Постановление суда № 136989431, 01.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 червня 2026 року Справа 160/14371/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., перевіривши в м. Дніпрі матеріали позовної заяви Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № Ю-554-46 від 04.04.2025 протиправною;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № Ю-554-46 від 04.04.2025 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 236 791 938,07 грн.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.

Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем оскаржено індивідуально-правовий акт. Втілення такого оскарження в дві окремі вимоги, якими такий акт визнається спочатку протиправним, а потім скасовується, не змінює природи позову. На підставі вказано посилання позивача на наявність у позові також позовної вимоги немайнового характеру судом відхилені.

Так, за п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визнання індивідуального правового акту протиправним та його скасування є єдиним способом захисту.

Отже, позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру.

Ціна позову складає 236 791 938,07 грн розмір вимоги, що є предметом оскарження. Отже, судовий збір підлягає сплаті за максимальною ставкою судового збору 33280,00 грн.

В порушення вказаних нормативних положень до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.

Позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору та зменшення його розміру. Заява обґрунтована посиланнями на тяжкий майновий стан позивача, соціально-економічну ситуацію в державі, а також на обставини воєнного стану, в т. ч. негативні наслідки воєнних дій на території України безпосередньо на позивача та його господарську діяльність. Також позивач посилається на обставини оголошення простою на підприємстві.

Вирішуючи таку заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В нормі частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України відсилання до норм Закону №3674-VI передбачене лише щодо звільнення від сплати судового збору. Це означає, що відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/263/23.

Згідно з ч. 1 ст. 77 кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Законодавець у вищевикладених нормативних положеннях передбачив застосування пільг щодо сплати судового збору за результатом врахування майнового стану особи. Такий спосіб правового врегулювання свідчить, що недостатнім є посилання на збитковість суб`єкта господарювання, оскільки законодавець передбачив пільгу не відносно показників прибутковості, натомість спрямував правозастосування на оцінку майнового стану в цілому.

Як наслідок, сам по собі факт збитковості позивача не є самодостатньою підставою для застосування пільг щодо сплати судового збору.

В даній справі збитковість позивача підтверджується, однак надані фінансові документи вказують на наявність доходів, а також таких статей видатків як оплата праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати.

Відповідно, позивач в даній справі має обов`язок довести, що розмір судового збору 33280,00 грн дійсно не може бути ним сплачений, наприклад, обґрунтувавши здійснення поточних видатків виключно на витрати, які є визначальними для збереження підприємства, відсутність коштів на рахунках і тд. Наявні ж відомості вказаного не підтверджують, при цьому є неповними. Слід звернути увагу і на те, що позивач власними діями не забезпечив застосування до нього понижуючого коефіцієнту до ставки судового збору для звернення до суду через підсистему Електронний Суд, тобто сам не вжив заходів, які повною мірою залежать від нього та самі по собі надали б результат, про який просить позивач (зменшення ставки судового збору на 20%). Адже як позивач, так і представник позивача мають зареєстровані Електронні кабінети.

Також позивач посилався на документи з грифом таємно як на підтвердження негативного впливу наслідків воєнних дій в Україні на його фінансове становище.

Водночас, законодавством не передбачено заочної оцінки фінансового стану позивача для цілей звільнення від сплати судового збору. Ненадання позивачем доказів зумовлює виключно неврахування обставин, які мав би підтвердити такий доказ.

У свою чергу фінансові документи позивача свідчать про наявність коштів на рахунках у банках (згідно балансу на 01.01.2026 року - 20671093 грн).

Доводи щодо соціально-економічного становища держави є нерелевантними, оскільки ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України прямо спрямовує суд на оцінку майнового стану позивача. Як наслідок, соціально-економічний стан держави для позивача як державного підприємства хоча і може мати вплив, однак в будь-якому разі буде втілений в майновому стані позивача, а тому самостійним фактором, який підлягає врахуванню, бути не може.

Отже, наявні матеріали справи не дають підстав вважати клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та зменшення його розміру обґрунтованим через недоведення належним чином майнового стану позивача такого рівня, за якого сплата судового збору в даній справі у повному розмірі та під час подання позовної заяви являла б собою надмірне обтяження для позивача. Натомість обставини справи свідчать про невикористання позивачем правових механізмів, які є підставою для зменшення розміру судового збору, що відповідним чином характеризує дійсне становище позивача.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № Ю-554-46 від 04.04.2025 протиправною.

Відтак, перебіг шестимісячного строку звернення до суду сплинув 05.10.2025.

Водночас, позовну заяву подано до суду 26.05.2026.

З огляду на викладене, позивачем пропущено строк звернення до суду з цією позовною заявою.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Такої заяви з доказами поважності причини пропуску строку до позовної заяви представником позивача не додано.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 133, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова про відстрочення сплати судового збору та зменшення його розміру відмовити.

Позовну заяву Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:

- квитанцію про сплату судового збору в сумі 33280,00 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача № UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: *;101;_____ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8)); Судовий збір, за позовом Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова, Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька