Решение № 137077906, 02.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6460/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1) визнати бездіяльність Пенсійного фонду України щодо порушення строків розгляду скарги позивача за № 25810/Р-2800-26 від 18.02.2026 року протиправною;

2) зобов`язати Відповідача розглянути скаргу № 25810/Р-2800-26 та надіслати відповідь на електронну адресу Позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2026 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою на дії Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо правильності нарахування йому розміру пенсії. У скарзі, яка була підписана електронним цифровим підписом, позивач висловив бажання отримати відповідь на свою електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Вказане звернення було отримано та зареєстровано відповідачем 20.02.2026 року за вх. № 25810/Р-2800-26. Направлений ПФУ лист від 10.03.2026 року № 2800-030203-9/1769 за підписом ОСОБА_2 фактично відповіді на порушені у скарзі питання не містив. Станом на 16.04.2026 року належної відповіді по суті скарги позивач так і не отримав, у зв`язку з чим його звернення залишилось без розгляду з порушенням встановленого Законом України «Про звернення громадян» місячного строку.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, ПФУ є центральним органом виконавчої влади, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління. Спеціальних підрозділів, які б безпосередньо призначали, перераховували чи виплачували пенсії, у самому Пенсійному фонді України не створено, а позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області.

Оскільки порушені у скарзі позивача від 18.02.2026 року (вх. № 25810/Р-2800-26 від 20.02.2026) питання щодо правильності нарахування та перерахунку пенсії належать до компетенції саме територіального органу, Пенсійний фонд України, керуючись ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», у встановлений п`ятиденний строк перенаправив зазначену скаргу за належністю до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області для розгляду та надання відповіді, про що позивача було належним чином повідомлено листом від 10.03.2026 року № 2800-030203-9/17694, який надійшов на його електронну пошту.

Відповідач наголошує, що оскаржуваний лист від 10.03.2026 року не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні КАС України, не породжує для позивача обов`язкових правових наслідків, а має виключно інформаційний характер. З огляду на те, що ПФУ діяв у межах визначених законом повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, будь-яка протиправна бездіяльність з його боку відсутня, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, у якому просить витребувати від Пенсійного фонду України копію оригіналу Положення про ПФУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, яка містила б положення про заборону ПФУ розглядати скарги на підлеглі органи та вказівку про направлення таких скарг органам, дії яких оскаржуються.

Клопотання обґрунтоване тим, що у відкритому доступі в тексті Положення № 280 такі норми відсутні, а витребувані матеріали необхідні для перевірки законності дій відповідача щодо направлення скарги позивача на розгляд до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, дії якого безпосередньо оскаржувалися. Самостійно надати суду цей доказ позивач не має можливості через обмежені строки розгляду справи.

Стосовно доцільності витребування у відповідача вищезазначених доказів суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, якою затверджено Положення про Пенсійний фонд України, є нормативно-правовим актом, що офіційно оприлюднений та перебуває у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі нормативних актів, а також на офіційних веб-порталах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Суд при розгляді справи застосовує норми права незалежно від того, чи надані їх тексти сторонами у справі, оскільки встановлення змісту норм права є виключною компетенцією суду і не потребує доказування в порядку, визначеному процесуальним законом.

Крім того, суд зауважує, що предметом заявленого клопотання фактично є не отримання доказу у розумінні статті 72 КАС України, а встановлення змісту нормативно-правового акта. Нормативно-правові акти органів державної влади не є доказами у справі - вони є джерелами права, які суд застосовує самостійно. Зобов`язання відповідача надати копію чинного нормативного акта є процесуально зайвим та не відповідає меті інституту витребування доказів.

