Решение № 136936062, 19.05.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1379/26

Провадження № 2/577/1056/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_2 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Фесенко Анатолій Олексійович про встановлення факту перебування на утриманні у спадкодавця та визнання права на підставі спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою та просить встановити факт про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з січня 1996 року до дня смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати факт належності права на земельну частку (пай) розміром 4,2 умовних кадастрових гектарів, що перебувала в колективній власності КСП «Нива» Конотопського району Сумської області згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія СМ № 0158679 виданого 20 січня 1997 року Конотопською райдержадміністрацією Сумської області на підставі рішення від 26 листопада 1996 року за № 344-р, та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів па право на земельну частку (пай) за № 679, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві «Нива» розміром 3,40 гектарів згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія СМ № 0158679 виданого 20 січня 1997 року Конотопською райдержадміністрацією Сумської області на підставі рішення від 26 листопада 1996 року за № 344-р. та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 679. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її тітка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була сестрою її матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Все своє життя ОСОБА_3 і до моменту смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з нею. У ОСОБА_3 на момент її смерті родичів не було, заміжня вона ніколи не була та дітей не мала. Вона як племінниця була єдиною її родичкою. ЇЇ мати (сестра ОСОБА_3 ) померла задовго до того, ІНФОРМАЦІЯ_6 , коли їй було лише 5 років, а батько помер, коли вона була зовсім маленькою, вона жила і виховувалася у своєї тітки ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилося майно, зокрема право на земельну частку пай у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Нива» розміром 3,40 гектарів згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія CM № 0158679 - виданого 20 січня 1997 року Конотопською райдержадміністрацією Сумської області на підставі рішення від 26 листопада 1996 року за № 344-р, та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право па земельну частку (пай) за 679, та деяке рухоме майно, яке вона успадкувала, так як була єдиним родичем і вступила у фактичне управління майном та здійснила поховання померлої. Крім того, на той момент вона перебувала на утриманні своєї тітки ОСОБА_3 , оскільки мала значні проблеми зі здоров`ям. На момент смерті спадкодавця їй було вже 60 років, вона декілька років була як пенсіонерка, проте вся її пенсія йшла на лікування, а ОСОБА_3 на той час мала гарну пенсію та домогосподарство. Разом вони вели спільне господарство та жили за рахунок пенсії її тітки, що і було її основним джерелом існування. ОСОБА_3 не отримувала державного акту на земельну частку пай, на її ім`я лише був виданий Сертифікат па земельну частку (пай) в КСП «Нива» серії CM № 0158679 проте він був втрачений і про наявність права на земельну частку (пай) вона дізналась лише в 2025 році випадково. Зробивши запит до Головного управління Держгеокадастру отримала відповідь від 13.02.2026 року № 278/15-26 про те, що на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений Сертифікат на право па земельну частку (пай) Серія CM № 0158679 у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Нива» розміром 3,40 гектарів виданий 20 січня 1997 року Конотопською райдержадміністрацією Сумської області на підставі рішення від 26 листопада 1996 року за № 344-р, та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 679. Звернувшись до приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Фесенка А.О. вона отримала відмову в отриманні свідоцтва на право на спадщину. Реалізувати право на спадкове майно не можливо, оскільки оригінал сертифіката втрачений, а право власності зареєстроване не було, крім цього необхідно встановити факт прийняття спадщини та перебування її на утриманні у спадкодавця ОСОБА_3 , що і змусило звернутися з позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, її інтереси представляє представник адвокат Данилюк Н.М., тому суд на підставі п.4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі позивача.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Данилюк Н.М. позовні вимоги підтримала. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, також вказала, що позивачка перебувала на утриманні спадкодавця, так як проживала з тіткою з п`яти років, вели спільне господарство. Відтак просила позов задовольнити.

Відповідач: Дубов`язівська селищна рада Конотопського району Сумської області в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без участі її представника, проти задоволення вимог позивача не заперечують (а.с. 38).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Фесенко А.О. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а.с. 39).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 20.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16.04.2026 року (а.с. 27).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.04.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 19.05.2026 року (а.с. 34).

Суд, вислухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка була сестрою матері позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16).

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13.02.2026 року №278/15-26 вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений Сертифікат на право па земельну частку (пай) Серія CM № 0158679 у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Нива» розміром 3,40 гектарів виданий 20 січня 1997 року Конотопською райдержадміністрацією Сумської області на підставі рішення від 26 листопада 1996 року за № 344-р, та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 679 та був отриманий, державні акт на ім`я ОСОБА_3 не обліковуються (а.с. 19).

Судом з пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що померла ОСОБА_3 була рідною тіткою позивачки по лінії матері, вони разом проживали з п`яти років останньої, вели спільне господарство, доглядали один за одним.

З копії довідки №101 від 16.03.2026 року Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті та на день смерті проживала в АДРЕСА_1 . Коло спадкоємців селищній раді невідоме. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно. Заповіт від імені померлої виконавчим комітетом Дубов`язівської селищної ради не посвідчений (а.с.18).

