Решение № 136995164, 01.06.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/730/26

Провадження № 2/459/291/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 червня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача 91 813,24 гривень кредитної заборгованості та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову представник позивача послався на те, що 08.03.2024 між Акціонерним товариствлм «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладеноЗаяву-договір № 999/25106144-VR щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Кредитний договір). Також між сторонами було укладено Додатковий договір від 08.03.2024 до Заяви-договору, згідно з яким між сторонами були узгоджені умови встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, зокрема: тип, мета та спосіб надання кредиту: на власні потреби, шляхом кредитування поточного рахунку загальна сума кредиту: 50000,00 грн; строк кредиту: 12 місяців, з автоматичною пролонгацією; проценти за користування кредитом: за операціями зняття готівкових коштів 83,0%, за іншими операціями 65,0%. Проте відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 27.11.2025 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 91 813,24 грн, з яких: cтрокова заборгованість по основному боргу 50 000 грн; cтрокова заборгованість по процентах 41 813,24 грн. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 02.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд з викликом сторін, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача про, що постановлялась відповідна ухвала.

29.05.2026 сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про розгляд даної справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника банку.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток), які містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2400702 від 02.03.2026 (а. с. 93). Заяв чи клопотань відповідач не подавав, причин неявки не повідомляв. Відзиву на позов відповідачем подано не було.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст.247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 1 червня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 29 травня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 1 червня 2026 року в силу ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані представником позивача документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.03.2024 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» ( надалі Заява договір) на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 999/25106144-VR ( надалі - Кредитний договір) ( а. с. 12-15).

Згідно з п. 1 Заяви договору Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (разом із додатками), розміщена на сайті Банку https://tascombank.ua (далі- Публічна пропозиція), Заява-договір, Тарифи АТ «Таскомбанк» (далі-Тарифи) складають єдиний документ Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб(далі-ДКБО).

Згідно з п. 2 Заяви договору банк відкриває клієнту поточний рахунок без/з використання(м) платіжної картки в національній валюті України або в іноземній валюті на строк та умовах, визначених заявою-договором за продуктом банку, а також повідомляє клієнта про закінчення терміну дії його платіжної картки щонайменше за 10 календарних днів до закінчення терміну її дії, шляхом відправлення SMS-повідомлення на номер мобільного телефон у клієнта (месенджери viber, whatsapp, тощо) абоpush-повідомлення або повідомлення в мобільному застосунку «tas2u». укладання сторонами заяви-договору у вигляді електронного документа за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування банку «tas 2u» » (далі-сдбо«tas2u») відбувається за технологією визначеною Банком, згідно умовДКБО та/або умов Заяви-договору.

Згідно з п. 3 Заяви договору ознайомившись з Публічною пропозицією, Тарифами Банку, ОСОБА_2 просив відкрити йому поточний рахунок для здійснення розрахунків без фізичного носія (Віртуальну платіжну картку) у гривні № рахунку НОМЕР_1 . Також просив відкрити йому вкладний рахунок на вимогу «ощадний рахунок» у гривні на умовах договору, що розміщений на сайті банку:https://tascombank.ua/you/deposits/oshchadnyi, і беззастережно приєднався до нього № рахунку вкладу «Ощадний рахунок» НОМЕР_2 .

Пунктом 32 Заяви договору передбачено, заяву-договір укладено сторонами українською мовою, у формі електронного документа за допомогою сдбо «tas2u» або у відділенні банку у вигляді електронного документа за допомогою сенсорного електронного пристрою, за технологією, визначеною банком, з накладенням електронних підписів обома сторонами. Підписувач, який створює електронний документ з Електронним підписом, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосовував свій Електронний підпис у контексті, передбаченому документом (підписав, затвердив, погодив, завізував, засвідчив, ознайомився). укладення (підписання) сторонами заяви-договору в формі електронного документу відбувається: зі сторони клієнта простим електронним підписом (Простий ЕП) та зі сторони банку шляхом використання факсимільного підпису уповноваженого працівника банку та печатки банку або застосування удосконаленого електронного підпису (УЕП) уповноваженого працівника банку, кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноваженого працівника банку, або зі сторони клієнта цифровим власноручним підписом (ЦВП), створеним клієнтом на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаним з електронним документом, підписаним цим підписом, або Удосконаленим електронним підписом (УЕП), або Кваліфікованим електронним підписом (КЕП) клієнта, та зі сторони банку шляхом застосування Удосконаленого електронного підпису (УЕП) з позначкою часу та дати підпису або Кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноваженого працівника банку, з обов`язковим застосуванням кваліфікованої електронної позначки часу. Застосування клієнтом простого ЕП або ЦВП, або УЕП, або КЕП є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Також, 08.03.2024 між сторонами було укладено Додатковий договір до Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 999/25106144-VR (надалі - Додатковий договір), згідно з яким між сторонами були узгоджені умови встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, зокрема: тип, мета та спосіб надання кредиту: на власні потреби, шляхом кредитування поточного рахунку загальна сума кредиту: 50000,00 грн; строк кредиту: 12 місяців, з автоматичною пролонгацією ( п. 1.4.-1.6 Додаткового договору) ( а. с.16 на звороті - 18).

