Решение № 136983151, 01.06.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/649/26

Провадження № 2/347/639/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:

головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір (оферту) № 07.06.2025-100001414 в електронній формі шляхом акцептування відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення 09 січня 2026 року. Згідно з умовами договору продовження строку кредитування не передбачалося, а позичальник не мав права ініціювати укладення додаткових угод щодо продовження строку користування кредитом.

Умовами договору встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Крім того, договором передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 350 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 350 грн у кожному з двох чергових періодів після першого.

20 серпня 2025 року між сторонами було укладено додатковий договір, відповідно до якого за ініціативою відповідача суму кредиту збільшено до 17 500 грн шляхом надання другого траншу у розмірі 2 500 грн. Одночасно було нараховано комісію за надання другого траншу в сумі 225 грн та змінено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості до 1 575 грн.

Надалі, 22 серпня 2025 року між сторонами укладено ще один додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 21 000 грн шляхом надання третього траншу у розмірі 3 500 грн. За надання третього траншу була встановлена комісія у сумі 315 грн, а розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості збільшено до 1 890 грн.

Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача, реквізити якої були вказані під час укладення договору та додаткових угод. Факт надання кредиту та додаткових траншів підтверджується квитанціями про перерахування коштів і платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

Також позивач вказує, що під час укладення кредитного договору відповідач пройшов процедуру ідентифікації через систему BankID Національного банку України та підтвердив укладення договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням пропозиції про укладення кредитного договору, заявки на отримання кредиту та додаткових договорів відповідач підтвердив ознайомлення з умовами кредитування та погодився з ними.

На виконання умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредитні кошти у повному обсязі та вважає свої зобов`язання виконаними належним чином.

Разом із тим, як зазначає позивач, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув, проценти та комісії не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

При цьому позивач звертає увагу суду на те, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, а саме сплатив 6 000 грн 07 липня 2025 року та 6 000 грн 07 серпня 2025 року, що, на думку позивача, свідчить про визнання ним існування кредитних зобов`язань.

Станом на дату звернення до суду, відповідно до розрахунку заборгованості, за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором № 07.06.2025-100001414 від 07 червня 2025 року у загальному розмірі 52 670 грн, яка складається з: 21 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту;18 740 грн нараховані проценти за користування кредитом; 540 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 1 890 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 10 500 грн неустойка.

Враховуючи вищенаведене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 07.06.2025-100001414 від 07 червня 2025 року в розмірі 52 670 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на зазначене, суд встановив, що відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином. Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за відсутності відповідача із можливістю винесення заочного рішення.

На підставі статті 281 ЦПК України, ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2026 року було постановлено здійснити заочний розгляд даної цивільної справи.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог статей 7681 ЦПК України, перевіривши доводи позовної заяви та їх відповідність нормам чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з копії Паспорту споживчого кредиту (а.с.22,23), Пропозиції про укладення кредитного договору (а.с.24-27), заявки на отримання кредиту, підтвердження та додатку до анкети позичальника (а.с.27-29), 07 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір (оферту) № 07.06.2025-100001414 в електронній формі шляхом акцептування відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е822.

Відповідно до даних BankID (додаток № 5) та скриншоту ідентифікації позичальника, відповідач під час укладення договору пройшов процедуру електронної ідентифікації через систему BankID Національного банку України, що підтверджує його належну верифікацію та встановлення особи.

Згідно з умовами кредитного договору (додаток № 8), позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15 000 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення 09 січня 2026 року. Умовами договору передбачено, що продовження строку кредитування не допускається, а зміна строків виконання зобов`язань за ініціативою позичальника виключається.

Договором встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Також передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 350 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 350 грн у кожному з двох наступних чергових періодів після першого.

Надалі, як підтверджується матеріалами справи та умовами додаткових договорів, між сторонами було укладено додаткові угоди про збільшення суми кредиту:

20 серпня 2025 року (додаток № 8) за ініціативою відповідача сума кредиту збільшена до 17 500 грн шляхом надання другого траншу у розмірі 2 500 грн, із нарахуванням комісії 225 грн та зміною розміру комісії за обслуговування до 1 575 грн;

22 серпня 2025 року (додаток № 8) сума кредиту збільшена до 21 000 грн шляхом надання третього траншу у розмірі 3 500 грн, із встановленням комісії 315 грн та збільшенням комісії за обслуговування до 1 890 грн.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується платіжними документами (додатки № 2, 3, 4), які свідчать про здійснення транзакцій на платіжну картку позичальника, реквізити якої були зазначені ним при укладенні договору.

Також копія договору з платіжною системою (додаток № 7) підтверджує технічну можливість здійснення еквайрингових операцій та перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, у зв`язку з чим свої договірні зобов`язання виконало належним чином.

