Постановление суда № 137109997, 04.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1587/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Приватного акціонерного товариства «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» вих. № 01-06/2026 від 01.06.2026 (вх. № суду 4950 від 02.06.2026)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП»

про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти

Без виклику учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙТ ГРУП» про розірвання договору та стягнення 548 123, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 43/1 від 07.04.2026, в частині виконання робіт. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про розірвання договору підряду № 43/1 від 07.04.2026 та стягнення 505 000, 00 грн основного боргу, 34 014, 55 грн штрафу, 7 143, 06 грн інфляційних втрат, 1 965, 83 грн 3 % річних.

01.06.2026 ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» через систему «Електронний суд» подало до Господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову вих. № 01-06/2026 від 01.06.2026, яка зареєстрована судом 02.06.2026 за вх. № 4950, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках ТОВ «СМАЙТ ГРУП», в межах ціни позову 548 123, 44 грн.

В обґрунтування підстав для забезпечення позову заявник посилається на те, що ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА», на виконання умов договору підряду № 43/1 від 07.04.2026, сплачено ТОВ «СМАЙТ ГРУП» авансовий платіж у розмірі 510 218, 29 грн, однак останнє до виконання робіт фактично не приступило, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченого авансового платежу. Заявник стверджує про те, що листом № 0202 від 15.05.2026 відповідач фактично визнав наявність заборгованості та повідомив про неможливість повернення грошових коштів у повному обсязі, зазначивши про намір здійснити повернення коштів частинами до 01.06.2026. Однак, як зазначив заявник, станом на дату подання даної заяви відповідачем повернуто лише 5 218, 29 грн, тоді як решта грошових коштів у розмірі 505 000, 00 грн залишається неповернутою. Наведені обставини, за ствердженням заявника, свідчать про систематичне невиконання ТОВ «СМАЙТ ГРУП» власних запевнень та взятих на себе зобов`язань, викладених у листуванні між сторонами, зокрема, всупереч гарантіям, наданим у листі № 0163 від 23.04.2026, працівники ТОВ «СМАЙТ ГРУП» до м. Вінниця не прибули та до виконання робіт у визначений самим відповідачем строк не приступили. Надалі, як зазначив заявник, попри запевнення, викладені у листі № 0202 від 15.05.2026 щодо повернення авансового платежу частинами у строк до 01.06.2026, ТОВ «СМАЙТ ГРУП» фактично повернуло лише частину отриманих коштів в сумі 5 218, 29 грн та не забезпечило виконання взятих на себе зобов`язань щодо повного повернення авансу. Заявник вважає, що вказані обставини свідчать про недобросовісну поведінку відповідача, відсутність реального наміру належним чином виконувати свої зобов`язання, а також підтверджують наявність обґрунтованого ризику утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, на думку заявника, з урахуванням змісту листа ТОВ «СМАЙТ ГРУП» № 0202 від 15.05.2026, в якому відповідач посилається на відсутність грошових коштів на рахунках та неможливість виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення авансового платежу, наявні обґрунтовані підстави вважати, що аналогічні порушення договірних зобов`язань можуть мати місце і у взаємовідносинах відповідача з іншими контрагентами. Вказане, згідно з ствердженнями заявника, свідчить про існування ризику пред`явлення до відповідача інших майнових вимог та позовів, що може додатково ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог позивача. Заявник стверджує, що наведені обставини свідчать про наявність обґрунтованого ризику утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та, відповідно, про наявність правових підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми. Необхідність вжиття заходу забезпечення позову заявник обґрунтував тим, що невжиття запропонованого заходу забезпечення позову невжиття такого заходу може істотно ускладнити або унеможливити реальне виконання майбутнього судового рішення та ефективний захист порушених прав і законних інтересів позивача. При цьому, заявник вважає, що обраний ним захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаним із предметом спору та спрямований виключно на забезпечення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, зауважив, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 478824964 від 26.05.2026 за відповідачем не зареєстровано нерухомого майна на праві власності, що додатково свідчить про наявність ризику утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та підтверджує необхідність вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Також наголосив на тому, що накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог не призведе до невиправданого обмеження його прав чи втручання у господарську діяльність, оскільки арешт коштів має тимчасовий характер, а самі грошові кошти залишаються у власності відповідача. Щодо пропозиції зустрічного забезпечення вказав, що оскільки запропонований захід не призведе до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди, у позивача відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову. З урахуванням усього зазначене вище, заявник вважає, що запропонований захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу.

Розглянувши заяву ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» вих. № 01-06/2026 від 01.06.2026 (вх. № суду 4950 від 02.06.2026) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться та обліковуються на банківських рахунках ТОВ «СМАЙТ ГРУП», в межах ціни позову 548 123, 44 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2011 від 31.05.2011). Зокрема інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2011 від 16.06.2011).

За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21 зазначив, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши подану ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття запропонованого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Зі змісту заяви ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» про забезпечення позову вбачається, що остання ґрунтується на припущеннях заявника стосовно ризику утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та про існування ризику пред`явлення до відповідача інших майнових вимог та позовів, що може додатково ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог позивача.

Проте, суд критично оцінює та вважає вказану позицію ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» безпідставною та такою, що ґрунтується виключно на припущеннях заявника, оскільки жодних належних та допустимих доказів того, що ТОВ «СМАЙТ ГРУП» вчиняє або має намір вчинити будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду в майбутньому або утруднення його виконання, у разі задоволення позову, заявник до суду не надав.

Наведені ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» у заяві про забезпечення позову листи ТОВ «СМАЙТ ГРУП» не підтверджують обставину того, що невжиття запропонованого заявником заходу забезпечення позову істотно ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення в майбутньому у разі задоволення позову.

Саме лише посилання ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» у поданій ним заяві про вжиття заходів забезпечення позову на потенційну можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Отже, заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення в майбутньому, у разі задоволення позову, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Посилання ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» на те, що ТОВ «СМАЙТ ГРУП» не забезпечив виконання взятих на себе зобов`язань щодо повного повернення авансу (до 01.06.2026 згідно власних запевнень відповідача), не є такою обставиною, з якою процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки вказана обставина та наявність заборгованості підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Суд наголошує на тому, що забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, а посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, мотивовані наведеними вище обставинами, безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.

При цьому, як вже було зазначено судом вище, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи наведене вище, на переконання суду, ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» не було наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні ст. 76, 77, 79 ГПК України доказів вчинення ТОВ «СМАЙТ ГРУП» дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення в майбутньому. Також, заявником не доведено суду, що у разі задоволення судом рішення, боржник буде зловживати своїми правами та не виконувати свої обов`язки.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ПрАТ «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» про забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ВІННИЦЬКА КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА» вих. № 01-06/2026 від 01.06.2026 (вх. № суду 4950 від 02.06.2026) про забезпечення позову відмовити.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Сокуренко