Постановление суда № 136989552, 01.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 червня 2026 року Справа 160/14338/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 № 0088090705 форми «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77 758,75 грн, у тому числі: 62 207,00 грн - за основним платежем та 15 551,75 грн - за штрафними/фінансовими санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 28.10.2022 № 0088080705 форми «ПС», яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» застосовано штрафну/фінансову санкцію у розмірі 340,00 грн.;

- після набрання судовим рішенням законної сили зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області привести інтегровану картку платника податків ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» у відповідність до судового рішення шляхом виключення сум податкового боргу, сформованих на підставі скасованих податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 № 0088090705 та № 0088080705.

В позовній заяві викладено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання зазначено наступне. У зв`язку з перебуванням ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» у процедурі припинення контролюючим органом було ініційовано проведення документальної позапланової виїзної перевірки. На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11.08.2022 № 1983-п та направлень від 11.08.2022 № 2825 і № 2826 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.01.2020 по 18.08.2022.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено Акт від 25.08.2022 № 1457/04-36-07-05/43481614, у якому контролюючий орган дійшов висновку про наявність, на його думку, порушень податкового законодавства з боку ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020».

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2022 № 0088090705 форми «Р», яким ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 77 758,75 грн, з яких: 62 207,00 грн основний платіж та 15 551,75 грн штрафна санкція.

Крім того, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2022 № 0088080705 форми «ПС», яким до ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020» застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом поштовим відправленням на адресу ТОВ «ЕСТЕЙТ 2020», однак повернуті до ГУ ДПС у Дніпропетровській області 03.01.2023 з відміткою поштового зв`язку «адресат відсутній».

Про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та сформованого на їх підставі податкового боргу позивачу стало відомо лише після отримання відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області на адвокатський запит від 30.12.2025.

Юридична фікція вручення документа не може автоматично ототожнюватися з фактичною обізнаністю платника податків про зміст рішення, його мотиви, розрахунки та докази, особливо тоді, коли йдеться про реалізацію фундаментального права на судовий захист. Сама по собі відмітка поштового зв`язку «адресат відсутній» не підтверджує, що позивач реально отримав податкові повідомлення-рішення, ознайомився з їх змістом, отримав розрахунки грошових зобов`язань, акт перевірки, додатки до нього та інші матеріали, які були покладені контролюючим органом в основу визначення спірного податкового боргу.

Розглянувши клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про поновлення строку звернення до суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спеціальним регулюванням відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24, в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Предметом позову уданій справі є скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 № 0088090705, від 28.10.2022 № 0088080705.

Позивач в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду стверджує, що оскаржувані рішення підприємство не отримувало та про їх наявність дізналося, коли отримало відповідь на адвокатський запит від 30.12.2025 р.

Таким чином, звернувшись 27.05.2026 р. до суду з даним позовом, позивач пропустив строк звернення до суду з позовною заявою.

Суд виходить з того, що позивач, як суб`єкт господарювання, був зобов`язаний виявляти належну обачність та цікавитися станом розгляду своїх податкових справ, а також забезпечити можливість отримання кореспонденції за своєю податковою адресою.

Сам факт неотримання поштових відправлень з причин, що залежали від позивача, не може вважатися поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.

З позовної заяви вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені за результатами документальної виїзної перевірки. Отже, позивач не був позбавлений можливості дізнатися про оскаржувані податкові повідомлення-рішення у встановлені законом строки, а тому посилання на необізнаність про їх існування не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Так, з наданих до позову доказів убачається, що податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу рекомендованим поштовим відправленням за податковою адресою останнього та повернулося відправнику із відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З урахуванням положень статей 122, 123, 161 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Так, відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п.42.2 ст. 42 ПК України).

Згідно п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд також наголосив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Згідно з позицією Верховного Суду, наведеною в постановах від 27.01.2022 по справі № 160/11673/20, від 06.04.2026 по справі № 480/6307/25 процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається ч. 2 ст. 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже за встановлених судом обставин, позивачем не наведено обґрунтування та не надано суду доказів того, що саме вплинуло на неможливість подання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2022 № 0088090705, від 28.10.2022 № 0088080705 з дотриманням встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а відтак у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обставин, які, на її думку, свідчать про поважність причин пропуску такого строку, а також доказів на їх підтвердження.

Враховуючи вказане, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою з зазначенням інших поважних причин пропуску строку та з наданням доказів поважності причин його пропуску.

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 123, 161, 169, 171 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду, викладені клопотанні про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ 2020» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.С. Рябчук