Решение № 136955776, 20.05.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/518/25

Номер провадження 2-о/167/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , поданою в її інтересах представником ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні

в с т а н о в и в :

Представник заявника ОСОБА_2 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася в суд із заявою у якій просить встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні загиблого годувальника брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що 14 січня 2023 року брат заявниці ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини А «номер». Зазначає, що ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання загинув в районі населеного пункту Вербове Запорізької області.

Вказала, що батьки заявниці та її брата померли, одружений ОСОБА_3 не був та дітей у нього не було. Він разом з сестрою ОСОБА_2 проживали разом в АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Покликається на те, що заявниця є пенсіонеркою, отримує мінімальну пенсію в розмірі 2361 грн та повністю була на утриманні свого брата ОСОБА_3 , оскільки його дохід як військовослужбовця був значно більший ніж його сестри. Вказує, що ОСОБА_2 потребувала матеріальної допомоги, 18 жовтня 2023 року перенесла оперативне втручання та їй необхідні були кошти на медикаменти. Зазначила, що ОСОБА_2 не користується банківськими картками, а тому кошти на її утримання брат перерахував на банківську картку її дочки ОСОБА_4 . При цьому, вказала, що дочка немає можливості утримувати свою матір, оскільки не працює та здійснює догляд за дитиною з інвалідністю.

Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_2 вказала призначення та отримання нею, як особою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

10 червня 2025 року представником заінтересованої особи Міністерства оборони України Ткачуком В. В. через підсистему «Електронний суд» надіслано пояснення в яких зазначає, що обґрунтування заяви є недостатнім, належних доказів для встановлення факту проживання однією сім`єю не надано. Зазначає, що для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно довести сукупність ознак сімейних відносин: спільне проживання, ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, спільних витрат, бюджету, утримання житла, придбання майна та взаємної допомоги. Саме по собі проживання за однією адресою, спільний відпочинок чи переказ коштів не підтверджують існування сім`ї без інших доказів усталених сімейних відносин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц. Зазначає, що заявником не надано належних і достовірних доказів факту спільного проживання та перебування на утриманні. Довідка органу місцевого самоврядування № 391 від 26 листопада 2024 року не є належним доказом, оскільки такі органи не уповноважені встановлювати факт спільного проживання чи утримання, а сама довідка видана після загибелі ОСОБА_3 . Зазначає, що самі по собі реєстрація місця проживання та банківські перекази без підтвердження спільного господарства, бюджету й взаємних прав та обов`язків не свідчать про існування сімейних відносин чи утримання. Також не додано інших доказів, зокрема підтверджень оплати комунальних послуг, ведення спільного бюджету, придбання майна, ремонту техніки або показань свідків. Зазначає, що заявницею також не додано доказів спілкування між нею та загиблим, копії/витяги з наказу командира військової частини про виключення загиблого зі списків військової частини, призначення та завершення службового розслідування, витягу з особової справи загиблого у військовій частині щодо відомостей про членів його сім`ї та/або родичів, копії автобіографії; анкети вивчення особи військовослужбовця у ході якого встановлюється наявність родичів, утриманців тощо, доказів того, хто отримав після загибелі грошове забезпечення у військовій частині, де він проходив військову службу. Також заявником не зазначено та не доведено, чому вона самостійно себе не може утримувати, а покладалася лише на утримання ОСОБА_3 . З урахуванням вищенаведеного зазначає про недоведеність заявником факту перебування на утриманні свого брата.

Позиція учасників в судовому засіданні.

Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримала з підстав наведених у ній, надала пояснення близькі за змістом до обґрунтувань заяви та просила заяву задовольнити. Зазначила, що з 2021 року постійно проживає в с. Козин куди переїхала для забезпечення спільного догляду за мамою. Раніше проживала в м. Луцьку де є приватизована нерухомість. Вказала, що з 2018 року вона пенсіонерка і пенсію отримує на кредитну картку «Ощадбанку». Зазначила, що з 2023 року вона стала перебувати на утриманні брата ОСОБА_3 , який надавав їй кошти шляхом перерахування на картку доньки ОСОБА_5 . Ці кошти вона використовувала на лікування та купівлю продуктів. Зауважила, що діти на лікування коштів не надавали і це були єдині кошти які забезпечували їй можливість отримувати медичну допомогу та лікування.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити. Надала пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову. Зауважила, що брат заявниці переказував кошти на картку дочки ОСОБА_2 , оскільки останній було важко їх знімати. Саме завдяки отриманню коштів від брата заявниця могла лікуватись і забезпечувати себе мінімально необхідними засобами.

