Решение № 137082621, 11.05.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2133/25

Провадження № 2/675/366/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представник позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Плужненської сільської ради про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (по тексту рішення ОСОБА_2 , заявник) звернулася до Ізяславського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до Плужненської сільської ради про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на будинок садибного з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права власності на будинок садибного з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовної заяви вказує, що будучи єдиним спадкоємцем, позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права після смерті своєї баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, на будинок садибного з господарськими будівлями та спорудами, так як не доведено в позасудовому порядку факту вступу у спадщину, з огляду, що спадкові відносини, які виникли регулюються приписами ст. 549 ЦК УРСР 1963 року. При цьому зазначає, що наявні і розбіжності в свідоцтві про смерть її баби та свідоцтві про народження її батька обумовлюють необхідність встановлення факту родинних відносин, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 .

Також вказує, що після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, зокрема, і у вигляді будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 , однак в разі установлення вказаних вище юридичних фактів буде позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказаний вище будинок, так як відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно.

Просить врахувати, що після смерті ОСОБА_3 саме позивач стала єдиною особою, яка піклувалась про свою бабусю та займалась утриманням її будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки там і проживала.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 25.03.2025 ОСОБА_2 з 26.06.1993 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача факт прийняття нею спадщини після своєї бабусі ОСОБА_4 доводиться як документально, так і показами свідків, оскільки саме вона фактично вступила в управління спадковим майном.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити з врахуванням показань свідків та наявних письмових доказів. Також вказав, що наявні матеріали справи та показання свідків достовірно підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , факт прийняття позивачем спадщини після смерті останньої та наявність підстав для визнання права власності на частину спадкового майна.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно, належним чином, однак представником подано письмову заяву про судовий розгляд без його участі з покликанням на відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позивача та його представника, позицію представника відповідача, викладену у поданій заяві, заслухавши пояснення позивача у судовому засіданні, допитавши свідків, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 06.06.2025 №00051655668.

Згідно відомостей, що містить спадкова справа за №226/2025, копія якої надана завідувачем Ізяславської державної нотаріальної контори Аллою Ефендієвою за №125/01-16 від 11.02.2026, вбачається, що заяву про прийняття спадщини подала одна особа позивач по справі ОСОБА_2 .

У відповідності до довідки Плужненської сільської ради (старостинський округ №3) №3/557 від 23.06.2025 встановлено, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована по АДРЕСА_1 та проживала з онукою ОСОБА_2 , онукою ОСОБА_5 , онуком ОСОБА_6 , правнукою ОСОБА_7 та чоловіком онуки ОСОБА_8 .

Як встановлено судом, а саме з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_9 від 17.06.2025 №00051823344, свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 09.08.1992, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 від 17.06.2025 №00051823437, батьком позивача ОСОБА_2 являється ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 від 17.06.2025 №00051823228 внесено відомості про його батька ОСОБА_10 та про матір ОСОБА_11 із зазначенням її місця проживання: Хмельницька область, Ізяславський район, с. В. Радогощ.

Крім цього, згідно погосподарської книги №10 с. Велика Радогощ Ізяславського району Хмельницької області вбачається, що головою домогосподарства в АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 . Вказані обставини підтверджені відповідною довідкою Плужненської сільської ради (старостинський округ №3) №3/358 від 23.06.2025.

Суд враховує, що попри розбіжності в зазначених відомостях про смерть ОСОБА_4 та про народження ОСОБА_3 наявні матеріали справи, зокрема, копія метричного запису про народження ОСОБА_12 у 1909 році, наданого Державним архівом Хмельницької області від 05.08.2025 №877/01.01-15/2025 та показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які логічно та послідовно доповнюють одне одного, не суперечать по своїй суті та змісту, дозволяють прийти до однозначного висновку, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд не вбачає суперечностей у наданих позивачем документах, які можуть ставити під сумнів той факт, який вона просить встановити.

Можливість здійснювати розгляд питання про встановлення фактів у позовному провадженні підтверджена позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.11.2021 у справі № 691/1237/20. Справи про встановлення юридичних фактів, зокрема факту родинних відносин, можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23.01.2019 у справі № 536/1039/17.

З огляду на зазначене вбачається, що обставини, викладені у позовній заяві у частині встановлення юридичного факту родинних відносин знайшли своє підтвердження письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, показаннями свідків, є достовірними та обґрунтованими, сумніву не викликають, а відтак суд доходить висновку про обґрунтованість позову у даній частині та задовольняє його.

У частині позовних вимог щодо встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує наступне.

