Решение № 136986044, 01.06.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/2385/25

Провадження № 2/486/601/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Манзенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла ВО «ЮУ АЕС» від 01 лютого 1994 року, вона є співвласником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Крім неї, співвласниками квартири також є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У вказаній квартирі зареєстрована вона, її син ОСОБА_3 та колишній співмешканець ОСОБА_2 , який у 2020 році поїхав до своїх батьків, його місце проживання їй невідоме. Під час останнього спілкування, яке відбулося більше двох років тому, відповідач повідомив, що наміру повертатися у місто та проживати в квартирі немає.

Оскільки на даний час місцезнаходження співвласника майна ОСОБА_4 їй не відомо, останній з 2008 року у вказаній квартирі не проживає, та ані з нею, ані зі своїм братом не спілкується, вона не має можливості зняти відповідача з реєстрації через Центр надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою він не цікавиться. Вказане створює їй, як співвласнику, перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження її майном.

Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року було залучено до участі у розгляді справи третю особу виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради.

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала та пояснила, що з відповідачем разом не проживає більше п`яти років, останній поїхав до своїх батьків, де залишився проживати. Декілька років тому, під час останнього їхнього спілкування, він повідомив, що немає наміру повертатися до міста та проживати у квартирі. Місце проживання відповідача їй не відоме.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від представника третьої особи виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на адресу суду надійшла заява з проханням розглядати справу без участі представника. Проти задоволення позовної заяви не заперечує.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що постановлена відповідна ухвала.

Заслухавши свідків, дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла ВО «ЮУ АЕС» 01 лютого 1994 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира двокімнатна, загальна площа квартири 49,9 кв.м /а.с. 8, 9-10/.

Відповідно до довідки (про склад сім`ї та реєстрацію) від 08 грудня 2025 року /а.с. 11/ та відповіді ЦНАП на запит суду від 18 грудня 2025 року /а.с. 20/ в квартирі АДРЕСА_1 , крім ОСОБА_1 (квартиронаймач), ОСОБА_3 (син), зареєстрований ОСОБА_2 (співмешканець). Статус квартири - приватизована.

Згідно акту про непроживання від 08 грудня 2025 року ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , зі слів сусідів, не проживає з 2020 року /а.с. 12/.

Постановою Верховної Ради України №4007-ІХ від 09 жовтня 2024 року перейменовано місто Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області на місто Південноукраїнськ.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 знала як сусіда. Близько 5-6 років він не проживає у квартирі, їй відомо, що він поїхав до своїх батьків у своє село.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою сторін та проживає у квартирі АДРЕСА_3 . Відповідача останній раз бачила ще до початку війни.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №569/4373/16-ц (провадження №14-298цс19) зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В силу ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника втрачає право користування жилим приміщенням, в разі відсутності члена сім`ї без поважної причини понад один рік.

Згідно із ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності, зокрема, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї, суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц у спорі про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, початок відліку часу відсутності її у цьому житлі визначається від дня, коли вона залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності

Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , з 2020 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , більш, ніж один рік. Судом не встановлено наявності поважних причин його непроживання в квартирі, зокрема, створення йому будь-яких перешкод в проживанні чи іншому користуванні житлом тощо, а також наявності між сторонами угоди щодо іншого порядку та строків користування житлом.

Водночас, наявність реєстрації відповідача без його фактичного проживання створює власнику перешкоди у здійсненні права власності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Про судові витрати позивачем вимоги не заявлялись.

Керуючись ст.ст.12, 81,141, 263, 264, 265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне ім`я третьої особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне ім`я третьої особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне найменування третьої особи: Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, 55002, код ЄДРПОУ 20910974.

Суддя Г.А. Далматова