Згідно з п. 1.9 Додаткового договору проценти за користування кредитом встановлені у розмірі 83,0 % річних за операціями зі зняття готівкових коштів та 65,0 % річних за іншими операціями.

Відповідно до п. 1.10 Додаткового договору проценти за перевищення витратного ліміту по поточному рахунку (несанкціонований овердрафт) становлять 83 % річних.

Згідно з п. 1.11 Додаткового договору процентна ставка є фіксованою та не може бути змінена без згоди позичальника; проценти нараховуються щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом на кінець кожного дня та підлягають сплаті у складі обов`язкового мінімального платежу.

Відповідно до п. 1.12 Додаткового договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить від 0,00001 % до 123,11 %.

Згідно з п. 1.14 Додаткового договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються щомісячно у розмірі не менше 100,00 грн, але не більше залишку заборгованості, з урахуванням змін, передбачених тарифами Банку.

Відповідно до п. 1.15 Додаткового договору погашення заборгованості здійснюється щомісячно в останній робочий день місяця, наступного за звітним, шляхом сплати основної суми боргу, нарахованих процентів та інших платежів, передбачених тарифами Банку.

Згідно з п. 4.1 Додаткового договору до Заяви-договору, у всьому іншому, що не передбачено умовами Додаткового договору, сторони керуються умовами Заяви-договору, Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та чинним законодавством України. Зміна умов Додаткового договору здійснюється за згодою сторін у порядку, визначеному основним договором.

Відповідно до п. 4.2 Додаткового договору, Додатковий договір укладено сторонами українською мовою у формі електронного документа за допомогою СДБО «TAS2U» або у відділенні Банку за допомогою сенсорного електронного пристрою, із накладенням електронних підписів обома сторонами. Підписувач, створюючи електронний документ з електронним підписом, підтверджує факт ознайомлення з повним текстом документа, розуміння його змісту, відсутність заперечень до умов документа та свідоме застосування електронного підпису у передбаченому договором контексті. Укладення (підписання) Додаткового договору відбувається зі сторони позичальника шляхом накладення Цифрового власноручного підпису (ЦВП), Удосконаленого електронного підпису (УЕП) або Кваліфікованого електронного підпису (КЕП), а зі сторони банку шляхом застосування УЕП із позначкою часу та дати підпису або КЕП уповноваженого працівника банку з обов`язковим застосуванням кваліфікованої електронної позначки часу. Застосування позичальником ЦВП, УЕП або КЕП є аналогом власноручного підпису та має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Також умовами Додаткового договору передбачено можливість генерації позичальником ключової пари УЕП у мобільному застосунку «tas2u» для вчинення правочинів в електронній формі при отриманні банківських, платіжних та інших фінансових послуг. банк зобов`язується надіслати позичальнику підписаний в електронній формі додатковий договір, що дає змогу встановити дату та час його підписання і дату відправлення, на електронну адресу, зазначену позичальником, або надати документ в інший погоджений сторонами спосіб.

До позовної заяви позивач долучив Паспорт споживчого кредиту за пакетом послуг «Кредитка» від 19.03.2024, який підписаний відповідачем удосконаленим електронним підписом (УЕП), у якому відображені основні умови кредитування (а. с. 20 на звороті 21).

АТ «Таскомбанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що також підтверджується випискою по рахунку за період з 08.03.2024 по 27.11.2025. З даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, а саме: здійснював покупки, поповнював рахунок, здійснював перекази на картку (а. с. 22-63).

