Решение № 137017451, 14.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/25853/25

Провадження №2/523/2815/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Бокова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 в м. Одеса у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 12.05.2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №2856907498-73235, відповідно до якого відповідачу надано кредит в розмірі 3500 грн. на умовах строковості, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору.

06.10.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» відступило за договором №06-10/21 право вимоги за договором №2856907498-73235 від 12.05.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал», яке в свою чергу 10.01.2023 року за договором №10-01/2023 відступило право вимоги за договором №2856907498-73235 від 12.05.2021 року ТОВ «Коллект Центр».

Посилаючись на те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, а відповідач в свою чергу взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору позики не виконав, тобто не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на день подання позовної заяви, утворилася заборгованість в розмірі 22057 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500 грн. та заборгованості за процентами в сумі 18557 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також витрати на правову допомогу та судовий збір.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.01.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин, зокрема щодо укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору між кредитором та відповідачем, доказів отримання кредитних коштів відповідачем, а також розрахунку заборгованості за ним. Крім того, зазначив, що з долученого позивачем розрахунку заборгованості вбачається нарахування відсотків поза межами строку кредиту, що суперечить правовій позиції викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Також просив відмовити позивачу, щодо відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, оскільки жодних доказів, які б вказували на представництво АО «Лігал Ассістанс» інтересів позивача у суді не надано.

28.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстави викладених у позовні заяві, а також зазначив, що відсотки, які були нараховані первісним кредитором поміж строку дії договору передбачені самим договором, а також положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, а також передували введенню воєнного стану.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.05.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 уклали Договір позики № 2856907498-73235, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3500 грн., строком на 20 діб з кінцевим терміном повернення 01.06.2021 року, зі сплатою процентів 1,95% за кожен день користування кредитом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано кредити та позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627-629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, Договір позики № 2856907498-73235 від 12.05.2021 року був укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» зобов`язання перед відповідачем по договору позики виконано, що підтверджується матеріалами справи, а також випискою з банківського рахунку відповідача, отриманою на запит суду, проте відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором.

06.10.2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №06-10/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» передало (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників в тому числі за договором №2856907498-73235 від 12.05.2021 року де боржником є ОСОБА_1 .

В подальшому 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступає) ТОВ «Коллект центр» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №2856907498-73235 від 12.05.2021 року де боржником є ОСОБА_1 .

За положеннями п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, позивач є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов Договору позики №2856907498-73235 від 12.05.2021 року, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Щодо розрахунку заборгованості відповідача за Договором позики №2856907498-73235 від 12.05.2021, суд керується наступним.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 22057 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту складає 3500 грн., а сума заборгованості за процентами складає 18557 грн.

Однак, суд не погоджується з розрахунком суми процентів, наданим позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Судом встановлено, що відповідно до Договору позики № 2856907498-73235 від 12.05.2021 року визначено, зокрема, строк позики - 20 днів.

Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 01.06.2021 року.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за договором припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому з 01.06.2021 року позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за договором позики, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним договором позики у розмірі 1365 грн. за період з 12.05.2021 року по 31.05.2021 року (3500 грн. х 1,95 % (процентна ставка) : 100% = 68,25 грн. х 20 днів = 1365 грн.).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість за договором позики № 2856907498-73235 від 12.05.2021 року в розмірі 4865 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500 грн. та заборгованості за процентами в сумі 1365 грн

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 13000 грн. підтверджується договором про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, заявкою на надання юридичної допомоги № 1509 від 01.10.2025 року, витягом з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року.

Проте позивачем не надано належних доказів, що підтверджують надання правової допомоги, сплату гонорару адвокату.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відсутність документального підтвердження про понесені відповідачем витрати на правову допомогу є підставою для відмови у стягненні таких витрат з позивача.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 534,78 грн.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором позики №2856907498-73235 від 12.05.2021 року в загальній сумі 4685 (чотири тисячі вісімсот шістдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) суму сплаченого судового збору в розмірі 534 (пятсот тридцять чотири) гривні 78 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 14.05.2026 року.

Суддя О.М.Боков