Постановление суда № 137070721, 03.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

________________________

Справа № 947/22904/26

Провадження № 2-з/947/348/26

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

03.06.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства «Одесагаз» - адвоката Карася Миколи Миколайовича про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі №947/22904/26,

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства «Одесагаз» - адвокат Карась Микола Миколайович 01 червня 2026 року пред`явив позов до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, а саме просить суд ухвалити рішення, яким: стягнути з ОСОБА_1 вартість не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу у загальному розмірі 3 613 734 гривні 02 копійки та витрати з оплати судового збору.

Одночасно з позовною заявою представник Акціонерного товариства «Одесагаз» - адвокат Карась Микола Миколайович надав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у вигляді домобудівлі, загальною площею 81.5 кв.м, житловою площею 37.5 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 491, виданий 16.02.2026, видавник: приватний нотаріус Одеського МНО Груєва О.В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1315163551101 та на земельну ділянку, площею 0.0329 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:26:018:0105, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; належну ОСОБА_2 на підставі: договору купівлі-продажу, серія та номер: 491, виданий 16.02.2026, видавник: приватний нотаріус Одеського МНО Груєва О.В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1315770851101 до набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що між АТ «Одесагаз» та ОСОБА_1 було укладено типовий договір розподілу природного газу. 06 грудня 2025 року під час обстеження на об`єкті споживача ОСОБА_1 представниками АТ «Одесагаз» Тарасовим М.Г., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було виявлено у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 газорозподільних систем, а саме: наявність несанкціонованого газопроводу Академіка Вернадського, 10, наступні порушення Кодексу - самовільно під`єднаний гумово-тканевий рукав, про що представниками Ат «Одесагаз» було складено Акт про порушення № 09200 від 06.12.2025. Рішенням комісії АТ «Одесагаз» № 597736 від 19.01.2026 року задоволено Акт про порушення А09200 від 06.12.2025 та донараховано вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу ОСОБА_1 відповідно до Акту розрахунку № 09200 від 19.01.2026 року у загальному розмірі 3613 734.02 грн. Вказані рішення комісії № 5977аб від 19.01.2026 року, акт №09200, розрахунок заборгованості були направлені ОСОБА_1 цінним папером для можливого досудового врегулювання спору. Однак спір до цього часу відповідачем у досудовому порядку не вирішено.

Представник позивача зазначив, що здійснивши пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за типом особи: «фізична особа» та РНОКПП: НОМЕР_1 були отримані відомості щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 наступних об`єктів нерухомого майна: - домобудівлі, загальною площею 81.5 кв.м., житловою площею 37.5кв.м., розташованої за адресю: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0.0329 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:26:018:0105, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника вказує на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна небезпека відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна іншим особам та заподіяння шкоди правам та інтересам АТ «Одесагаз», оскільки ОСОБА_1 може безперешкодно відчужувати даний об`єкт нерухомості, тому є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на домобудівлю та земельну ділянку з метою не допустити подальше відчуження нерухомого майна та забезпечення виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу розподілено судді Скриль Ю.А.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статтей14,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

11.07.2018 Верховний Суд України, розглядаючи справу № 509/5216/13-ц зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій відповідача та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявник у поданій заяві просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьом, обґрунтовуючи подану заяву, зазначає що у поданій позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_1 вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу у загальному розмірі 3 613 734 гривні 02 копійки використаного за адресою: АДРЕСА_2 , тобто спір стосується заборгованості за іншою адресою, та вказує на ту обставину, що між сторонами виник спір, та відповідач ухиляється від повернення вартості не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу, при цьому зазначив лише про можливе утруднення у майбутньому виконання судового рішення.

Отже, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може бути відчужене, зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 р. у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 р. у справі №640/9167/19.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У свою чергу з поданої заяви вказаного обґрунтування не встановлено, натомість в заяві вказується лише про можливе утруднення чи неможливе виконання рішення суду в майбутньому, не наводячи конкретних оюставин у чому саме полягатиме утруднення виконання судового рішення.

Таким чином, заявник обґрунтовує наявність підстав для забезпечення позову лише тими обставинами, що між сторонами існує спір, втім, як просить суд вжити заходів забезпечення позову до майна відповідача, яке не стосується предмету спору.

Водночас, заявником не надано суду доказів того, що відповідач у разі задоволення позову може не виконати судове рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

У даному випадку вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач не відповідає позовним вимогам, оскільки відсутній зв`язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог зважаючи на те, що він ніяким чином не спроможний забезпечити можливість фактичного виконання рішення у разі задоволення позову. Застосування такого заходу забезпечення позову про який просить сторона позивача ніяким чином не може запобігти утрудненню або невиконанню рішення суду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення вартостя не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу спожитого за адресою: АДРЕСА_2 , втім арешт на забезпечення позову просить накласти зовсім за іншою адресою, що не стосується предмету позову, а тому твердження позивача, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, є припущенням та відповідно є передчасними.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви сторони позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому суд роз`яснює, що заявник не позбавлений права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь-який час протягом розгляду справи в суді в разі належного обґрунтування вимоги про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149,150,153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «Одесагаз» - адвоката Карасю Миколі Миколайовичу про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №947/22904/26 за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення (підписання суддею) чи вручення.

Ухвала суду складена та підписана 03.06.2026.

Суддя Ю. А. Скриль