Решение № 137111925, 04.06.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

04.06.2026

Справа № 482/207/26

Номер провадження 2/482/735/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 102087922, укладеним 11.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою, а також за договором № 77594213, укладеним 11.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою, за умовами яких відповідачка отримала кредит, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач вказує, що в результаті укладання ряду договорів факторингу між товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», до товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаними вище договорами.

Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитних договорів, відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань, у неї перед позивачем утворилася заборгованість:

за договором № 102087922 від 11.09.2021 року у розмірі 27456,00 грн., з яких 3800,00 грн. заборгованість за основним зобов`язання, 22496,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами та 1160,00 грн. заборгованості за комісією;

за договором № 77594213 від 11.09.2021 року у розмірі 13469,65 грн., з яких 4000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 9469,00 грн. заборгованість за процентами та 0,65 грн. нарахованих 3% річних,

а загалом 40925,65 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідачки разом із сумою судових витрат, що складається із судового збору та витрат на правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка, будучи належним чином, у відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 272 ЦПК України повідомленою про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавала, правом надання відзиву не скористалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Щодо договору № 102087922.

11.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102087922, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 4000,00 грн. (п. 1.2 Договору), строком на 15 днів, до 26.09.2021 року (п.п. 1.3, 1.4 Договору), з комісією за надання кредиту у розмірі 1160,00 грн., яка нараховується за ставкою 29,00% від суми кредиту одноразово (пп. 1.5.1 Договору), процентами за користування кредитом у розмірі 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3.0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пп. 1.5.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної(базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 16 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових Умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що порівнюється до письмової) згоди позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 3 (три) дні шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальник у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість дні, що залишились до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Вказаний договір, разом із графіком платежів та анкетою-заявою на кредит, підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

17.12.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102087922 від 11.09.2021 року.

10.01.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102087922 від 11.09.2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, до товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102087922 від 11.09.2021 року (номер у реєстрі 48662).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором, станом на 02.12.2021 року за відповідачкою обліковувалася заборгованість у сумі 14346,00 грн., яка складалася із 3800,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9386,00 грн. заборгованості за процентами та 1160,00 грн. заборгованості за комісією.

Відповідно до розрахунків заборгованості здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та позивачем, станом на 10.01.2023 року (дату відступлення права вимоги), за відповідачкою обліковувалася заборгованість у сумі 27456,00 грн., яка складалася із 3800,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 22496,00 грн. заборгованості за процентами, які донараховані за період з 17.12.2021 року до 23.02.2022 року, та 1160,00 грн. заборгованості за комісією.

Щодо договору № 77594213.

11.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77594213, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 4000,00 грн. (п. 2.1 Договору), строком на 30 днів (п. 2.2 Договору), із процентною ставкою 1,99 % в день (п. 2.3 Договору).

Крім цього вказаним договором визначено знижену процентну ставку в день у розмірі 0,01%.

Вказаний договір, разом із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт отримання відповідачкою кредиту у сумі 4000,00 грн. підтверджено також довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес», відповідно до якої 11.09.2021 року товариством було перераховано 4000,00 грн. Ковтун Лідії ЕПЗ номер НОМЕР_1 . При цьому даний номер картки вказано відповідачкою у вказаному вище договорі.

22.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/02/2022, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 77594213 від 11.09.2021 року.

10.01.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 77594213 від 11.09.2021 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, до товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 77594213 від 11.09.2021 року (номер у реєстрі 29023).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором, станом на 22.02.2022 року за відповідачкою обліковувалася заборгованість у сумі 13469,00 грн., яка складалася із 4000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 9469,00 грн. заборгованості за процентами.

Відповідно до розрахунків заборгованості здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та позивачем, станом на 22.02.2022 року (дату відступлення права вимоги), за відповідачкою обліковувалася заборгованість у сумі 13469,25 грн., яка складалася із 4000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 9469,00 грн. заборгованості за процентами та 0,65 грн. нарахованих 3% річних.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про споживчий кредит № 102087922 від 11.09.2021 року та договір позики № 77594213 від 11.09.2021 укладені у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за договором, позов, в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та комісією, підлягає задоволенню, так-як доказів сплати такої заборгованості відповідачкою не надано.