Так відповідно до роз`яснень, даних в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Як зазначено у ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття (яким є день смерті спадкодавця) лише в тому разі, якщо вона прийнята спадкоємцем.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини у встановлений законодавством термін.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №559/4056/13-ц з посиланням на постанову Верховного від 11.09.2020 в справі №348/618/15-ц зазначено, що: "згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 у строк, передбачений законом, не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він протягом шести місяців після смерті батька вступив в управління чи володіння спадковим майном".

Згідно повідомлення (відповіді) на звернення ОСОБА_2 №844/02-14 від 22.07.2025 нотаріусом було повідомлено про відсутність можливості оформлення спадкових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на відсутність правовстановлюючого документу на будинок та не доведення спадкоємцем факту вступу у спадщищу. Нотаріус у своєму повідомленні акцентував увагу, що спадкові відносини, які виникли в даному випадку регулюються приписами ст. 549 ЦК УРСР 1963 року.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач по справі на день смерті ОСОБА_4 , разом з нею проживала, що підтверджується дослідженими вище довідками та з 26.06.1993 зареєструвала свою місце проживання в АДРЕСА_1 .

Матеріали справи підтверджують, що позивач як спадкоємець ОСОБА_4 прийняла спадщину після її відкриття, оскільки фактично вступила в управління спадковим майном, сплачувала належні обов`язкові платежі по комунальних послугах та земельного податку, що вбачається з наданих копій квитанцій.

Такі обставини підтвердили і свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Так свідок ОСОБА_13 , з поміж іншого, повідомила, що ОСОБА_4 була рідною тіткою її чоловіка, а тому їй достовірно відомо, що вона є бабою ОСОБА_2 . Також вказала, що ОСОБА_4 знала з 1971 року, оскільки частою з нею зустрічалися, так як їх пов`язували родинні зв`язки. При цьому свідок зазначила, що дошлюбне прізвище у померлої було ОСОБА_15 , а її батьком був ОСОБА_16 . Свідок ОСОБА_13 , як і свідок ОСОБА_14 повідомили суду, що позивач по справі проживала зі своєю бабою із самого народження по теперішній час.

Свідок ОСОБА_14 також розповів, що в школі навчав позивача по справі, а тому достовірно може повідомити як про факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , так і про факт вступу нею в управління спадковим майном після смерті останньої.

Обидва свідки підтвердили факт прийняття спадщини позивачем після смерті її баби шляхом вступу в управління спадковим майном.

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 20.05.2025 № 03-33/865/2020 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 сільською радою не вживалися заходи щодо охорони спадкового майна, а саме вказаного вище будинку.

Поряд з цим, жодна інша особа, крім позивача, після смерті ОСОБА_4 не звернулася для прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (ст. 1218 ЦК України).

Порядок прийняття спадщини регулюється ст. 1268 ЦК України, яка передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).

Судом встановлено, що до складу спадкового майна входить будинок садибного з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який до дня смерті належав спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується, зокрема, і довідкою старости Старостинського округу №3 Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області №3/558 від 23.06.2025.

Будучи спадкоємцем, позивач звернулась до Ізяславської державної нотаріальної контори з приводу подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Разом з цим, листом від 22.07.2025 № 844/02-14 держаною нотаріальною конторою було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, з поміж іншого, оскільки заявником ОСОБА_2 не надано правовстановлюючий документ на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняла спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такий же висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №303/6974/16.

Таким чином, відсутність у ОСОБА_2 провоустановлюючого документа на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини.

Суд визнає доведеним факт відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, належне спадкодавцю, на яке просить визнати право власності за собою позивач, що не заперечується і відповідачем по справі.

Судом встановлено і те, що позивач виготовила технічний паспорт на будинок садибного типу, що по АДРЕСА_1 , рік споруження (реконструкції) яких до 1992 року.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

З огляду на спорудження (садибного) житлового будинку до 1992, який є об`єктом спадкування, то судом також враховано правову позицію ВС, викладену в постанові по справі №1540/3952/18 від 15.01.2021, де підкреслено, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зважаючи, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично вступивши в управління спадковим майном, однак свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - будинок садибного з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не можеотримати, зокрема і через відсутність правовстановлюючих документів на нього, то наявні підстави для визнання права власності на таке спадкове майно.

Тим самим, враховуючи, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, показаннями свідків, є достовірними та обґрунтованими, сумніву в суду не викликають, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 142, 264, 265, 268, 272, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на будинок садибного з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) право власності на будинок садибного з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.05.2026.

Суддя Олександр Король