Решение № 136996484, 24.04.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/12091/24

Провадження №2/592/96/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого - судді Онайка Р.А., за участі секретаря судового засідання Зінченко Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

з участю учасників справи:

представника позивача Кожушко В.О.,

представника відповідача адвоката Острика С.О.,

у с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1137-5419 від 07.01.2023 у розмірі 35000,00 грн, яка складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 7000,00 грн;

- простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 28000,00 грн,

а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.01.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1137-5419. Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документу. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн на строк 300 днів, з базовим періодом 14 днів, знижена процентна ставка 2,50 процента в день, стандартна ставка 3,00 процента в день. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, перерахувавши їх на картковий рахунок відповідача вказаний в особистому кабінеті. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 12.06.2024 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 69510,00 грн (7000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 62510,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами). Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про часткове списання заборгованості відповідача у сумі 34510,00 грн за умови погашення ним заборгованості за кредитним договором в розмірі 35000,00 грн, у зв`язку з чим звертається до суду з позовом про стягнення не всієї суми заборгованості, а її частини.

Ухвалою судді від 23.07.2024 позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до судового розгляду.

23.10.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, свої заперечення мотивує тим, що позивачем не надано оригіналу укладеного договору, не доведено факту отримання відповідачем коштів від позивача на виконання умов договору, вважає що позивач не надав відповідачу інформації щодо умов кредиту та сплати процентів за нього, довідку про перерахування коштів вважає не належним та не допустимим доказом, враховуючи відсутність доказів виконання позивачем взятих на себе зобов`язань щодо перерахування коштів у відповідну дату неможливо встановити початок та закінчення строку кредитування, однак з врахуванням інформації зазначеної у договорі, строк кредитування закінчився 03.10.2023, а отже сума заборгованості нарахована за період з 04.10.2023 по 12.06.2024, яка зазначена в розрахунку не може бути стягнута, оскільки закінчився строк кредитування. Зазначає, що розмір процентної ставки 2,50 процента в день не відповідає граничному розміру встановленому ЗУ «Про споживче кредитування».

Ухвалою суду від 04.12.2024 визнано явку представника позивача обов`язковою.

07.04.2025 представником відповідача до суду надано додаткові пояснення, згідно яких просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Зазначає, що відповідно до п.п.1-1 п.2 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит) під засвідченою копією договору розуміється копія договору, що містить реквізити, які надають їй юридичної сили оригіналу, з дослідження наданого позивачем договору у формі роздруківки тексту договору вбачається, що відсутні докази на підтвердження тих обставин, що договір підписаний у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, ст. 12, відсутні ознаки того, що наданий позивачем договір у формі роздруківки тексту договору є засвідченою, у відповідності до вимог законодавства, копією цього договору, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження перерахування відповідачеві грошових коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 1137- 5419 від 7 січня 2023 року. Програма лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», на яку позивач посилається, у матеріалах справи відсутня. Разом з цим до позовної заяви позивач долучив Правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затверджених наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс», № 96-П від 26 грудня 2023 року. Однак матеріали позовної заяви не містять зокрема: підстав, згідно яких розробляються такі Правила акції, їх правову/юридичну силу при застосуванні, правові підстави для застосування по відношенню до відповідача.

15.07.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, згідно яких просить позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що укладення кредитного договору з відповідачем відбувалося згідно вимог чинного законодавства, відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1137-5419 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови. Для підписання кредитного договору відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор, який він використав. На підтвердження укладання кредитного договору №1137-5419 від 07.01.2023 року Відповідачем з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано до суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «A0182». Вказує що на офіційному веб-сайті позивача у вільному доступі розміщена вся інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення з якою споживач перед укладенням договору має самостійно ознайомитися у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування». Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 у тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку) є неможливим. Створюючи заявку на отримання кредиту Відповідач самостійно вносить власні дані в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. Кредитні кошти були перераховані позивачем саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від Відповідача, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Розмір процентів зазначених в договорі був узгоджений сторонами при його підписанні і жодним чином не суперечить вимогам законодавства. Проценти нараховані відповідно до умов укладеного договору.

