Решение № 137049896, 01.06.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1702/25 2/441/115/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Хижак Марії Адамівни до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_1 - адвокат Хижак М.А. звернулась в суд із позовом до Городоцької міської ради Львівської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання за позивачкою права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай) розміром 1, 08 в ум.кад.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 0092949 від 26 лютого 1998 року, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що останній, після смерті батьків ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як останній член колгоспного двору, набув право власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1 , що ОСОБА_1 , при житті належало право на земельну частку (пай) розміром 1, 08 в ум.кад.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Сертифікату серія ЛВ № 0092949 від 26 лютого 1998 року, що позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця, однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння через відсутність правовстановлюючого документу на нього. Просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 14 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а 04 травня 2026 року до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_3 , справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Хижак М.А. в судове засідання не з`явилась подала заяву, в якій вимоги підтримала, просила про розгляд справи за її відсутності та за відсутності її довірительки.

Представник відповідача Городоцької міської ради Львівської області - міський голова Ременяк В.В. у заяві від 20 жовтня 2025 року просив про розгляд справи за відсутності представника, при вирішення справи покладається на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 у заяві від 11 березня 2026 року просив про розгляд справи за його відсутності, при цьому зазначив що на спадкове майно після смерті брата ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не претендує.

Третя особа ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримала, зазначила, що на спадщину після смерті дядька ОСОБА_1 не претендує, просила позов задовольнити, справу розглядати за її відсутності.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 441/1561/18, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.

Згідно статей 4, 12, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.

За положеннями статей 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина 2 статті 1223 ЦК України).

За положеннями статті 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 21).

Із змісту позовної заяви, із оглянутої цивільної справи № 441/1561/18, довідки старости Мильчицького старостинського округу Городоцької міської ради Львівської області Варениці О.М. від 27 лютого 2026 року убачається, що спадкодавець ОСОБА_1 був одиноким, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 значився зареєстрованим разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 , проте в будинку проживав сам.

ОСОБА_1 , при житті, належало право на земельну частку (пай) розміром 1, 08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території с. Мильчиці Городоцького району Львівської області, що підтверджується ухвалою Мильчицької сільської ради народних депутатів 6 сесії 2 скликання від 18 серпня 1995 року «Про затвердження списків осіб, які мають право на середню земельну частку» та Сертифікатом серія ЛВ № 0092949 на право на земельну частку (пай) від 26 лютого 1998 року (а.с. 59, 52 справи № 441/1561/18).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , інших матеріалів справи убачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже спадкоємець другої черги за законом.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83427831 від 28 листопада 2025 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , спадкова справа нотаріусом не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Листом приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Мухи М.Т. № 95/01-16 від 28 липня 2025 року позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок на АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки правовстановлюючий документ, який би посвідчував право власності спадкодавця на таке майно - відсутній (а.с. 23).

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Із оглянутої судом цивільної справи № 441/1561/18 убачається, що житловий будинок на АДРЕСА_1 має статус «колгоспний двір», головую якого був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а членами ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім цього, із матеріалів цивільної справи № 441/1561/18, із долучених до неї копій погосподарських книг видно, що ОСОБА_1 станом на 15 квітня 1991 року був останнім живим членом колгоспного двору, який не втратив права на частку в його майні.

Згідно частини першої статті 120 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, що діяла до 1991) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог статей 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно частини другої статті 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Відповідно до підпунктів 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Спадкоємці другої черги за законом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і зокрема, ОСОБА_2 - рідний брат спадкодавця у заяві від 11 березня 2026 року зазначив, що на спадщину після смерті брата не претендує, а ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_3 згідно поданої нею заяви, на спадкове майно після смерті дядька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - не претендує.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Враховуючи наведене, а також те, що житловий будинок на АДРЕСА_1 мав статус «колгоспного двору», голова якого і один із членів колгоспного двору померли, а спадкодавець ОСОБА_1 був останнім членом «колгоспного двору» і не втратив частку в майні цього двору, що інший спосіб реєстрація прав на майно колгоспного двору через реєстраційні органи чинним законодавством не передбачена, а позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_1 , інших осіб які б претендували на спадкове майно немає, а відтак є підстави до визнання за позивачкою права власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами.

Крім цього, як встановлено судом ОСОБА_1 , при житті, належало право на земельну частку (пай) розміром 1, 08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території села Мильчиці Городоцького району Львівської області.

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК.

Зокрема, паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

Лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 даного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно із пунктом 15 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчено сертифікатом, може бути успадковано.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно із пунктом 5 цього Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, ОСОБА_1 при житті набув право на земельну частку (пай), яке у подальшому посвідчено Сертифікатом серія НОМЕР_3 від 26 лютого 1998 року.

З огляду на вищенаведене, а також ураховуючи фактичні обставини встановлені судом, в тому числі обставини встановлені Городоцьким районним судом Львівської області у справі № 441/1651/18 та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при житті набув право на земельну часту (пай) площею 1, 08 га, що на території Городоцької міської ради Львівської області (село Путятичі), згідно Сертифікату серія ЛВ № 0092949 від 26 лютого 1998 року, а отже, таке право є об`єктом прав та обов`язків, що входить до складу спадщини, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_1 , інших осіб, які б претендували на спадкове майно немає, а відтак є підстави до визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) згідно означеного Сертифікату, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованою на АДРЕСА_2 , проживаючою на АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими та надвірними спорудами, що на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованою на АДРЕСА_2 , проживаючою на АДРЕСА_1 ) право на земельну частку (пай) площею 1, 08 га, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що належало ОСОБА_1 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 0092949, виданого 26 лютого 1998 року на підставі розпорядження голови Городоцької районної держадміністрації № 589 від 22 липня 1996 року та зареєстрованого в книзі записів сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1410, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.