Суд також враховує, що позивач у своєму клопотанні фактично просить витребувати документ з певним конкретним змістом, що наперед визначає очікуваний позивачем результат дослідження такого документа.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що витребування зазначеного у клопотанні документа є процесуально недоцільним, оскільки зміст нормативно-правового акта встановлюється судом самостійно шляхом його безпосереднього дослідження з офіційних джерел, а не шляхом витребування від сторін справи. За таких обставин підстав для задоволення клопотання немає.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

18 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою на дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо правильності нарахування розміру пенсії. Скарга була підписана електронним цифровим підписом, створеним за допомогою АЦСК ПриватБанк. У скарзі позивач зазначив бажання отримати відповідь на електронну пошту за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказана скарга була отримана та зареєстрована Пенсійним фондом України 20 лютого 2026 року за вхідним номером 25810/Р-2800-26.

10 березня 2026 року на електронну пошту позивача надійшов лист Пенсійного фонду України від 10.03.2026 № 2800-030203-9/1769 за підписом ОСОБА_2 . Факт отримання зазначеного листа позивачем не заперечується.

Вказаним листом від 10.03.2026 ПФУ повідомив позивача про перенаправлення його скарги за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для розгляду та надання відповіді, з огляду на те, що порушені у скарзі питання щодо правильності нарахування та перерахунку пенсії належать до компетенції зазначеного територіального органу.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо порушення строків розгляду його скарги за № 25810/Р-2800-26 від 18.02.2026 року протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із статтею 7 Закону № 393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно зі статтею 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Статтею 15 Закону № 393/96-ВР чітко визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 105 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон України № 1058-IV) врегульовано порядок оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду.

Так, застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку. Страхувальники мають право на оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а також у судовому порядку. Оскарження дій страхувальників чи виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо страхувальником або посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов`язки, які не передбачені цим Законом.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 13.06.2025 №22-1 затверджено Порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг (далі - Порядок №22-1).

Цей Порядок визначає процедуру подання та розгляду скарг на передбачені частиною третьою статті 60-2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частиною другою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частиною другою статті 16 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», частиною третьою статті 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частиною першою статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (крім страхувальників) рішення територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - територіальний орган Фонду), які суперечать законодавству про пенсійне забезпечення, про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, або прийняття яких виходить за межі компетенції цих органів, встановленої законом (далі - скарга).

Скарга подається фізичною особою особисто або через її представника відповідно до законодавства (далі - заявник).

Скарга подається до керівника цього органу, посадовою особою якого винесено оскаржуване рішення.

У разі, якщо оскаржуване рішення винесене керівником цього органу, заявник має право на оскарження такого рішення в адміністративному порядку до Пенсійного фонду України та/або до адміністративного суду.

У разі коли територіальний орган Фонду доводить до відома заявника рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий заявник має право звернутися зі скаргою до Пенсійного фонду України.

Скарга може бути подана протягом одного року з дня прийняття рішення, але не більш як через тридцять календарних днів з дня ознайомлення заявника із прийнятим рішенням.

Пропущений з поважної причини строк подання скарги може бути поновлений органом, який розглядає скаргу / Пенсійним фондом України.

Подання скарг до Пенсійного фонду України здійснюється через територіальний орган Фонду, рішення якого оскаржується.

Скарга подається протягом тридцяти календарних днів з дня ознайомлення з прийнятим рішенням, що оскаржується, в письмовій формі разом з документами, що свідчать про неправильність рішення (оригінали яких повертаються заявнику за його вимогою після перегляду справи, що розглядається за скаргою), або копіями таких документів.

Скарга, спрямована Пенсійному фонду України, що надійшла до територіального органу Фонду, який / керівник якого прийняв рішення, що оскаржується, реєструється і невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше п`яти робочих днів надсилається ним разом з необхідними для її розгляду документами, що засвідчують обставини справи, та матеріали розгляду скарги до Пенсійного фонду України.

Якщо до скарги не додано необхідні для її розгляду документи, Пенсійний фонд України витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу, що призначає пенсії, рішення якого оскаржується.

У скарзі має бути зазначено:

прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта / унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

найменування територіального органу Фонду, яким видано рішення, що оскаржується, дата і номер (за наявності);

суть порушеного питання, прохання чи вимога;

дата складення скарги.

Скарга підписується заявником власноручно або з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та подана шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України.

