Постановление суда № 136986939, 27.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3644/24

Номер провадження:1-кп/521/755/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року м.Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_18 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_19 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_19 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_18 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160490000984 від 15.02.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.3 ст.27, ч.2 ст.209, ч.3 ст.27, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.4 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.4 ст.27, ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.3 ст.358, ч.ч. 1,2 ст.376-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження на стадії судового розгляду.

До Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_19 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_18 , про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_18 .

Своє клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 22.08.2022 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та 31.08.2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження №62558215, який станом на теперішній час залишається чинним. Зазначає, що арешт було застосовано як тимчасовий захід забезпечення у межах кримінального провадження з метою забезпечення цивільного позову. На цей час прийнято остаточне рішення, яким відновлені права ОСОБА_18 та витребовано зазначену квартиру, скасований договір іпотеки . Таким чином поточний арешт майна, не дозволяє заявнику в повній мірі реалізовувати свої права як власника майна. Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2023 року вимоги задоволені повністю, постановою Одеського апеляційного суду від 26.11.2024 року рішення змінено, залишено в силі витрбовання майна та визнання договору іпотеки недійсним. Постановою Верховного Суду від 10.12.2025 року касаційну скаргу залишено без задоволення та рішення судів попередніх інстанцій без змін. У 2026 році на підставі вищевикладених рішень відновлено та зареєстровано право власності за ОСОБА_18 , у зв`язку із чим, просить скасувати арешт, накладений на зазначену квартиру.

Адвокат ОСОБА_20 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_18 , в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_18 є законним власником майна на підставі судового рішення, жодної законної підстави для продовження дії обмеження права власності не існує, тому наполягає на скасуванні арешту майна.

Потерпілий ОСОБА_18 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити та скасувати арешт на зазначене майно, зазначивши, що він є власником квартири, його право власності на цю квартиру підтверджено судовими рішеннями, є людиною похилого віку, арешт майна перешкоджає йому розпоряджатися його майном,

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання адвоката, зазначивши, що дійсно ОСОБА_18 є власником зазначеного майна та підстав для продовження дії обмеження права власності не існує.

Інші учасники не заперечували проти задоволення клопотання адвоката.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, клопотання, суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, в яких зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Дія заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 23.08.2022 року було задоволено клопотання органу досудового розслідування та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженняоб`єктів нерухомого майна за №302767639 від 15.05.2022 року була ОСОБА_21 . Рішення про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, обґрунтовано необхідністю збереження майна - речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2023 року позов ОСОБА_18 до ОСОБА_4 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , треті особи: державний реєстратор Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_23 , державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м.Одесі ОСОБА_24 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_25 , про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу та іпотечного договору та витребування майна задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора ОСОБА_23 , Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області, номер №57004461, згідно якого 10 березня 2021 року проведена державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 ), з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих щодо даної квартири, реєстраційний номер 2308482151101. Визнано недійсним договір купівлі-продажу серія №1-201 квартири АДРЕСА_2 від 06 серпня 2021 року, посвідчений державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса ОСОБА_24 , та скасувано рішення про державну реєстрацію №59697285 від 06 серпня 2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2308482151101. Визнано недійсним іпотечний договір від 27 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_25 , за умовами якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . Витребувано у ОСОБА_21 квартиру АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_18 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 26.11.2024 року рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2023 року в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_23 , Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області, номер № 57004461, від 10 березня 2021 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень зареєстрованих щодо данної квартири, реєстраційний номер №2308482151101 та визнання недійсним договору купівлі-продажу серії 1-201 квартири АДРЕСА_2 від 06.08.2021 року, посвідчений державним нотаріусом Суворовської Державної нотаріальної контори у м.Одесі ОСОБА_24 , та про скасування рішення про державну реєстрацію №59697285 від 06.08.2021 року, реєстраційний номер нерухомого майна 2308482151101 скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_18 в наведеній частині. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 10.12.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_21 , яка подана її представником - адвокатом ОСОБА_26 , залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишено без змін.

Також, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 27.01.2026 року №461817515 власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 зазначено ОСОБА_18 .

Право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства.

Вирішуючи питання про скасування арешту на майно, слідчий суддя враховує положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому контексті слідчий суддя зауважує, що згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, невиправдане втручання та обмеження будь-якого із зазначених елементів, які становлять зміст права власності, може призвести до свавільного порушення захищеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт зазначеної квартири, що суттєво обмежує права власника. Крім того враховуючи відсутність обставин, які мали місце на час прийняття рішення про арешт майна, суд приходить до висновку, що необхідність подальшого утримання арештованого майна для виконання завдання кримінального провадження відпала, такий захід забезпечення як арешт майна не виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння власником своїм майном. У кримінальному провадженні будь-яких аргументів, які б свідчили про необхідність подальшого утримання арештованого майна для виконання завдання кримінального провадження, відсутні. Потерпілим доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

За таких обставин, враховуючи, що подальше збереження арешту на майно матиме характер надмірного тягаря, невиправдано обмежуватиме права власника та користувача майном, інших осіб, порушуватиме справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, суд приходить до переконання, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 170,173, 174 КПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника потерпілого адвоката ОСОБА_19 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_18 , про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 23.08.2022 року, а саме на:

- квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_18 .

Виконання ухвали доручити прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1