Заінтересована особа Міністерство оборони України будучи завчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв клопотань не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2025 року справу передано на розгляд судді Гармай І. Т.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 08 вересня 2025 року заяву прийнято до розгляду, відкрито окреме провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року за клопотанням представника заявника розгляд справи відкладено.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року за клопотанням представника заявника розгляд справи відкладено.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 15 січня 2026 року за клопотанням представника заявника розгляд справи відкладено.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 20 січня 2026 року задоволено клопотання представника заявника про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 11 лютого 2026 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 16 березня 2026 року поновлено провадження у справі.

Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Козин Рожищенського району Волинської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Козин Рожищенського району Волинської області, їхніми батьками зазначені: батько ОСОБА_7 , матір`ю - ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , вданими сільською радою с. Рудка-Козинська Рожищенського району Волинської області.

З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00018726644, сформованого 21 вересня 2017 року та копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2009 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розірвано.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 01 квітня 2024 року Рожищенською міською радою ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті Запорізька область, Пологівський район, с. Вербове.

Батьки заявника - батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 .

З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13 червня 2024 року № 3720 встановлено, що в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні актові записи про державну реєстрацію шлюбу та народження дітей стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Перевірка проведена за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а також за первинними та поновленими актовими записами цивільного стану.

В архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Волинській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції актовий запис про шлюб стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та актові записи про народження, де батьком вказаний ОСОБА_3 відсутні, що підтверджується повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану громадян у Волинській області від 04 лютого 2025 року № 396/09.2-04-06.

За змістом сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_8 від 29 березня 2024 року № 1493 адресованого ОСОБА_2 повідомлено, що її брат, солдат військової частини НОМЕР_7 «номер» ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в районі поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області.

29 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 12024030590000303 за фактом того, що 29 березня 2024 року до Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз доставлено труп військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в районі населеного пункту Вербове Запорізької області внаслідок ураження ворожим дроном камікадзе.

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 162 від 29 березня 2024 року причина смерті ОСОБА_3 травматичні ампутації нижніх кінцівок. Ушкодження внаслідок бойових дій від вибухів та осколків.

Згідно копії витягу із наказу командира військової частини А «номер» (по стройовій частині) від 14 січня 2023 року № 8 солдата ОСОБА_3 , який призваний на військову службу осіб рядового складу під час проведення загальної мобілізації в особливий період призначено на посаду майстра з відділення розбирально-складських робіт 2 ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону ВОС 738244А.

Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини А «номер» (по стройовій частині) від 02 червня 2024 року № 154 солдата ОСОБА_3 стрільця помічника гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті травматичних ампутацій нижніх кінцівок, ушкоджень внаслідок бойових дій від вибухів та осколків, у зв`язку зі смертю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення із 27 березня 2024 року. Народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу призваний ІНФОРМАЦІЯ_9 14 січня 2023 року, сестра ОСОБА_2 .

За змістом копії витягу із наказу командира військової частини А «номер» від 20 липня 2024 року № 154-РС солдата ОСОБА_3 стрільця помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_8 механізованого батальйону із 27 березня 2024 року виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю (з загибеллю).

Згідно копії витягу із наказу командира військової частини А «номер» (по стройовій частині) від 20 вересня 2024 року № 268 солдату ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 виплачено допомогу в проведенні поховання і компенсовано матеріальні витрати на ритуальні послуги та спорудження надгробників у розмірів п`яти прожиткових мінімумів із розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Зазначені виплати здійснити сестрі ОСОБА_2 .

Загиблий (померлий) солдат ОСОБА_3 в період з 25 березня 2024 року по 26 березня 2024 року дійсно брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Вербове Запорізької області, що підтверджується копією довідки про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 30 вересня 2024 року № 1843/3/337.

Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини А «номер» (по стройовій частині) від 17 травня 2024 року № 1935 наказано розслідування по факту загибелі ОСОБА_3 не призначати і не проводити. Вважати загибель останнього такою, що настала внаслідок бойового ураження та дій з боку противника окупаційних військ російської федерації та є бойовою людською втратою. Загибель ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, несумісного з життям, визнано такою, що пов`язана із захистом Батьківщини під час дії воєнного стану.

Військова частина НОМЕР_7 «номер» повідомила начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 про необхідність сповістити громадянку ОСОБА_2 про те, що її брат ОСОБА_3 поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією сповіщення про загибель (смерть) № 457.

З копії довідки, виданої 26 листопада 2024 року виконавчим комітетом Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області встановлено, що на день смерті брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 місце реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , проживали разом.