Щодо стягнення відсотків за договором № 102087922.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первісним кредитором) було здійснено розрахунок заборгованості за період з 11.09.2021 року по 02.12.2021 року, з якого вбачається, що відповідачка частково сплачувала заборгованість, у зв`язку із чим відбулася пролонгація договору, згідно його п. 2.3.1.1, та в подальшому відсотки нараховувалися у відповідності до п. 2.3.1.2 Договору, а відтак вказаний розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Проте в подальшому товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було здійснено нарахування відсотків за вказаним договором за період з 17.12.2021 року по 23.02.2022 року за відсотковою ставкою 5,0%, який було взято за основу позивачем при зверненні до суду із позовом, але такий розрахунок жодним чином не обґрунтований, дані відсотки нараховані поза межами (строком) кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При заявленні вимоги про стягнення 13110,00 грн. заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою по договору № 102087922 від 11.09.2021 року, позивач не обґрунтовував її нарахування із застосуванням ст. 625 ЦК України, а відтак, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилося 02.12.2021 року, після спливу визначеного договором строку кредитування з врахуванням пролонгації на 60 днів.

При подальшому нарахуванні плати за користування кредитом, права та інтереси позивача забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на вказане, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку повернення позики є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків після закінчення строку кредитування за договором відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі № 175/4753/15-ц.

Враховуючи наведене, до задоволення підлягають відсотки у розмірі 9386,00 грн., нараховані в межах узгодженого строку кредитування.

Щодо стягнення відсотків за договором № 77594213.

Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 11.09.2021 року по 22.02.2022 року, заборгованість відповідачки складала 13469,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 9564,00 грн. заборгованості за відсотками.

Наступні розрахунки заборгованості, які були проведені товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та позивачем, в частині тіла кредиту та відсотків за користування ним, залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 5.2 договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації договору позики.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення відповідача до позикодавця за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом, в тому числі і при здійсненні дій по внесенню грошових коштів у порядку, визначеному в розділі 7 Правил.

Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії.

Отже, відсотки за договором мають бути обчислені лише за період встановлений у цьому договорі, тобто 30 днів (з 11.09.2021 року по 11.10.2021 року включно) за зниженою відсотковою ставкою у розмірі 0,01 % за день, що становить 12,00 грн., що відповідає узгодженій між сторонами кредитного договору таблиці обчислення загальної вартості кредиту, та розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 11.09.2021 року по 10.10.2021 року.

За таких обставин, виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за договорами позики, а отже і про необхідність часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення 3% річних за договором № 77594213.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який неодноразово було продовжено та який діяв на час виникнення правовідносин між позивачем і відповідачем, та діє до тепер.

Враховуючи наведене у задоволенні даних вимог позивача слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 2 від 01.12.2025 року та витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, за якими вартість наданих послуг у даній справі, а саме надання усної консультації та складання позовної заяви складає 16000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд встановив, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають такі послуги як «надання усної консультації» мають організаційний характер та зводяться до формування правової позиції позивача та є складовою підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.

У цій справі суд, враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. за складання типової позовної заяви у малозначному спорі не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи, оскільки ціна позову складає 40925,65 грн.

Тому, суд з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 4000,00 грн. за складання типової позовної заяви у малозначному спорі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1194,27 грн. судового збору, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (44,85%).

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306), заборгованість за

договором про надання споживчого кредиту № 102087922 від 11.09.2021 року у розмірі 14346,00 (чотирнадцять тисяч триста сорок шість) грн., яка складається із 3800,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 9386,00 грн. заборгованості за за нарахованими процентами та 1160,00 грн. заборгованості за комісією;

договором позики № 77594213 від 11.09.2021 року у розмірі 4012,00 (чотири тисячі дванадцять) грн., яка складається із 4000,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 12,00 грн. заборгованості за за нарахованими процентами,

а разом 18358,00 (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306) 1194,27 (одна тисяча сто дев`яносто чотири гривні 27 копійок) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306) 4000,00 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В.М. Кічула