992 року.

Отже, наведені положення Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Суд зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості урахування до страхового стажу періоду навчання позивача в російській федерації з огляду на припинення дії Угоди, суд вважає необґрунтованими, оскільки у спірний період вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період навчання позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні спірного періоду навчання до обрахунку пенсії.

Суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

В даному випадку позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Таким чином, суд вважає, що рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 05.11.2025 №063550007134 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.01.1992 по до 20.06.1995 в російській федерації є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов"язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період навчання з 01.01.1992 до 30.06.1995 в Воронежской Государственной Лесотехнической Академії до страхового стажу; внести зміни до рішення ПФУ №063550007134 від 19.05.2025 в частині тривалості страхового стажу та провести перерахунок місячної пенсії з часу мого звернення 02.05.2025 за призначенням пенсії.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Аналіз положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном "ефективне правосуддя", що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним, як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Харківській області, рішеннями якого відмовлено в перерахунку пенсії.

Враховуючи, що предметом оскарження є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.11.2025, яке судом визнано протиправним та скасовано, відтак, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про зарахування до страхового стажу позивача період навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995, а Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області, де позивач перебуває на обліку, здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням зарахованого на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області періоду навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995, з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії, а саме з 25.09.2025.

При цьому, суд звертає увагу, період навчання згідно вказаного диплому становить з 01.01.1992 до 20.06.1995, а не до 30.06.1995 як помилково зазначає позивач.

Перерахунок пенсії з дня призначення пенсії, як просить позивач, не може бути проведений, оскільки позивачу призначено пенсію з 02.05.2025 рішенням ГУПФУ в Івано-Франківській області, яке позивачем не оскаржувалось, а із новою заявою про перерахунок пенсії він звернувся 29.10.2025, за наслідками розгляду якої ГУПФУ у Хаорківській області прийнято інше рішення від 05.11.2025, яке є предметом оскарження, тому пенсія позивачу повинна бути перерахована з дня звернення із заявою про перерахунок пенсії.

Вимоги про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період навчання з 01.01.1992 до 20.06.1995 в Воронежской Государственной Лесотехнической Академії до страхового стажу задоволенню не підлягають, оскільки відмовляло у такому зарахуванні ГУПФУ в Харківській області, а тому саме вказане управління зобов"язане вчинити такі дії шляхом прийняття відповідного рішення.

Також не підлягають задоволенню вимоги зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області внести зміни до рішення ПФУ №063550007134 від 19.05.2025 в частині тривалості страхового стажу та провести перерахунок місячної пенсії з часу звернення 02.05.2025 за призначенням пенсії, оскільки вказане рішення про призначення пенсії приймало ГУПФУ в Івано-Франківській області, воно не є предметом оскарження. Жодного відношення до вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не має, будь які повноваження на внесення до нього змін в управління відсутні.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Понесені судові витрати підлягають задоволенню пропорційно задоволеним вимогам солідарно з відповідачів.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14099344), Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 05.11.2025 №063550007134 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області періоду навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995, та провести виплату з урахуванням проведених виплат, починаючи з 25.09.2025.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

04.06.26