З довідки-роз`яснення щодо оформлення спадщини від 27.10.2025 року №177/01-16 наданої приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Фесенком А.О. вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , правила спадкування визначалися Цивільним Кодексом УРСР 1963 року (далі ЦК), у тому числі щодо прийняття спадщини, визначення кола спадкоємців за законом. Відповідно до ст. 531 ЦК до числа спадкоємців за законом належить непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Встановлення факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3 як підстава закликання до спадкування проводиться у судовому порядку. Відповідно до ст. 548 ЦК для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 ЦК визначено перелік дій спадкоємця, що свідчать про прийняття спадщини, однак відповідних доказів вчинення таких дій позивачкою подано нотаріусу не було. Таким чином, при наявності підстав закликання до спадкування позивачці необхідно підтвердити факт прийняття спадщини у судовому порядку (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення суд керується наступним.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності застосовуються норми Цивільного Кодексу Української РСР в ред. 1963 року.

Згідно роз`яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм Цивільного Кодексу 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 145/797/15-ц (провадження № 14-608цс18).

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР в редакції 1963 року. Відтак, суд вважає безпідставними посилання позивача у позові на положення ст. ст. 1221, 1268 та 1297 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в Постанові «Про практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року (з відповідними змінами, які діяли на час виникнення даних правовідносин), заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13.

Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

Аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР 1963 року свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

За правилами ст.ст.548, 549 ЦК УРСР 1963 року для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Так, відповідно до ст.ст.529, 530 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Статтею 531 ЦК УРСР встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Отже, чинне на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 законодавство передбачало встановлення факту прийняття спадщини особою, яка відноситься до кола спадкоємців.

Суд враховує, що заповіт на ім`я позивачки спадкодавцем не складався.

Тому, оскільки позивачка ОСОБА_2 є племінницею спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не відноситься до спадкоємців першої та другої черги, то відповідно до норм ст.529, 530 ЦК УРСР позивачка не відноситься до кола її спадкоємців за законом, заповіт не складався, а тому позивачка не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд враховує і висновки Верховного Суду щодо права на спадкування племінниці за правилами ЦК УРСР, викладені в постановах від 16.10.2019 року у справі № 280/655/17 (провадження № 61-26520св18), від 28.08.2019 року провадження № 61-28672св18 (справа № 695/104/17), та у своїй постанові від 08.07.2020 року у справі № 588/225/18, які є обов`язковими для застосування судом згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Щодо перебування непрацездатної позивачки на утриманні спадкодавця як підстави для віднесення позивачки до кола спадкоємців, передбаченої ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, то суд зазначає наступне.

Дійсно, ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, як вже зазначалось, відносила до кола спадкоємців непрацездатних осіб, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Як вказано в пункті 8 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995, судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2 ст.273 ЦПК ( 1502-06 )), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Суд враховує, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Водночас, в ході судового розгляду не було встановлено обставин, що позивачка перебувала на утриманні спадкодавця, тобто отримувала від неї допомогу та ця допомога була постійним і основним джерелом існування.

Так, сам лише факт проживання за однією адресою та ведення спільного господарства самі по собі не вказують на перебування її на утриманні ОСОБА_3 - особи похилого віку. Суд враховує, що позивачка на день смерті ОСОБА_3 вже була пенсіонером, а відомостей про отримання доходів від тітки як від годувальника суду надано не було, як і доказів системності такої допомоги відповідно. Пояснення свідків позивачки в цій частині суд оцінює критично, адже вони не є конкретними, не підтверджені іншими доказами.

Тобто позивачкою в суді не доведено факту перебування на утриманні у ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту перебування позивачки на утриманні спадкодавця на момент смерті останньої, тобто не є спадкоємцем після смерті тітки згідно вимог ЦК УРСР 1963 року.

Розглядаючи похідну позовну вимогу про встановлення факту належності та визнання права на нерухоме майно ОСОБА_3 в порядку спадкування за позивачем, суд зауважує, що оскільки позивач не відноситься до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , в зв`язку з чим суд відмовив у задоволені первісної позовної вимоги, то встановлення факту належності ОСОБА_3 та право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , яке їй належало на момент смерті, до позивачки не перейшло, відповідно, вказана позовна вимога є безпідставною, так як жодним чином не стосується і не порушує права, свободи чи інтереси позивачки.

Враховуючи вказане вище, обставини встановлені в судовому засіданні, дослідженні в судовому засіданні докази, а також обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення в повному обсязі.

Заяв про розподіл судових витрат від сторін не надійшло. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.4,12,13,81,223,263-265 ЦПК України, ст.ст.529-531, 548, 549 ЦК УРСР, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування», п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Фесенко Анатолій Олексійович про встановлення факту перебування на утриманні у спадкодавця та визнання права на підставі спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Дубов`язівська селищна рада Конотопського району Сумської області (місцезнаходження: смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області, вул. В.Глуховця, 8, ЄДРПОУ 04391241).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Фесенко Анатолій Олексійович (місцезнаходження: м. Путивль Калинівка Конотопського району Сумської області, вул. І.Путивльського, 36/6).

Суддя Галян С. В.