Решение № 136972736, 01.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6273/26

Справа №754/3352/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 15 259,25 грн, та ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

У цій справі Позивач (Новий кредитор) подав позов, у якому просить стягнути з Відповідача (Позичальника) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5390518 від 15.01.2024, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор), право вимоги за яким було набуто Позивачем на підставі Договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28.05.2024.

Позивач стверджує, що Відповідач отримав кредит у загальному розмірі 5 000,00 грн та не виконав свої зобов`язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 15 259,25 грн, яка складається з 4 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 10 334,25 грн заборгованості за сумою відсотків та 425,00 грн заборгованості за комісією. Також

Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводитися.

Представник Позивача одночасно з позовом подав клопотання, в якому повідомив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома шляхом направлення повідомлення за відомим номером телефону Відповідача ( НОМЕР_1 ).

У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

15.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали договір про споживчий кредит № 5390518 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію". Перед підписанням договору Відповідач проходив електронну ідентифікацію. Первісний кредитор здійснив отримання ідентифікаційних даних Відповідача та їх верифікацію. Зазначені дії дозволили кредитодавцю однозначно встановити особу Відповідача, який пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі та отримав доступ до особистого кабінету. Відповідач підписав договір про надання споживчого кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до умов договору.

Згідно з умовами цього договору, сторони домовилися про надання кредиту на власні потреби Відповідача в розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності (пункти 1.1, 1.2 договору) загальним строком на 105 днів (пункт 1.3 договору). Датою погашення (кінцевим терміном повернення) кредиту встановлено 29.04.2024 (пункт 1.3.2 договору).

15.01.2024 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, які були перераховані Відповідачу на рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 на виконання умов кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням № 120357299 від 15.01.2024, а також випискою по рахунку, яка надана Банком-емітентом банківської картки, яка була надана банком-емітентом на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

Суд визнає вказані докази достатніми та належними для підтвердження обставин перерахування коштів Відповідачу на банківську картку, яку він вказав особисто під час укладання Договору. Отже первісний Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість Відповідач, отримавши суму кредиту, порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Відповідно до матеріалів справи, 01.02.2024 року Відповідач здійснив часткову оплату, з якої 500,00 грн було спрямовано на погашення процентів, а 500,00 грн - на погашення тіла кредиту. Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 4 500,00 грн.

Позивач також просить стягнути 10 334,25 грн відсотків, що нараховані за загальний період з 15.01.2024 по 29.04.2024 (загалом 105 днів).

Перевіряючи правильність нарахування процентів, Суд встановив, що згідно з умовами кредитного договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом, за фіксованою процентною ставкою 1,05 % в день протягом пільгового періоду та 2,30 % в день протягом поточного періоду (пункти 1.5.2, 1.5.3, 1.6 договору).

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

Суд звертає увагу на те, що обидві вказані зміни - як щодо встановлення загального ліміту ставки в 1 %, так і щодо тимчасового передіного періоду та лімітів у 2,5 % та 1,5 %, були врегульовані єдиною законодавчою нормою: пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX.

Порядок застосування вказаних норм у часі визначений окремо.

Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX чітко визначено, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, норма про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, та норма щодо тимчасового періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Ураховуючи загальні принципи дії актів цивільного законодавства у часі, а також пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX норма частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-IX) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після 24 грудня 2023 року. Також ця норма застосовується до договорів, що укладені раніше, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

З огляду на таку об`єктивну нерівність сторін у правовідносинах споживчого кредитування, під час застосування та тлумачення норм законодавства суди зобов`язані керуватися загальноправовим принципом, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23. Згідно з висновками Верховного Суду принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

У контексті спірних правовідносин цей принцип реалізується через імператив in dubio pro consumatore (принцип сприятливого тлумачення для споживача).

Суд бере до уваги, що в межах одного законодавчого акта (Закону № 3498-IX) існує загальне імперативне правило про обмеження максимальної денної процентної ставки в 1% поряд із тимчасовим дозволом на застосування ставки 2,5% та 1,5% (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року). Одночасна наявність вказаних норм створює колізію норм права щодо тих кредитних договорів, що були укладені з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року.

