Постановление суда № 137096449, 21.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16875/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000658 від 16.06.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження 16.06.2022 року внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000658 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначає, що дія запобіжного заходу спливає, а ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу та його продовження на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Вказує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов"язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним. Просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів чи прекурсорів, зокрема, згідно з вироком Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2021 року ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 309 КК України, до покарання у виді п"яти років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки. Зазначає, що наявні достатні докази існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, з огляду на вищезазначене застосування до ОСОБА_5 більш м"якого запобіжного заходу не пов"язаного з триманням під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам. А тому на підставі вищенаведеного просить суд задовольнити клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив, зазначивши, що ризики наведені прокурором нічим не доведені. Обвинувачений ОСОБА_5 протягом всього досудового розслідування та судового розгляду належним чином виконував та виконує свої процесуальні обов"язки. Ні у прокурора, ні у суду немає жодних доказів неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у зазначений період. ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, доказів протилежного ні у прокурора, ні суду немає. Також ОСОБА_5 не може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі докази та речі, на думку прокурора, зібрані та досудове розслідування завершене. ОСОБА_5 не має наміру і змоги впливати на інших учасників процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється. Жодних доказів існування вказаних ризиків немає.

Захисник вказував, що цілодобовий домашній арешт з електронними засобами контролю та встановленням обов"язків повністю нівелює вищевказані ризики. Зазначає, що ОСОБА_5 не визнає себе винним у інкримінованому йому злочині, а висунуте йому обвинувачення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах зв"язаних між собою голослівними припущеннями сторони обвинувачення. Просить звернути увагу на наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також майновий стан обвинуваченого, а саме, він працював на підробітках, і станом на сьогодні він тривалий час знаходиться під вартою, тобто, в нього відсутні заощадження, нерухомого чи рухомого майна у власності не має, як і транспортних засобів, що підтверджує неможливість внесення ОСОБА_5 такого значного розміру застави, який визначений судом.

А тому захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю та встановленням обов"язків.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.03.2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою по 24.05.2026 року включно.

У зв`язку зі спливом строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 та наявністю клопотання прокурора суд зобов`язаний розглянути питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд ураховує, що підставами для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та наявність ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, впливатиме на учасників кримінального провадження, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинить інше кримінальне правопорушення.

У подальшому згідно з ухвал Ужгородського міськрайонного суду вказаний запобіжний захід відносно ОСОБА_5 неодноразово продовжувався.

Зазначені ухвали Ужгородського міськрайонного суду про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою були неодноразово оскаржені до Закарпатського апеляційного суду, який не знайшов підстав для зміни запобіжного заходу.

Зокрема, Закарпатський апеляційний суд неодноразово зазначав, що при обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України (позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна), дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, не працюючий), відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій. Також, Закарпатський апеляційний суд погоджувався із висновками суду першої інстанції про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та про те, що інші більш м"які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .

Водночас встановлено, що згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10.06.2024 року ОСОБА_5 зменшено розмір застави з 80 до 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 181680,00 грн.

Також, згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 04.02.2026 року, судом за клопотанням сторони захисту ОСОБА_5 зменшено розмір застави до з 60 до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400,00 грн. ( з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з початку 2026 року).

Згодом , відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 30.04.2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, із застосуванням електронних засобів контролю, або зменшення розміру застави було задоволено частково, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою було залишено без змін, однак визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 83200,00 (вісімдесят три тисячі двісті грн. 00 коп.) грн.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п. 35 рішення ЄСПЛ № 12369/86 від 26.06.1991 року "Летельє проти Франції).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до вироку Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2021 року визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 309 КК України та йому було призначено покарання у виді п"яти років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 був звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки, тобто є раніше судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів, а злочин передбачений ч.2 ст.307 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується, вчинено під час іспитового строку.

Вирішуючи питання щодо продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд доходить висновку, що встановлені, при обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ризики не зменшилися, а інші більш м"які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та будуть недостатніми для забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .

Стороною захисту не доведено, що ризики передбачені ст.177 КПК України на даний час припинили існування або зменшились та не наведено таких обставин, які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.

Суд зауважує, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого, не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки така фактично забезпечується саме обмеженнями обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Факт тривалого перебування під вартою також не може бути єдиною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки застосування такого виду запобіжного заходу викликане наявністю відповідних ризиків та наявністю підстав уважати, що інші, більш м"які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження. При цьому, суд звертає увагу, що обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою не є винятковим, а передбачає альтернативний захід - заставу, розмір якої визначено згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30.04.2026 року у сумі 83200,00 (вісімдесят три тисячі двісті грн. 00 коп.) грн., який на думку суду є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні, є достатнім стримуючим засобом для можливості обвинуваченому будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_5 .

А тому на підставі вищенаведеного, враховуючи, судове провадження не завершено, суд доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - на період судового розгляду кримінального провадження, по 18 липня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ" Закарпатської УВП (№ 9)".

Суддя: ОСОБА_1