20.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки відповідач перебуває на військовій службі, посилаючись на раніше надану довідку про безпосередню участь відповідача у заходах необхідних для забезпечення оборони України.

Протокольною ухвалою суду від 20.04.2026 у задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовлено, оскільки довідка на яку посилається представник відповідача датована 14.03.2025 та не може бути прийнята судом до уваги оскільки видана більше ніж рік тому, доказів що станом на квітень 2026 року відповідач несе військову службу, не звільнився та не значиться таким, що самовільно залишив військову службу матеріали справи не містять.

У судовому засіданні представник позивача просить задовольнити позов із зазначених в ньому підстав, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи та надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Так, судом встановлено що 07.01.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №1137-5419 на суму 7000,00 грн, дата надання кредиту 07.01.2023, на строк 300 днів, дата повернення кредиту 03.11.2023, з базовим періодом 14 днів, знижена процентна ставка 2,50 процента в день, стандартна ставка 3,00 процента в день, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування 70000,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 63000,00 грн, у разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2 (два) проценти від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. У разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми Кредиту. Сукупна сума неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань Позичальником на підставі цього пункту Договору, не може перевищувати половини Кредиту (50% суми Кредиту), одержаного Позичальником за цим Договором. Передбачена програма лояльності.

Де зокрема також зазначено, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua/ , що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https:// creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0182.

Крім того, матеріали справи містять правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту, які підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0182.

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу підтверджується довідкою про перерахування сум кредиту №1137-5419, платіж 2184085360, номер платіжної картки НОМЕР_1 , дата 07.01.2023, а також довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 18.06.2024.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за договором №1137-5419 від 07.01.2023 становить 69510,00 грн, в тому числі 7000,00 грн основний борг та 62510,00 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як встановлено судом в межах даної справи, кредитний договір укладений між фінансовою установою та відповідачем в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідні відомості зазначені безпосередньо у кредитному договорі, а саме відомості щодо ідентифікації клієнта та інформацію про одноразовий ідентифікатор.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем 07.01.2023 між відповідачем та позивачем було укладено Договір №1137-5419, також відповідачем не заперечується факт отримання кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн, що було підтверджено в судовому засіданні під час судового розгляду.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за договором №1137-5419 від 07.01.2023 становить 69510,00 грн, яка складається з 7000,00 грн основного боргу та 62510,00 грн заборгованості за нарахованими процентами, жодних платежів на погашення заборгованості здійснено не було.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки у відповідні періоди згідно договору були нараховані за процентною ставкою 2,5 проценти в день та 3 проценти в день.

Звертаючись до суду з позовом позивач, у відповідності до ст.13 ЦПК України, на власний розсуд визначив суму заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором у розмірі 35000,00 грн.

Враховуючи не належне виконання зобов`язань за договором №1137-5419 відповідачем, суд дійшов висновку, що останньому в порядку, строки та розмірі визначеному договором було нараховано відсотки за користування кредитними коштами.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у розмірі 24500 грн (7000*1%*300+3500), що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеному в постанові №679/1103/23 від 12.02.2025.

Визначаючи розмір процентної ставки суд враховує вимоги ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» в ред. ЗУ № 3498-IX від 22.11.2023 про те, що максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 %, а сума сукупна сума неустойки, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором (враховуючи заборону стягнення неустойки на момент укладення договору, що обмовило включення ризику невиконання договору до процентної ставки). Зазначена правова норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли у січні 2023 року, проте саме відсутність законодавчого обмеження питання максимальної процентної ставки на день укладення договору створила передумови для зловживання кредиторів на ринку споживчого кредитування, внаслідок чого і були внесені відповідні зміни до закону.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 31500 грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням 7000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 23500,00 грн.

Доводи представника відповідача про неналежність доказів, зокрема копії друкованого тексту договору укладеного в електронній формі доданого до позовної заяви, не приймаються судом до уваги з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог, тож з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2180,16 грн (2422,40*31500/35000).

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1137-5419 від 07.01.2023 у розмірі 31500,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2180,16 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 08.05.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26,офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Роман ОНАЙКО