Постановление суда № 13699737, 07.02.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

07.02.11 Справа № 5016/231/2011

Суддя Ржепецький В.О., розглянувши матеріали заяви,

кредиторів: 1. Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

2. Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, вул.. Робоча, 2-а, м. Миколаїв, 54015

до боржника: Дочірнього підприємства Миколаївський завод «Гідрореммаш»відкритого акціонерного товариства «Укргідроспецфундаментбуд», вул. Дзержинського, 198, м. Миколаїв, 54042, ідентифікаційний код 31387899

про: визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2011р. кредиторами подано заяву про банкрутство Дочірнього підприємства Миколаївський завод «Гідрореммаш»відкритого акціонерного товариства «Укргідроспецфундаментбуд», оскільки останнє неспроможне погасити кредиторську заборгованість перед ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в сумі 355255,18 грн. та перед Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі с. Миколаєва в сумі 200983,59 грн.

Пункт 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник –це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно з ч. 3 ст. 6 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Згідно ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№2857 від 23.12.10р. розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.11р. становить 941,00 грн., отже для порушення справи про банкрутство за ст. 11 Закону безспірні грошові вимоги кредитора мають складати не менше 282300,00 грн. (941,00 грн. х 300).

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутством встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитор зобов`язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Таким чином, порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою. Відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів заяви, кредиторами у підтвердження безспірності грошових вимог до боржника додано до заяви про порушення справи про банкрутство: податкові повідомлення-рішення, копії податкових розрахунків, копії податкових декларацій, копії податкових вимог, копію постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.10.10р. у справі №2а-6634/10/1470, копію виконавчого листа від 23.11.10р. №2а-6634/10/1470, копію заяви про примусове виконання рішення від 17.10.10р. №27817/07, копію постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.03.10р. у справі №2а-1478/10/1470, копію виконавчого листа від 19.04.10р. №2а-1478/10/1470, постанову Заводського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції від 05.05.10р. про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі №2а-1478/10/1470 від 19.04.10р. про стягнення з боржника на користь Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва 63648,48 грн.

Однак, додані до заяви податкові повідомлення-рішення, копії податкових розрахунків, копії податкових декларацій, копії податкових вимог не є виконавчими документами в розумінні ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Заявниками не надано доказів звернення зазначених вище виконавчих документів до виконання через державну виконавчу службу та доказів не задоволення боржником кредиторських вимог більше ніж три місяці після встановленого строку їх погашення.

Таким чином, ініціюючими кредиторами належним чином підтверджено безпірність грошових вимог до боржника лише на суму 63648,48 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та необхідність її повернення у зв'язку з відсутністю передбачених чинним законодавством підстав для порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов`язання. За змістом приписів ч.ч. 8 та 10 ст. 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження і додати докази цього до своєї заяви.

Таким чином, заява підлягає поверненню кредиторам без розгляду з огляду на недодержання останніми вимог ч. 3 ст. 6, ч. ч. 8, 10 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 ГПК України, –

УХВАЛИВ:

1. Заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.

Суддя

В.О.Ржепецький