Водночас під час запровадження обмежень процентної ставки пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX було визначено, що дія нових імперативних обмежень (зокрема щодо максимального розміру процентної ставки) поширюється навіть на ті договори про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом, у разі продовження строку їх дії.

З цього логічно випливає, що якщо законодавець визнав, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки... не може перевищувати 1 %) застосовується також до раніше укладених договорів при їх пролонгації, то тим більше (a fortiori) ця імперативна норма є обов`язковою для застосування до нових договорів, укладених після набрання Законом чинності (починаючи з 24 грудня 2023 року).

Відповідно, здійснюючи системний аналіз наведених норм крізь призму принципу in dubio pro consumatore та керуючись необхідністю захисту інтересів слабшої сторони, Суд доходить висновку, що тимчасовий період (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року), передбачений пунктом 17 Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", який було доповнено Законом № 3498-IX, нерозривно пов`язаний із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3498-IX.

За висновком суду поступове зниження процентної ставки до 2,5% та 1,5% було запроваджено для врегулювання правовідносин за договорами, які були укладені до 24 грудня 2023 року (тобто, до набрання чинності Законом № 3498-IX), але строк дії яких продовжувався після цієї дати. Такий перехідний механізм мав на меті дати фінансовим установам час на адаптацію діючих кредитних портфелів.

Натомість при укладенні нових договорів з 24 грудня 2023 року фінансові установи зобов`язані дотримуватися імперативної вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", встановлюючи ставку не більше 1% на день.

Суд ураховує, що частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас Суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи Верховний Суд ще не сформував єдиного правового висновку щодо застосування пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (в аспекті визначення максимального розміру процентів) до нових договорів про споживчий кредит, укладених у перехідний період - з 24.12.2023 по 19.08.2024.

За приписами частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

З огляду на неоднозначність положень пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX та відсутність практики суду касаційної інстанції щодо його тлумачення, Суд, діючи з метою забезпечення та рівності громадян перед законом та керуючись імперативом сприятливого тлумачення для споживача (in dubio pro consumatore), вважає за доцільне врахувати існуючу практику судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, яка є найбільш сприятливою для позичальника (споживача) (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 381/1523/25; постанова Київського апеляційного суду від 25.05.2026 у справі № 758/2266/25, постанова Київського апеляційного суду від 19.02.2026 у справі № 752/7161/25,постанова Київського апеляційного суду від 10.03.2026 у справі № 754/1976/25 та інші).

Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" денна процентна ставка (далі - ДПС) розраховується у процентах за формулою, що наведена у частині четвертій статті 8 Закону, а саме:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t *100%, де:

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Відповідно до умов Договору про споживчий кредит № 5390518 від 15.01.2024, укладеного з Відповідачем, загальний розмір кредиту (ЗРК) становить 5 000,00 грн. Строк кредитування (t) становить загалом 105 днів.

Згідно з пунктом 1.5 Договору, загальні витрати Позичальника за споживчим кредитом за весь строк кредитування (ЗВСК) складають 11 562,50 грн. До цих витрат включено комісію за надання кредиту в розмірі 425,00 грн, проценти за пільговий період у розмірі 787,50 грн та проценти за поточний період у розмірі 10 350,00 грн.

Використовуючи формулу, наведену в частині четвертій статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", розрахунок денної процентної ставки (ДПС) за Договором Відповідача: ДПС = (11 562,50 грн / 5 000,00 грн) / 105 днів х 100 % = 2,20 %.

Отже, фактично розрахована та закладена кредитодавцем у Договорі денна процентна ставка становить 2,20 %, що прямо перевищує встановлений законом максимальний розмір (1 %).

Первісний кредитор не привів свою діяльність, умови укладених ним договорів у відповідність до вимог чинного законодавства в частині щоденної процентної ставки та продовжив після 25 грудня 2023 року нараховувати відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою 2,20 % на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

У справі, що розглядається, кредитний договір із Відповідачем був укладений 15.01.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX. З огляду на викладене, пункт 17 Перехідних положень щодо дозволеної ставки 2,5 % та 1,5 % не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки це погіршує становище споживача. Правомірним є застосування виключно загальної норми - обмеження денної процентної ставки на рівні 1 %. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Тому Суд не бере до уваги розрахунок заборгованості процентів, наданий Позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1 % на день.

