Постановление суда № 136935740, 27.05.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6609/25

УХВАЛА

іменем України

"27" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

в грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8062,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 травня 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та відповідачкою було укладено кредитний договір №2023963986, відповідно до якого банк зобов`язався надати та надав відповідачці на споживчі потреби кредит у загальному розмірі 9103,61 грн, а позичальниця зобов`язалася вчасно, частинами (згідно узгодженого графіку) повернути кредит до 20 травня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних.

20 серпня 2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №20/08/21, за яким АТ «ОТП БАНК» відступило ТОВ «Цикл Фінанс» за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №2023963986 від 20 травня 2019 року.

Проте позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором №2023963986 жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 8062,10 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 3964,87 грн, заборгованість за процентами в розмірі 0,58 грн, заборгованість за комісією за управління кредитом у розмірі 4096,65 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Жабченко Т.М. не з`явилася, проте надіслала заяву, в якій просила закрити провадження в справі в частині заборгованості за кредитним договором у зв`язку з відсутністю предмета спору та стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір та понесені витрати на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти закриття провадження по справі заперечувала. При цьому зазначала, що за рахунок сплачених нею коштів у більшому розмірі, ніж передбачено умовами кредитного договору, позивач фактично отримав компенсацію за понесені ним судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Так, згідно п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами в зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовані спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20).

Як убачається з поданої представницею позивача заяви, відповідачка сплатила на користь позивача 8063,05 грн.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

За встановлених обставин, у зв`язку з відсутністю між сторонами на час розгляду справи предмета спору, що було обумовлено дією однієї зі сторін (добровільним виконанням відповідачкою вимог позивача), провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

При цьому витрати на сплату судового збору, правничої допомоги не є позовними вимогами, а належать до судових витрат, питання розподілу яких вирішується судом.

Відповідності до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Частина 3 ст.142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Так, як убачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі представниця позивача просила закрити провадження у справі саме у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У свою чергу, серед основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема ст.13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

За вказаних обставин, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) не є відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат, а саме: судового збору та витрат на правову допомогу (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №199/9188/16-ц).

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат.

Керуючись п.2 ч. 1 ст.255,260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

провадження по справі за позовом «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.В.Лузан