Разом із тим, як вбачається з розрахунку заборгованості (додаток № 6), відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув, проценти та комісії не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Додатково суд враховує, що з матеріалів справи вбачається здійснення відповідачем часткових платежів, а саме: 6 000 грн від 07 липня 2025 року та 6 000 грн від 07 серпня 2025 року (додатки № 24), що підтверджується платіжними документами та свідчить про часткове визнання ним кредитних зобов`язань.

Станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором № 07.06.2025-100001414 у загальному розмірі 52 670 грн, яка складається з: 21 000 грн тіло кредиту; 18 740 грн проценти; 540 грн комісія за надання кредиту; 1 890 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 10 500 грн неустойка (додаток № 6).

Суд, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази в їх сукупності, а також доводи позовної заяви, відзиву та поданих заперечень, перевіривши обґрунтованість заявлених позовних вимог і оцінюючи їх відповідність нормам чинного цивільного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація є процедурою використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, яка забезпечує однозначне встановлення фізичної особи. Ідентифікація може здійснюватися як на підставі документів на матеріальних носіях, так і за допомогою електронних даних.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до схем, затверджених Кабінетом Міністрів України, що надає електронним правочинам та електронним підписам належну юридичну силу.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту). Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 цього Закону, акцепт може бути здійснений шляхом вчинення особою дій, що свідчать про прийняття умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових доказів, наданих позивачем, зокрема з копії пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), 07.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 07.06.2025-100001414 в електронній формі, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» (статті 3, 11, 12) та Закону України «Про електронні довірчі послуги» (статті 1, 14, 18).

Згідно з умовами договору, кредитні кошти у розмірі 21 000 грн були надані позичальнику шляхом перерахування окремими траншами на платіжний інструмент, визначений відповідачем при укладенні договору. Факт надання кредитних коштів підтверджується належними та допустимими письмовими доказами відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України, зокрема квитанціями про перерахування коштів та платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

Як вбачається з умов кредитного договору, строк користування кредитом становить 217 календарних днів із кінцевою датою повернення 09.01.2026 року, при цьому умови договору не передбачають автоматичної пролонгації або одностороннього продовження строку користування кредитом, що узгоджується з положеннями статей 526, 530 ЦК України щодо належного та своєчасного виконання зобов`язань.

Також умовами договору встановлено порядок нарахування процентів за користування кредитом, а також обов`язок позичальника сплачувати комісії за надання та обслуговування кредиту, що є умовами договору відповідно до статей 626, 627, 628, 629 ЦК України та є обов`язковими для сторін.

Факт укладення кредитного договору та приєднання відповідача до його умов підтверджується електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також проходженням процедури ідентифікації через систему BankID Національного банку України, що відповідає вимогам статей 12, 17 Закону України «Про електронну комерцію» та забезпечує юридичну значимість електронного правочину.

ТОВ «Споживчий центр» свої договірні зобов`язання виконало належним чином у розумінні статей 526, 629, 1054 ЦК України, що підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними документами про фактичне надання кредитних коштів відповідачу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, не виконавши обов`язок щодо своєчасного повернення кредитних коштів, чим допустив порушення зобов`язання у розумінні статей 610, 611 ЦК України, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 52 670 грн.

Разом із тим, 29.04.2026 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом. На підтвердження викладених обставин до матеріалів справи долучено довідку, згідно з якою солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.47).

Оцінюючи наведені докази, суд виходить з положень частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої під час проходження військової служби в особливий період військовослужбовцям не нараховуються штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом за зобов`язаннями перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Надана довідка про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 є належним і допустимим доказом у розумінні статей 7680 ЦПК України, що підтверджує спеціальний правовий статус відповідача як військовослужбовця, у зв`язку з чим на нього поширюються передбачені законом гарантії соціального та правового захисту.

Враховуючи імперативний характер зазначеної норми спеціального закону, суд доходить висновку, що нарахування процентів, комісій та неустойки за спірним кредитним договором у період проходження відповідачем військової служби є таким, що не підлягає стягненню.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню виключно в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 21 000 грн, тоді як у решті позовних вимог слід відмовити як таких, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Належність, допустимість та достовірність досліджених судом доказів у їх сукупності відповідає вимогам статті 89 ЦПК України та підтверджує факт виникнення кредитних правовідносин між сторонами, отримання коштів та часткове невиконання зобов`язань відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виключно в межах стягнення основної суми боргу, що відповідає принципам законності, справедливості, пропорційності та спеціальних гарантій, встановлених законодавством щодо військовослужбовців.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає підставною та такою, що підлягає частковому задоволенню, вимогу позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) за кредитним договором № 07.06.2025-100001414 від 07.06.2025 у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 21 000 грн. (21000 *100:52670 =39,87 % та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1061,49 грн (2662,40*39,87:100=1061,49).

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 1061,49 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 263, 265, 268, 274279, 280282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, р/р НОМЕР_3 , МФО 305299) заборгованість за Кредитним договором № 07.06.2025-100001414 від 07.06.2025 у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) гривень, а також судовий збір у розмірі 1 061,49 грн (одна тисяча шістдесят одну гривню 49 копійок) .

В задоволення решта позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк