Постановление суда № 13710960, 01.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12318/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування повідомлення рішення № 00060623-03/0 від 11.08.2010 р., № 0006052303/0 від 11.08.2010 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування повідомлення рішення № 00060623-03/0 від 11.08.2010 р., № 0006052303/0 від 11.08.2010 р..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2010 р. №00060623-03/0, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2010 р. №0006052303/0.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Євроіндекс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1959/23-03/19029957 від 29.07.2010 р. “Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Євроіндекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.”

На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 11.08.2010 р. №00060623-03/0 про сплату 4326,00 грн. податку на додану вартість та санкцій в розмірі 2163 грн., застосованих за порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” №168/97-ВР від 03.04.1997 р.; від 11.08.2010 р. №0006062303/0 про сплату 7808 грн. податку на прибуток штрафні санкцій в розмірі 3904 грн., застосованих за порушення п.1.32, п. 5.1, пп. 5.3.2, п.п. 5.9 п. 5.3, абз. 4 п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Євроіндекс»в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «Києво-Могилянська бізнес Школа»в особі директора ОСОБА_3 укладено договір №0807/09-1 від 07.08.2009р. щодо надання консалтингових послуг за напрямком «Розробка стратегії і розвитку компанії ».

ТОВ «Києво-Могилянська бізнес Школа»на адресу ТОВ «Євроіндекс» надано консалтингові послуги за напрямком «Розробка стратегії і розвитку компанії», згідно акту виконаних робіт № БШ-0001763 від 02.11.2007 на загальну суму 25 956 грн. (у т.ч. ПДВ 4326 грн.), податкова накладна № 1200 від 22.10.2007р. на загальну суму 25 956 грн. (у т.ч. ПДВ 4326 грн.), відповідно до банківської виписок б/н від 22.10.07 на суму 25 956,00грн..

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що обставина належного документального підтвердження купівлі товарів, здійснення позивачем оплати за них, безкоштовної роздачі товарів та списання продукції підтверджена актом перевірки та не заперечувалася відповідачем в судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В оскаржуваній постанові судом першої інстанції зазначено, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи. Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено наступні критерії господарської діяльності - направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності. Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності.

Позивач стверджує, що проведення зазначених консалтингових робіт призвело до збільшення його доходу. В судовому засіданні, при розгляді справи судом першої інстанції, представником позивача надано докази виконання робіт та зазначено, що між ТОВ «Євроіндекс»та ТОВ «Києво-Могилянська бізнес Школа»виконані роботи в повному обсязі та результат цих робіт застосовується позивачем при реєстрації нових товарних знаків.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Євроіндекс»в особі директора ОСОБА_2 та СПД фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг, що підтверджується актом виконаних робіт б/н від 01.10.2008р. на загальну суму 9600,00 грн. (без ПДВ), відповідно до банківської виписки б/н від 10.10.08р. на суму 9600,00 грн..

Актом перевірки встановлено, що до перевірки надано акт виконаних робіт щодо прийому-передачі послуг, але не подані письмові звіти про виконану роботу ТОВ «Євроіндекс», які є підтвердженням надання послуг, що в подальшому не використані в фінансово господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що надання інформаційно-консультаційних послуг у згаданому періоді 2009 року ТОВ «Києво-Могилянська бізнес Школа»в сумі 25956 грн., та СПД ОСОБА_4 підтверджується належними та допустимими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме: наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (оригінали оглянуті в суді), реєстраційними документами щодо суб'єктів підприємницької діяльності, якими надавалися такі послуги, доказами фактичної оплати таких послуг. Вказані акти містять обовязкові реквізити щодо змісту та обсягу господарської операції з придбання послуг, необхідних для господарської діяльності позивача.

На підставі викладеного судом першої інстанції встановлено, що висновок податкового органу про завищення валових витрат з придбання послуг у вищезазначених сумах, а відтак заниження податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4326,00 грн. та 7808 грн. неправомірний, в звязку з чим податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4326,00 грн. та 7808 грн. основного платежу та, відповідно, застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 2163 грн. та 3904 грн. підлягає скасуванню, з чим погоджується й колегія суддів.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 07 лютого 2011року.