Як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 27.11.2025 становить 91 813,24 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 50 000,00 грн; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) 41 813,24 грн (а. с. 24 - 26).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України закріплено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 08.03.2024 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 999/25106144-VR та Додатковий договір до Заяви-договору, про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 999/25106144-VR .

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що також підтверджується випискою по рахунку за період з 08.03.2024 по 27.11.2025. Із даної виписки за кредитним договором вбачається, що відповідач активно користувався кредитним лімітом, здійснював операції з переказу коштів, зняття готівки, сплати відсотків за їх користування.

Використання відповідачем ОСОБА_1 кредитного ліміту, який був встановлений на кредитній картці, шляхом розпорядження грошовими коштами, які були надані йому у кредит позивачем АТ «Таскомбанк», на власний розсуд та часткове їх повернення, свідчить про обізнаність відповідача про умови кредитування.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за вищевказаним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач, в свою чергу, приступив до виконання даного договору, проте в подальшому свої зобов`язання належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, складеного станом на 27.11.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 91 813,24 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 50 000,00 грн; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) 41 813,24 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50 000 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 41 813,24 грн суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Судом встановлено, що відповідно умов Додаткового договору загальна сума кредиту яка була надана відповідачу 50000,00 грн; строк кредиту: 12 місяців, з автоматичною пролонгацією ( п. 1.4.-1.6 Додаткового договору).

Згідно з п. 1.9 Додаткового договору проценти за користування кредитом встановлені у розмірі 83,0 % річних за операціями зі зняття готівкових коштів та 65,0 % річних за іншими операціями.

Відповідно до п. 1.10 Додаткового договору проценти за перевищення витратного ліміту по поточному рахунку (несанкціонований овердрафт) становлять 83 % річних.

Згідно з п. 1.11 Додаткового договору процентна ставка є фіксованою та не може бути змінена без згоди позичальника; проценти нараховуються щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом на кінець кожного дня та підлягають сплаті у складі обов`язкового мінімального платежу.

Відповідно до п. 1.12 Додаткового договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить від 0,00001 % до 123,11 %.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2025 позивач звернувся до відповідача із письмовим повідомленням - вимогою № 5111794 про погашення заборгованості по кредиту, яка станом на 01.10.2025 становила: 86 454,39 грн., з яких: строкова заборгованість по основному боргу - 46439,72 грн, прострочена заборгованість по основному боргу - 3560,28 грн, строкова заборгованість по процентах - 5826,76 грн, прострочена заборгованість по процентах - 30627,63 грн, строкова заборгованість по комісії - 0,00 грн, прострочена заборгованість по комісії - 0,00 грн.

Таким чином, позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, тому з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, обумовлені цим договором, припинилося.

У даному позові позивач просить стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом, яка нарахована станом на 27.11.2025 у сумі 41 813,24 грн.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку в разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст.1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 310/9979/15 (провадження № 61-11782св20) зазначено, що факт неотримання боржником вимоги про дострокове виконання зобов`язання не впливає на обчислення нового строку виконання основного зобов`язання, оскільки саме по собі направлення вимоги, в якій вказано порядок і строк виконання зобов`язання, свідчить про те, що банк реалізував своє право вимоги на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів і пені, та в односторонньому порядку змінив умови договору

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося, починаючи з 14.10.2025. Відповідно, із відповідача підлягають стягненню проценти, нараховані в період часу із 08.03.2024 до 14.10.2025 в сумі 36 454,39 грн.

Отже, приймаючи до уваги те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Таскомбанк» не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість у загальній сумі 86 454,39 грн. з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 50 000,00 грн; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) 36 454,39 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної з квитанцією № 2263157289 від 02.02.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 507,01 гривень, виходячи з такого розрахунку: 86454,39 грн (розмір задоволених позовних вимог)/91 813,24 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 626, 628, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 353,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Заявою-договором № 999/25106144-VR від 08.03.2024 у загальній сумі 86 454 (Вісімдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 39 копійок, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 50 000,00 грн; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) 36 454,39 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати в розмірі 2 507 (дві тисячі п`ятсот сім) гривень 01 копійку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 01.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (ЄДРПОУ: 09806443, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ))

Суддя: М. В. Мельникович