Відповідач протягом дії Договору здійснював часткові оплати. Здійснюючи власний розрахунок, Суд визначає належний розмір заборгованості в межах узгодженого строку кредитування. При розподілі сум часткових оплат, здійснених Відповідачем, Суд керується вимогами статті 19 Закону України "Про споживче кредитування" (у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом).

Суд визначив належний розмір заборгованості за наступними періодами в межах узгодженого строку кредитування у 105 днів (з 15.01.2024 по 29.04.2024) за законною ставкою 1 % на день таким чином:

(1) Період з 16.01.2024 по 01.02.2024 (17 днів). Залишок тіла кредиту - 5 000,00 грн. Нараховані проценти за законною ставкою становлять 850,00 грн (5 000,00 грн ? 1 % ? 17 днів). Відповідач 01.02.2024 здійснив оплату, з якої 500,00 грн було спрямовано на погашення процентів, а 500,00 грн - на погашення тіла кредиту. Залишок непогашених процентів становить 350,00 грн (850,00 грн - 500,00 грн). Залишок неповернутого тіла кредиту становить 4 500,00 грн.

(2) Період з 02.02.2024 по 29.04.2024 (88 днів): Залишок тіла кредиту - 4 500,00 грн. Нараховані проценти становлять 3 960,00 грн (4 500,00 грн ? 1 % ? 88 днів).

Отже, Суд встановив, що загальний обсяг нарахованих за ставкою 1 % (що встановлена частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування") та непогашених процентів у межах строку кредитування (105 днів) становить 4 310,00 грн (350,00 грн + 3 960,00 грн), а залишок неповернутого тіла кредиту становить 4 500,00 грн.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту

Відповідач за умовами кредитного договору мав обов`язок сплатити комісію за надання кредиту: 425,00 грн, яка нараховується за ставкою 8,50 % від суми кредиту (пункт 1.5.1).

Суд визнав обґрунтованими вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту, оскільки Закон України "Про споживче кредитування" після внесення відповідних змін прямо встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок відступлення цього права на підставі Договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ, укладеного 28.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (Новий Кредитор).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 вказаного договору Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами. Внаслідок передачі (відступлення) Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28.05.2024 (позиція № 2047) та Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 28.05.2024, до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 5390518 від 15.01.2024. Відповідно до вказаного витягу з реєстру, станом на момент відступлення залишок по тілу кредиту становив 4 500,00 грн, залишок по відсотках - 10 334,25 грн, а залишок по комісії - 425,00 грн.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору відступлення прав вимоги.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково на загальну суму 9 235,00 грн (де 4 500,00 грн - тіло кредиту, 4 310,00 грн - відсотки, 425,00 грн - комісія), тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 611,30 грн (2 662,40 грн х 9 235,00 грн / 15 259,25 грн).

Позивач просить відшкодувати 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000,00 грн визначено згідно з умовами договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Апологет".

На підтвердження понесених витрат та повноважень представника Позивач надав Суду такі докази: копію ордера на надання правничої допомоги № 1408806 від 20.10.2025, виданого адвокату Усенку Михайлу Ігоровичу; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012; Акт №Д/16203 наданих послуг від 12.02.2026, згідно з яким загальна вартість послуг становить 8 000,00 грн. Також Позивач надав Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/16203 від 12.02.2026, відповідно до якого адвокат витратив 6 годин 30 хвилин. Згідно з цим описом до обсягу наданих послуг увійшли: усна консультація клієнта (30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год), погодження правової позиції клієнта (30 хв), складення позовної заяви (3 год 30 хв) та подання заяви до суду.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підтверджений доказами та визначений на підставі відповідних доказів (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також він не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених вимог. З огляду на зазначене, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 4 841,65 грн (8 000,00 грн ? 9 235,00 грн / 15 259,25 грн).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість у загальній сумі 9 235,00 грн, що включає: 4 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 4 310,00 грн заборгованості за сумою відсотків та 425,00 грн заборгованості зі сплати комісії, а також 1 611,30 грн судового збору та 4 841,65 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У решті вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 01.06.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО