Решение № 137109049, 03.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026м. ДніпроСправа № 904/326/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Крівцової Світлани Василівни, м. Кривий Ріг

про стягнення штрафу у розмірі 43 577,67 грн., пені у розмірі 7 182,47 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Крівцової Світлани Василівни про стягнення штрафу у розмірі 43 577,67 грн., пені у розмірі 7 182,47 грн.

Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/326/26 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Фізичною особою-підприємцем Крівцовою Світланою Василівною (надалі постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - покупець) було укладено договір закупівлю матеріально - технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25331/Ю від 30.04.2025 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток 1), що ж невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Найменування товару: прилади та елементи радіоелектронної апаратури (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації (додаток 1) до цього договору.

Пунктом 6.3 договору визначено, що ціна договору становить 824 888,78 грн. без ПДВ.

Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору.

Позивач вказав, що на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1, у якій погоджено найменування, технічні характеристики, кількість, ціну товару тощо.

Відповідно до п. 4.1 договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (поставка з оплатою мита) відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.

Місце поставки товару: м. Дніпро (Дніпропетровська область); Київ (Київська область); м. Львів (Львівська область); м. Одеса (Одеська область) або на адресу підрозділу, вказаного в рознарядці.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Згідно з п. 4.6 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому - передачі товару або видаткової накладної.

Позивач зазначив, що на виконання п. 4.2 договору позивач, 02.05.2025 надав відповідачу рознарядку № ПК-07/245н від 02.05.2025 на поставку усього обсягу товару, передбаченого у специфікації № 1.

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням приписів п. 4.6 договору, відповідач мав поставити позивачу товар на загальну суму 824 888,78 грн. у строк до 01.06.2025.

Однак, постачальник, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не поставив покупцю товар у встановлені строки у повному обсязі.

Всього, як зазначив позивач, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 821 670,23 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 14 від 25.05.2025 на суму 66 507,20 грн.;

- 15 від 28.05.2025 на суму 115 738,21 грн.;

- №16 від 25.05.2025 на суму 208 986,66 грн.;

- № 17 від 10.05.2025 на суму 39 822,50 грн.;

- № 18 від 25.05.2025 на суму 33 628,20 грн.;

- № 19 від 10.05.2025 на суму 69 688,20 грн.;

- № 24 від 27.06.2025 на суму 35 255,65 грн.;

- № 25 від 27.06.2025 на суму 20 260,95 грн.;

- № 26 від 27.06.2025 на суму 170 843,06 грн.;

- № 27 від 27.06.2025 на суму 22 327,75 грн.;

- № 28 від 27.06.2025 на суму 5 344,90 грн.;

- № 29 від 27.06.2025 на суму 33 266,95 грн.

Непоставленим, за розрахунком позивача, залишився товар на суму 3 218,55 грн.

Відповідно до п. 9.3.1 договору, при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмового покупець.

На підставі пункту 9.3.1 договору позивач нарахував штрафу у розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару - 290 517,81 грн. на суму 43 577,67 грн. та пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за загальний період з 02.06.2025 по 31.12.2025 у розмірі 7 182,47 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вказав, що у п. 7.8. договору покупець чітко вказує адреси та умовні номери для конкретних адрес поставки, маючи на увазі, що на момент укладання договору поставка планувалася тільки в дані підрозділи. Надалі адреси поставки було змінено покупцем, що призвело до перерахунку логістики поставки.

Також відповідач вказав, що він поставив позивачу більшу кількість деталей, аніж було передбачено договором.

Відповідач зазначив, що під час виконання договору покупцем були повернуті деталі внаслідок якісних показників у частині виконання нами гарантійних зобов`язань, а далі нові поставки щодо заміни продукції, причому кількість повернення та допоставки не співпадали. Так відповідачем були доставлені деталі згідно з витратними накладними № 72 від 12.08.2025 на суму 38821,71 грн. (283 шт.) та № 73 від 14.08.2025 на суму 3039,05 грн. (15 шт.).

З урахуванням зустрічних повернень та нових поставок, за твердженням відповідача, договір був виконаний у повному обсязі за кількістю деталей та на повну суму договору - загальну суму 824 888,78 грн. Однак у зв`язку з плутаниною внутрішнього обліку в АТ "Українська залізниця" позивач не просто не врахував дані деталі щодо постачання, а й не сплатив їх дотепер.

Відповідач стверджує, що у своєму позові позивач зробив неправдиве припущення про те, що на момент укладання договору ми мали весь товарний обсяг у наявності. Товари виробництва Китай були доставлені в період між моментами укладання договору та постачання. Оскільки прямі лінії логістики між Україною та Китаєм нині не діють, відповідач, за його твердженням, скористався альтернативними шляхами доставки, але при цьому вантаж перетинає низку країн, які в умовах військового стану в Україні вживають заходів митного контролю за товарами для визначення товарів подвійного призначення, що в свою чергу вплинуло на строки доставки. У зв`язку з цим відповідач інформував замовника про настання форс мажорних обставин та спиралися на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Цей лист знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті ТПП.

Крім того, відповідач заявив про застосування строків позовної давності.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 43577,67 грн., пені у розмірі 7 182,47 грн. за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю матеріально - технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25331/Ю від 30.04.2025 з поставки товару у встановлені строки.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки і якому обсязі відповідачем мав бути поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був поставлений відповідачем товар у встановлені строки), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Фізичною особою-підприємцем Крівцовою Світланою Василівною (надалі постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - покупець) було укладено договір закупівлю матеріально - технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25331/Ю від 30.04.2025 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 17.1 договору, строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток 1), що ж невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Найменування товару: прилади та елементи радіоелектронної апаратури (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації (додаток 1) до цього договору.

Пунктом 6.3 договору визначено, що ціна договору становить 824 888,78 грн. без ПДВ.

Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору.

На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1, у якій погоджено найменування, технічні характеристики, кількість, ціну товару тощо.

Відповідно до п. 4.1 договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (поставка з оплатою мита) відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.

Місце поставки товару: м. Дніпро (Дніпропетровська область); Київ (Київська область); м. Львів (Львівська область); м. Одеса (Одеська область) або на адресу підрозділу, вказаного в рознарядці.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Згідно з п. 4.6 договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому - передачі товару або видаткової накладної.

На виконання п. 4.2 договору позивач, 02.05.2025 надав відповідачу рознарядку № ПК-07/245н від 02.05.2025 на поставку усього обсягу товару, передбаченого у специфікації № 1.

У рознарядці визначені назви та адреси структурних підрозділів Акціонерного товариства "Українська залізниця", на які відповідач мав поставити товари.

Слід зауважити, що за умовами пункту 7.8 договору, на який послався відповідач у відзиві, визначає, що сторони домовились, що податкові накладні складаються та реєструються постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), з урахуванням норм законодавства за реквізитами, що визначені нижче.

Пункт 7.8 договору не містить жодних умов щодо місця (адреси) поставки товару постачальником.

За таких обставин, твердження відповідача про односторонню зміну позивачем умов договору щодо місця поставки товару не підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням приписів п. 4.6 договору, відповідач мав поставити позивачу товар на загальну суму 824 888,78 грн. у строк до 02.06.2025 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 42 ГК України, яка кореспондується положеннями з ч. 1 ст. 1 ЗУ Про підприємництво, визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Укладаючи спірний договір, відповідач взяв на себе можливі ризики, пов`язані з виконанням такого договору.

Однак, постачальник порушив свої зобов`язання за договором та не поставив покупцю товар у встановлені строки у повному обсязі.

Всього відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 821 670,23 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 14 від 25.05.2025 на суму 66 507,20 грн.;

- 15 від 28.05.2025 на суму 115 738,21 грн.;

- №16 від 25.05.2025 на суму 208 986,66 грн.;

- № 17 від 10.05.2025 на суму 39 822,50 грн.;

- № 18 від 25.05.2025 на суму 33 628,20 грн.;

- № 19 від 10.05.2025 на суму 69 688,20 грн.;

- № 24 від 27.06.2025 на суму 35 255,65 грн.;

- № 25 від 27.06.2025 на суму 20 260,95 грн.;

- № 26 від 27.06.2025 на суму 170 843,06 грн.;

- № 27 від 27.06.2025 на суму 22 327,75 грн.;

- № 28 від 27.06.2025 на суму 5 344,90 грн.;

- № 29 від 27.06.2025 на суму 33 266,95 грн.

Непоставленим залишився товар на суму 3 218,55 грн.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем під час розгляду цієї справи не спростовано шляхом подання до суду належних та допустимих доказів твердження позивача про недопоставку постачальником товару на суму 3218,55 грн.

Видаткові накладні № 72 від 12.08.2025 та № 73 від 14.08.2025, долучені відповідачем до відзиву, не підписані покупцем. Також відповідачем не надано і доказів направлення таких накладних на адресу покупця.

А отже, видаткові накладні № 72 від 12.08.2025 та № 73 від 14.08.2025 не є належними та допустимими доказами поставки позивачу товару, що вказаний в них.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини слід зазначити, що введення з 24.02.2022 на усій території України воєнного стану вплинуло на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача. Спірний договір був укладений між сторонами 30.004.2025, тобто, після введення воєнного стану на території України. За таких обставин, зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання свого договірного зобов`язання.

Так, відповідно до п. 9.3.1 договору, при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмового покупець.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

На підставі пункту 9.3.1 договору позивач нарахував штрафу у розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару - 290 517,81 грн. на суму 43 577,67 грн. та пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за загальний період з 02.06.2025 по 31.12.2025 у розмірі 7 182,47 грн.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд встановив, що позивачем було неправильно визначено період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Так, позивачем не було дотримано вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, якою встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, судом було встановлено, що позивачем було допущено арифметичну помилку під час вирахування загального розміру нарахованої пені.

За розрахунком суду:

- пеня на суму боргу 35 255,65 грн. за період з 03.06.2025 по 26.06.2025 становить 846,14 грн.;

- пеня на суму боргу 20 260,95 грн. за період з 03.06.2025 по 26.06.2025 становить 486,26 грн.;

- пеня на суму боргу 170 843,06 грн. за період з 03.06.2025 по 26.06.2025 становить 4 100,23 грн.;

- пеня на суму боргу 22 327,75 грн. за період з 03.06.2025 по 26.06.2025 становить 535,87 грн.;

- пеня на суму боргу 5 344,90 грн. за період з 03.06.2025 по 26.06.2025 становить 128,28 грн.;

- пеня на суму боргу 33 266,95 грн. за період з 03.06.2025 по 26.06.2025 становить 798,41 грн.;

- пеня на суму боргу 3 218,55 грн. за період з 03.06.2025 по 31.12.2025 становить 663,25 грн.;

Всього: 7 558,44 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 7 182,47 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний правильно, коректно враховує періоди прострочення та відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 43 577,67 грн. є обґрунтованими.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № ПК/МТЗ/25331/Ю від 30.04.2025 з додатками (том 1 а.с. 23 - 112), рознарядкою на поставку з доказами направлення (том 1 а.с. 113 - 118), видатковими накладними (том 1 а.с. 119 - 133).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться листом ТППУ № 2024/02.0.7.1 від 28.02.2022 (том 1 а.с. 139), видатковими накладними (том 1 а.с. 140 - 141).

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідач заявив про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в 1 рік.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17.

Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, строки нарахування пені становлять з 03.06.2025 по 31.12.2025; право на нарахування відповідачу штрафу у позивача виникло з 03.06.2025.

Тобто, річний строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення пені спливає з 03.06.2026 по 31.12.2026; річний строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення штрафу спливає 03.06.2026.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 28.01.2026, тобто, в межах строку позовної давності, встановленого законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крівцової Світлани Василівни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код: 40075815; місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150) штраф у розмірі 43 577,67 грн., пеню у розмірі 7 182,47 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 03.06.2026.

Суддя М.О. Ніколенко