Постановление суда № 136994679, 01.06.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/582/26

Провадження № 2/444/1050/2026

УХВАЛА

судового засідання

01 червня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Жовкві клопотання у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/ НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача.

Ухвалою від 07 травня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у заяві просив про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про зупинення провадженя у справі, так як на даний час він перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині № НОМЕР_3 Національної гвардії України з 29.05.2025. На підтвердження зазначеного посилання відповідачем надано довідку начальником відділення кадрової роботи в/ч № НОМЕР_3 ОСОБА_2 від вересня 2025 року за № 144, згідно з якою старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині № НОМЕР_3 Національної гвардії України. Просить провадження зупинити до припинення ним військової служби або можливості брати участь у справі.

Суд, розглянувши клопотання та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Питання зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу ІІ ЦПК України. Зокрема, ст 251-252 ЦПК України передбачено підстави, за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. За приписом п.2 ч.1 ст 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Конструкція п.2 ч.1 ст 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не з самою обставиною введення воєнного стану, а з фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Суд звертає увагу на зміст норми п.2 ч.1 ст 251 ЦПК України, яка носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок, а не право зупинити провадження у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 25.07.2024 по справі № 852/2а-2/24.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою від 04.06.2025 № 754/947/22 (провадження № 61-5906 св 23), при вирішенні питання передання на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи в ухвалі зазначив, що вище наведені норми Закону про правовий режим воєнного стану, Закону про оборону, Закону про ЗСУ, Закону про військовий обов`язок та службу, Закону про мобілізацію з точки зору їх взаємозв`язку вказують на те, що введення на території всієї України Указом воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації, зокрема можливостями ЗСУ, передбачає, що настає особливий період під час якого, у тому числі здійснюється мобілізація, що має забезпечувати готовність, у тому числі всього складу ЗСУ, до ефективного здійснення цього завдання. У зв`язку з цим відповідно до прямого змісту наведених норм ЗСУ з оголошенням Указом воєнного стану на всій території України починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ у повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу. Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу у конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває у штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Також в наведеній ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.06.2025 року встановлено, що залучення військовослужбовця, який проходить військову службу у лавах ЗСУ, до бойових дій у певному районі таких дій є результатом виконання зазначеної функції ЗСУ та наслідком введення воєнного стану, запровадження особливого періоду та результатів мобілізації. Однак воно не визначає переведення ані військовослужбовця, ані частини, у якій він служить, ЗСУ загалом на організацію і штат воєнного часу, на воєнний стан, бо є наслідком, а не першопричиною у цьому контексті. Відповідно до пункту 252 розділу XIV Порядку військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка не задіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не означає, що він з метою виконання завдань оборони України не може бути оперативно відряджений до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. В цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду, що є наслідком запровадження воєнного стану на території всієї України. Тому колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан, а не про перебування у районі воєнних (бойових) дій та участі у цих діях відповідної особи. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання відповідним військовослужбовцем свого права, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, залежить від його власної совісті. Це не позбавляє суд права, на підставі наданих йому доказів, оцінювати ці дії з точки зору добросовісності учасника процесу, зокрема як це передбачено частиною третьою статті 141 ЦПК України. Колегія суддів зазначає, що враховуючи повноваження командира військової частини, які випливають, наприклад, з абзацу першого частини першої статті 3 Закону про правовий режим воєнного стану, він наділений повноваженнями видавати довідки за формою N 5, передбаченою Інструкцією з діловодства ЗСУ, про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ. А факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період ця довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан. Водночас ця довідка за формою № 5 не може бути єдиним можливим відповідним доказом, оскільки довідки, надані у справі № 461/5209/19 також жодним чином не протирічать підтвердженню факту перебування відповідного військовослужбовця у складі ЗСУ, переведених на воєнний стан, а суди попередніх інстанцій у цій справі не встановили, а її учасники не довели, що надана судам довідка за формою № 5 не відповідає вимогам Інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема її додатку № 24.

Колегія суддів зазначила, що зміст п. 2 ч.1ст 251 ЦПК України у взаємозв`язку із статтею 254 ЦПК України вказує на те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі, зокрема можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі ЗСУ (у певній військовій частині) або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової плати Касаційного цивільного суду задля розвитку судової практики вважає за необхідне, з урахуванням зазначеного вище, відступити від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, від 13 березня 2025 року у справі № 557/1226/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 березня 2025 року у справі № 904/4027/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24) з приводу того, що доведення підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, пункту 5 частини першої статті 236 КАС України можливе лише на підставі доказів залучення відповідної особи, військової частини, у якій вона проходить військову службу, до воєнних (бойових) дій у відповідному районі, а довідка військової частини про перебування військовослужбовця на військовій службі у цій частині під час дії воєнного стану, запровадженого Указом, складена відповідно до чинної інструкції з діловодства ЗСУ, зокрема за формою № 5, не є належним або достатнім доказом підстави застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27.04.2026 № 342/2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжений строком на 90 діб. Із довідки військової частини № НОМЕР_3 від вересня 2025 № 144, яка є довідкою за формою № 5, вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації в військовій частині № НОМЕР_3 Національної гвардії України, яке є військовим формуванням з правоохоронним функціями, що входить до системи МВС України, і відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» бере участь відповідно закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони. З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу ЗСУ. Факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період надана відповідачем довідка є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі НГУ, які переведені на воєнний стан. Перебування військовослужбовця у військовій частині НГУ, яка гіпотетично може бути не задіяна до ведення воєнних (бойових) дій не означає, що він з метою виконання завдань оборони України в будь-який час не може бути оперативно відряджений до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях.

Суд наголошує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України єдиною умовою для зупинення провадження у справі є перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Доведення військовослужбовцем факту залучення його до участі в бойових діях або інших фактів законом не передбачено. Тому суд відкидає посилання представника позивача щодо неналежності наданої відповідачем довідки для підтвердження факту його перебування у складі ЗСУ і приходить до висновку про необхідність зупинення провадження до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Керуючись ст. 251, 261, 353, 354ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на період перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду упродовж п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Мікула В. Є.