Згідно копії-підтвердження № 391 про умови проживання сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , виданого 26 листопада 2024 року № 391 виконавчим комітетом Рожищенської міської ради ОСОБА_3 був мобілізований у січні 2023 року, проживав разом з сестрою ОСОБА_6 , яка отримувала пільгову пенсію, не працювала, розлучена. ОСОБА_2 перебувала на утриманні брата, після перенесеної операції потребувала допомоги на лікування. Брат систематично перераховував кошти на проживання, медикаменти, харчування. На день смерті проживали разом і вели спільно особисте селянське господарство, мали спільний побут.

З копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_9 встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком.

Відповідно до копії реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5 та ОК-7) ОСОБА_2 за період з 2005 року по 2020 рік отримувала доходи з різних джерел.

Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 102/А-10-08 та копії виписки № 0014426-23 із медичної карти стаціонарного хворого встановлено, що ОСОБА_2 з 12 липня 2023 року по 19 липня 2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «МО ЛМТГ» з діагнозом (основний) - аденоматозна гіперплазія ендометрія. Аденоматозна гіперплазія ендометрію. Стан після гістеректомії (18 жовтня 2023 року). Злукова хвороба органівчеревної порожнини органів малого тазу. Діагноз (супутній) варикозне розширення вен ніг. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок без виразки та запалення. Варикозна хвороба обох нижніх кінцівок. ХВН І. Вторинна дистальна лімфедема обох ніг. Хронічний атонічний коліт.

З копії карти стаціонарного хворого № 34683 шифр - № 85.1 (епікриз) та копії карти стаціонарного хворого № 36915 шифр - № 85.1 (епікриз) встановлено, що ОСОБА_2 поступила в онкологічне відділення ОМЦО 17 жовтня 2022 року та 04 серпня 2023 року з діагнозом: аденоматозна гіперплазія ендометрію.

01 серпня 2023 року ОСОБА_2 в онкологічному відділенні було проведено планову операцію гістероскопію із взяттям біопсії.

З копії виписки по картковому рахунку № НОМЕР_10 ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_12 15 липня 2023 року перераховано кошти в розмірі 15000 грн, 14 серпня 15000 грн, 17 серпня 2023 року 15000 грн, 19 серпня 2023 року 30000 грн, 01 вересня 2023 року 30000 грн, 14 вересня 2023 року - 13000 грн, 16 вересня 2023 року 15000 грн, 22 вересня 2023 року 15000 грн, 11 жовтня 2023 року 15000 грн, 28 жовтня 2023 року 15000 грн, 29 листопада 2023 року - 30000 грн; 07 грудня 2023 року 15000 грн, 16 грудня 2023 року 15000 грн, 26 грудня 2023 року 15000 грн, 30 грудня 2023 року 15000 грн, 24 лютого 2024 року 30000 грн.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_11 ОСОБА_3 14 січня 2023 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» призваний до ЗСУ.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2020 року по лютий 2025 року ОСОБА_2 отримала дохід в розмірі 26839,33 грн. в тому числі від здачі майна в оренду.

З копії довідки про доходи № 9333723554147324 встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Луцькому об`єднаному управлінні ПФУ в Волинській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01 січня 2020 року по 31 березень 2025 року складає 125802 грн.

Згідно копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2020 року по грудень 2024 року ОСОБА_5 отримувала соціальні виплати з Управління соціальної та ветеранської політики Луцької районної державної адміністрації Волинської області.

ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 в м. Луцьк, батьками зазначені: батько ОСОБА_9 , матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 , виданого 20 квітня 1988 року Луцьким міським відділом ЗАГС.

21 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 .

Дитина ОСОБА_15 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 в с. Пожарки Рожищенського району Волинської області, батьком зазначений ОСОБА_13 , матір ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_14 , виданого 10 грудня 2010 року Пожарківською сільською радою Рожищенського району Волинської області.

ОСОБА_5 є законним представником неповнолітньої ОСОБА_15 , який є дитиною з інвалідністю та отримує державну соціальну допомогу, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_15 .

З копії довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 19 травня 2025 року встановлено, що солдат ОСОБА_3 за період з лютого 2023 року по лютий 2024 року отримав грошове забезпечення в розмірі 211908,82 грн.

Відповідно до копії довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші виплати за січень 2023 року грудень 2023 року встановлено, що ОСОБА_3 було виплачено грошове забезпечення в розмірі 461659,47 грн.

Згідно копії довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інші виплати за січень - березень 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 було виплачено грошове забезпечення в розмірі 96961,54 грн.

Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14 лютого 2025 року № 1389 ОСОБА_2 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги за загиблого брата ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не зверталась.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що вона дочка заявниці ОСОБА_2 . Вказала, що матір ( ОСОБА_2 ) ще до початку війни поїхала проживати в с. Козин та доглядати матір разом з ОСОБА_16 (братом матері). Повідомила, що потребувати утримання матір почала з того моменту, як брат ( ОСОБА_3 ) пішов служити. Зауважила, що дядько ( ОСОБА_3 ) сам вирішив допомагати матері та перераховував кошти на її (свідка) картку, а вона віддавала їх матері (заявниці). Вказала, що отримані від ОСОБА_3 кошти витрачались матір`ю на медичну допомогу та лікування (УЗД, операція), а також домашнє господарство. Пояснила, що до неї матір ніколи не зверталась за допомогою, не знає також чи надавала якусь допомогу її сестра (інша дочка заявниці).

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що з ОСОБА_3 практично виріс в с. Козин. Зазначив, що ОСОБА_2 з братом обробляли город, тримали господарство, а зараз все лягло на плачі заявниці, яка продовжує вести господарство. Вказав, що йому нічого не відомо чи надавав ОСОБА_3 гроші заявниці.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до норм ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 7 ст. 19 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № с753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими самими критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) (тут і далі - в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_3 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

У ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ) за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_3 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема:а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ст. 31 Закону № 2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ).

Положеннями п. 9 Порядку № 975 регламентовано, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону № 2262-XII.

У п. 20 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону № 2262-XII, або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п. 2 ст. 273 ЦПК), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату смерті ОСОБА_3 законодавець передбачив, що повнолітня сестра загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

На вищевказаному наголошено, зокрема, у п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ повнолітній сестрі передбачено у випадку, якщо, в розумінні цього закону, вона є непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебуває на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, сестри: 1) які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, водночас сестрам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; 2) незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункти «а», «д» ч. 4 вказаної вище ст. 30 Закону № 2262-ХІІ).

Судом встановлено, що позивач на момент загибелі брата була повнолітньою, а доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, нею не надано.

Вирішуючи питання перебування ОСОБА_2 на утриманні, суд виходить з того, що за твердженням заявника вона разом проживала з братом ОСОБА_3 з 2021 року по день його загибелі та перебувала на його утриманні, проте належних доказів на підтвердження надання їй матеріальної допомоги братом за цей період суду не надає. Не здобуто таких доказів і під час розгляду справи судом. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 вказав, що йому не відомі факти надання грошових коштів ОСОБА_3 сестрі, а свідок ОСОБА_5 , яка є дочкою ОСОБА_2 вказувала про отримання нею коштів від дядька для матері (за її версією) лише за період з липня 2023 року по лютий 2024 року.

При цьому, посилання заявника на ту обставину, що ОСОБА_3 перераховув кошти заявнику на банківську карту її дочки для передачі безпосередньо їй, суд оцінює критично, враховуючи приписи ст. 77, 78 ЦПК України як і покази свідка ОСОБА_5 , оскільки вона є дочкою заявниці та заінтересована в отриманні матір`ю одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн.

На переконання суду, факт перерахування грошових коштів на картку ОСОБА_5 не є безумовним доказом перебування заявника на утриманні брата. ОСОБА_2 не довела, що такі кошти надавалися саме їй як засоби утримання та були для неї постійним і основним джерелом існування. Не надано також доказів утримання заявника до проходження військової служби ОСОБА_3 , що могло б свідчити про сталість та системність такого утримання.

Посилання ОСОБА_2 на її спільне проживання з братом у с. Козин не доводить того факту, що заявник перебував на утриманні ОСОБА_3 .

Далі, судом встановлено, що заявник отримувала доходи з різних джерел, серед яких відсутні перекази коштів від брата ОСОБА_3 , а тому вказані обставини також не підтверджують наявність правових підстав для визнання ОСОБА_2 такою, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця у розумінні ст. 31 Закону № 2262-ХІІ.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, про наявність у заявника двох повнолітніх дочок, які в силу положень ст. 202, 203 Сімейного кодексу України зобов`язані утримувати свою матір та брати участь у її додаткових витратах (хвороба, немічність тощо).

Отже, заявником не надано достатніх, належних, достовірних доказів на підтвердження того, що загиблим ОСОБА_3 їй надавалась матеріальна допомога, яка була основним джерелом до існування та носила систематичний характер.

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання ОСОБА_2 такою, що перебувала на утриманні загиблого брата ОСОБА_3 , а тому в задоволені заяви необхідно відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , поданої в її інтересах представником ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 29 травня 2026 року.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Представник заявника: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_16 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітряних сил України, 6, м. Київ-168, ЄДРПОУ 00034022.

Головуючий суддя І. Т. Гармай