Скарга, що подається в електронній формі, повинна відповідати вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Якщо скарга в інтересах особи подається її представником, то до скарги додається копія довіреності або іншого документа, що підтверджує повноваження представника.

Скарга, оформлена без дотримання вимог, встановлених пунктами 9, 10 цього Порядку, що не дає можливості розглянути скаргу по суті, залишається без руху. Письмове повідомлення про залишення скарги без руху з відповідними обґрунтуваннями виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, який має становити не менше трьох робочих днів від дня отримання повідомлення про залишення скарги без руху, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення скарги без руху надсилається заявнику протягом трьох робочих днів з дня отримання скарги, а в разі особистого звернення із скаргою - таке повідомлення негайно (за можливості) вручається заявнику під розписку. Необґрунтоване залишення скарги без руху не допускається.

У разі усунення виявлених недоліків у строк, встановлений у повідомленні, скарга вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду скарги продовжується на строк залишення її без руху.

Не допускається повторне залишення без руху скарги, в якій усунуто виявлені недоліки, зазначені в повідомленні про залишення скарги без руху.

Якщо питання, порушені у скарзі, одержаній територіальним органом Фонду, не належать до його повноважень, то така скарга невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше п`яти робочих днів передається відповідному територіальному органу Фонду, рішення якого оскаржується, для розгляду по суті.

У такому разі днем подання скарги вважається день отримання скарги органом чи посадовою особою, до повноважень якого/якої належить розгляд цієї скарги по суті.

Відмова в прийнятті скарги, крім випадків, зазначених у цьому Порядку, забороняється.

Не підлягає розгляду:

повторна скарга, подана до того самого територіального органу Фонду / Пенсійного фонду України тим самим заявником з того самого питання, за умови, що попередня скарга була вирішена по суті, крім випадку зміни істотних для вирішення справи обставин (умов);

скарга, в якій порушено питання, яке станом на день подання скарги розглядається судом або щодо якого ухвалено судове рішення про відмову в задоволенні вимог заявника, крім випадків зміни істотних для вирішення справи обставин (умов).

Рішення про відмову у прийнятті скарги до розгляду у випадках, передбачених абзацами другим, третім цього пункту, приймає посадова особа, визначена відповідно до пункту 18 цього Порядку, про що невідкладно повідомляється особа, яка подала скаргу.

Територіальний орган Фонду / Пенсійний фонд України розглядає скаргу у строки та порядку, визначені Законом України «Про адміністративну процедуру» та за результатами розгляду приймає вмотивоване рішення.

Територіальний орган Фонду / Пенсійний фонд України зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення протягом розумного строку, але не більше тридцяти календарних днів після надходження скарги.

Якщо протягом граничного строку вирішити зазначені у скарзі питання неможливо, територіальний орган Фонду / Пенсійний фонд України може одноразово прийняти рішення про продовження строку, але не більше ніж на п`ятнадцять календарних днів. Про таке продовження строку заявник повідомляється в письмовій формі з обґрунтуванням прийнятого рішення не пізніше ніж за три робочі дні до завершення граничного строку.

Територіальний орган Фонду / Пенсійний фонд України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з рішень, передбачених статтею 85 Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі повного або часткового задоволення скарги Пенсійним фондом України територіальному органу Фонду даються розпорядження про вчинення відповідних дій з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Рішення за розглядом скарги в територіальному органі Фонду приймає його керівник (якщо оскаржуване рішення винесено посадовою особою територіального органу Фонду), у Пенсійному фонді України - уповноважена особа на підставі відповідного розпорядчого акта.

Оформлення рішення про результати розгляду скарги заявника, його реєстрація та набрання ним чинності здійснюються згідно з вимогами Закону України «Про адміністративну процедуру».

Рішення складається у письмовій формі державною мовою із застосуванням офіційно-ділового стилю і термінології законодавства та оформляється на бланку територіального органу Фонду / Пенсійного фонду України, який розглядав скаргу.

Рішення доводиться до відома заявника невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття, шляхом надсилання на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надання йому під розписку.

Суд встановив, що позивач звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою на дії Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, тобто на дії підпорядкованого відповідачу територіального органу.

Відповідно до підпункту 17 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 23.07.2014 № 280, ПФУ здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Пенсійного фонду України та його територіальних органів. Отже, компетенція ПФУ щодо розгляду скарг на дії територіальних органів прямо передбачена нормативно-правовим актом.

Крім того, пункт 3 Порядку №22-1 прямо передбачає: у разі якщо оскаржуване рішення винесено керівником територіального органу, заявник має право на оскарження такого рішення до Пенсійного фонду України. Таким чином, ПФУ є належним органом для розгляду скарг на дії його територіальних органів.

Натомість відповідач, отримавши скаргу позивача, листом від 10.03.2026 № 2800-030203-9/17694 перенаправив її до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області. тобто саме до того органу, дії якого оскаржувалися. Такі дії відповідача прямо суперечать вимогам статті 7 Закону № 393/96-ВР, яка забороняє направляти скарги на розгляд тим органам, дії яких оскаржуються.

Щодо дотримання строків розгляду скарги.

Скаргу позивача зареєстровано відповідачем 20.02.2026 року. Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР та пункту 16 Порядку № 22-1 скарга підлягала розгляду у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів з дня надходження. Отже, граничним строком розгляду скарги було 22.03.2026 року.

Разом з тим станом на дату звернення позивача до суду - 16.04.2026 року, відповідь по суті порушених у скарзі питань так і не була надана. Лист від 10.03.2026, яким ПФУ лише повідомив про перенаправлення скарги до Головного управління, не є відповіддю по суті в розумінні статті 19 Закону № 393/96-ВР, оскільки не містить результатів перевірки викладених у зверненні фактів та не відображає суті прийнятого рішення.

Таким чином, відповідач допустив порушення встановленого законом місячного строку розгляду скарги.

Посилання відповідача на відсутність у ПФУ спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають або перераховують пенсії, суд оцінює критично. Наявність чи відсутність таких підрозділів у центральному апараті ПФУ не звільняє відповідача від обов`язку розглядати скарги на дії підпорядкованих територіальних органів, оскільки такий обов`язок прямо передбачений як підпунктом 17 пункту 4 Положення № 280, так і Порядком № 22-1. Виконання цього обов`язку не вимагає наявності підрозділів, що здійснюють безпосереднє пенсійне обслуговування.

Посилання відповідача на частину третю статті 7 Закону № 393/96-ВР як на підставу для перенаправлення скарги також є помилковим. Норма цієї статті дозволяє перенаправлення лише у випадку, коли порушені питання не належать до повноважень органу, що отримав звернення. Однак у цьому випадку розгляд скарг на дії територіальних органів прямо входить до повноважень ПФУ, тому підстав для застосування зазначеної норми не було.

Твердження відповідача про те, що лист від 10.03.2026 має виключно інформаційний характер і не є актом індивідуальної дії, не спростовує факту протиправної бездіяльності ПФУ. Предметом цього позову є не оскарження листа як правового акта, а бездіяльність відповідача, що полягає у нерозгляді скарги позивача по суті у встановлений законом строк. Така бездіяльність є самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства відповідно до статті 5 КАС України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Пенсійний фонд України, маючи повноваження на розгляд скарги позивача на дії підпорядкованого йому Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, фактично ухилився від її розгляду по суті, безпідставно перенаправивши скаргу саме до органу, дії якого оскаржувалися, чим порушив вимоги статті 7 Закону № 393/96-ВР та не виконав обов`язок, прямо покладений на нього підпунктом 17 пункту 4 Положення № 280 та Порядком № 22-1. Встановлений законом строк розгляду звернення при цьому був порушений.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.02.2026 року.

Зобов`язати Пенсійний фонд України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 18.02.2026 року та надати письмову відповідь по суті зазначеної скарги його на електронну адресу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9,м. Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 00035323)

Головуючий суддя В.К. Блонський