Решение № 136987620, 26.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/27838/25

Провадження №2-а/523/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі, справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

Встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради та просила скасувати Постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради № 1460 від 01.12.2025. Закрити провадженням адміністративну справу відносно фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 уповноваженими Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради складено два протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, а саме:

1. Протокол № 000765 УРС, складений головним спеціалістом відділу захисту прав споживачів Одеської міської ради Василенко Людмилою Миколаївною, у якому зазначено, що 24.11.2025 о 12:00 год. за адресою: м. Одеса, вул. Героїв оборони, буд. 86, встановлено порушення п. 6.1.7 Правил благоустрою території м. Одеси, а саме: відсутні умови доступності для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

2. Протокол № 000761 УРС, складений головним спеціалістом відділу захисту прав споживачів Одеської міської ради Бородуліною Наталею Володимирівною, у якому зазначено, що 24.11.2025 о 12:00 год. за тією ж адресою: АДРЕСА_2 , встановлено порушення п. 7.2 Правил благоустрою території м. Одеси, а саме: відсутній (не надано) дозвіл на вивіз твердих побутових відходів.

Після оформлення зазначених протоколів про адміністративне правопорушення Позивачу вручено повістку про виклик для розгляду справи про адміністративне правопорушення в якій зазначено, «що останній слід прибути 01.12.2025 о 14:00 годині до адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради за адресою: вул. Канатна, 134 (Приморська райадміністрація ОМС) для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.».

15.12.2025 року на електронну адресу адвоката Олександра Зайченка від відповідача отримано фото постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1460 від 01.12.2025 року, якою на Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Зазначені обставини підтверджують, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалення постанови № 1460 від 01.12.2025 року відбулися без забезпечення реалізації Позивачем права на захист, без належного розгляду поданих клопотань та без оцінки долучених доказів.

Позивач не є власником, орендарем або суборендарем нежитлового приміщення, в якому розміщено магазин «ANDI Одяг&Взуття» за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з договором оренди нежитлових приміщень від 05.07.2024 (далі Договір оренди), орендарем вказаного приміщення є фізична особа підприємець ОСОБА_2 (Орендар, ФОП ОСОБА_3 ).

ФОП ОСОБА_3 виконала вимоги Правил благоустрою території міста Одеса (текстова частина) у новій редакції, затверджених Рішенням ОМР №1631-VI від 23.12.2011 р., та забезпечила створення умов доступності для осіб з обмеженими фізичними можливостями відповідно до ДБН В.2.2-17:2006 Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення. Зокрема, на дверях магазину встановлено кнопку виклику працівника, а умови для заїзду маломобільних груп населення облаштовані за декілька метрів від входу, що підтверджується фотодоказами та відеодоказом.

Позивач, як фізична особа підприємець, не є ініціатором та не несе відповідальності за укладення або оформлення договорів на вивіз твердих побутових відходів, не уповноважена здійснювати контроль або прийняття рішень у сфері облаштування прилеглої території чи встановлення пандусу. Відповідно, будь-які претензії щодо нібито відсутності такого договору або порушення благоустрою не можуть бути інкриміновані позивачу, оскільки ці обов`язки належать власнику або балансоутримувачу приміщення.

Враховуючи зазначене, позивач просив його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року відкрито провадження по справі та надано відповідачу строк на надання відзиву на позов.

15 квітня 2026 року на адресу суду від відповідача виконавчого комітету Одеської міської ради надійшло клопотання в котрому зазначено, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки оскаржувану постанову прийнято адміністративною комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради, а не до виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Представником позивача адвокатом Рац М. О. надано на адресу суду заяву від 26 травня 2026 року в котрій остання просила розглядати справу за відсутністю сторони позивача, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, суд вирішив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 1700 грн на підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2025 №1460, винесеної адміністративною комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради.

В оскаржуваній постанові зазначено, що підставою для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності є порушення останньою ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП): «24.11.2025 о 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Героїв оборони, 86, зафіксовано факт порушення, а саме: відсутні умови доступності для осіб з обмеженими фізичними можливостями; відсутній (не надано) договір на вивіз твердих побутових відходів».

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (пункт перший частина перша статті 213 КУпАП).

На підставі частини першої статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на положенні статті 68 Конституції України, з якої вбачається, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З огляду на наведене, доводи представника позивачки, викладені у позовній заяві, не виключають ознак та складу адміністративного правопорушення, не спростовують її вини та не впливають на притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому судом перевірені та проаналізовані всі докази та твердження сторін, яким надано належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, зроблених судом по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Водночас, суд наголошує на тому, що у статті 46 КАС України зазначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Відтак, судом встановлено, що оскаржувану постанову ухвалено адміністративною комісією Виконавчого комітету Одеської міської ради, а позивачем визначено відповідачем Виконавчий комітет Одеської міської ради, який не є належним відповідачем у даній категорії справ.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Враховуючи все наведене в сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, тому і залишає його без задоволення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, слід залишити за позивачкою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 77, 268-272, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя