Решение № 136935611, 26.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6621/26

Провадження № 2/127/1875/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, за участю третьої особи Департамент освіти Вінницької міської ради про визнання протиправними наказів, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, за участю третьої особи Департамент освіти Вінницької міської ради про визнання протиправними наказів щодо встановлення надбавки за складність та напруженість у роботі, зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, індексацію та компенсацію втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що працює на посаді заступника завідувача господарством у Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради».

Позивачка вказує, що у листопаді 2025 року звернулася до Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України за усною консультацією щодо правомірності встановлення їй надбавки за складність і напруженість у роботі. За результатами проведеної профспілковою організацією камеральної перевірки було встановлено, що у період з 02 вересня 2019 року по 19 листопада 2025 року їй на підставі наказів №134 від 02.09.2019 року, №98-зп від 01.09.2020 року, №150-зп від 01.09.2021 року, №86-зп від 01.09.2021 року, №56-зп від 01.09.2023 року, №72-зп від 02.09.2024 року та №60-зп від 01.09.2025 року встановлювалася надбавка за складність і напруженість у роботі у розмірі 50 % від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача закладу.

На думку позивачки, визначення надбавки у відсотковому співвідношенні від надбавки іншого працівника, а саме завідувача закладу, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до підпункту «а» пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26 вересня 2005 року надбавка за складність та напруженість у роботі встановлюється працівникам у розмірі до 50 % посадового окладу (ставки заробітної плати) працівника.

Позивачка посилалася на те, що пунктом 3 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України №102 від 15 квітня 1993 року, закладам освіти надано право встановлювати доплати та надбавки лише в межах чинного законодавства, а відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції відповідальність за правильність встановлення посадових окладів та нарахування заробітної плати покладається на керівника закладу та бухгалтера.

Також позивачка зазначила, що після проведення профспілковою організацією перевірки завідувачці Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» було рекомендовано добровільно усунути порушення в оплаті праці, однак виявлені порушення усунуті не були. Разом з тим, наказом №106-зп від 19 листопада 2025 року їй було встановлено надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 40 % від її посадового окладу, з яким вона була ознайомлена.

Позивачка зазначає, що після отримання роз`яснення профспілкової організації звернулася до завідувачки закладу ОСОБА_2 з приводу неправомірності виданих наказів щодо встановлення їй надбавки. Зі слів позивачки, завідувачка пояснила, що при формуванні відповідних наказів керувалася рекомендаціями бухгалтера Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради.

Крім того, позивачка вказувала, що зверталася за роз`ясненням до бухгалтера Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, однак належних пояснень щодо порядку нарахування надбавки не отримала.

28 листопада 2025 року позивачка звернулася до Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України із заявою про захист її трудових прав та врегулювання спору у позасудовому порядку. 02 грудня 2025 року профспілковою організацією було направлено подання №209-212 про усунення порушень права позивачки на оплату праці, у якому рекомендовано внести зміни до вищевказаних наказів та здійснити нарахування і виплату позивачці недоотриманої надбавки за складність і напруженість у роботі.

Відповідно до листа № 2 від 14 січня 2026 року завідувачка закладу повідомила профспілкову організацію про те, що при встановленні надбавки у 20192025 роках діяла правомірно, а наказом №106-зп від 19.11.2025 року позивачці встановлено надбавку у розмірі 40 % від посадового окладу.

Позивачка вважає, що порушення її права на належну оплату праці у добровільному порядку усунуті не були, а тому звернулася до суду за захистом порушених прав.

Також у позовній заяві позивачка зазначила, що засновником Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» є Вінницька міська рада, а управління закладом здійснюється через Департамент освіти Вінницької міської ради, який забезпечує фінансування закладу, контроль за фінансово-господарською діяльністю, погодження кошторису та фонду оплати праці.

Крім того, позивачка зазначала, що бухгалтерський облік та нарахування заробітної плати у закладі здійснюється Централізованою бухгалтерією №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, яка забезпечувала нарахування спірної надбавки та формування відомостей на її виплату, у зв`язку із чим саме вказаний орган повинен здійснити перерахунок та виплату належних сум у разі задоволення позову.

Позивачка вказувала, що вимоги про стягнення належної працівнику заробітної плати не обмежуються строком звернення до суду, оскільки право на оплату праці є складовою конституційного права на працю.

У зв`язку з викладеним позивачка просила суд визнати протиправними та скасувати пункти наказів №134 від 02.09.2019 року, №98-зп від 01.09.2020 року, №150-зп від 01.09.2021 року, №86-зп від 01.09.2021 року, №56-зп від 01.09.2023 року, №72-зп від 02.09.2024 року та №60-зп від 01.09.2025 року в частині встановлення надбавки «від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача», а також зобов`язати Централізовану бухгалтерію №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради нарахувати та виплатити їй надбавку за складність і напруженість у роботі у розмірі 50 % від посадового окладу за період з 02.09.2019 року по 01.12.2025 року, з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати.

Відповідач Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк для подання відзиву, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначив, що надбавка за складність та напруженість у роботі відповідно до положень наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року, постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року та Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти є стимулюючою виплатою, яка встановлюється у розмірі до 50 % посадового окладу та залежить від фонду оплати праці, складності й інтенсивності виконуваної роботи.

Відповідач вказував, що позивачу упродовж спірного періоду фактично нараховувалась та виплачувалась надбавка за складність та напруженість у роботі відповідно до затверджених тарифікаційних списків, а формулювання у спірних наказах щодо встановлення надбавки у розмірі «50 % від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача» не застосовувалось буквально при здійсненні нарахувань.

Також відповідач зазначив, що фактичний розмір нарахованої позивачу надбавки у більшості випадків перевищував би суму, обчислену як 50 % від надбавки завідувача закладу, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що встановлення конкретного розміру стимулюючих виплат належить до дискреційних повноважень керівника закладу освіти, а тому суд не наділений повноваженнями визначати розмір надбавки замість роботодавця.

Також у відзиві відповідач посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивачу було відомо про розмір встановленої та виплачуваної надбавки протягом усього спірного періоду.

Відповідач Централізована бухгалтерія №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради подала письмові пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поданих поясненнях відповідач зазначав, що Централізована бухгалтерія №3 здійснює виключно функції бухгалтерського обслуговування та нарахування заробітної плати на підставі відповідних наказів керівника закладу освіти та затверджених тарифікаційних списків.

Вказувала, що повноваження щодо встановлення надбавок працівникам та визначення їх розміру належать виключно керівнику закладу освіти, тоді як бухгалтерія не уповноважена самостійно визначати чи змінювати розмір стимулюючих виплат.

Третя особа Департамент освіти Вінницької міської ради подала письмові пояснення щодо позову, у яких просила суд врахувати наведені обставини при вирішенні спору.

У письмових поясненнях третя особа зазначила, що відповідно до вимог наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року та Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти встановлення надбавки за складність та напруженість у роботі належить до повноважень керівника закладу освіти та здійснюється в межах фонду оплати праці.

Також третя особа вказувала, що між Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» та Департаментом освіти Вінницької міської ради укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, відповідно до якого Централізована бухгалтерія №3 здійснює виключно функції бухгалтерського супроводу та проводить нарахування заробітної плати на підставі належним чином оформлених розпорядчих документів.

На думку третьої особи, вимоги позивача про зобов`язання Централізованої бухгалтерії №3 здійснити нарахування надбавки у розмірі 50 % посадового окладу є необґрунтованими, оскільки бухгалтерія не наділена повноваженнями щодо самостійного встановлення працівникам розміру стимулюючих виплат.

Позивачем подано письмові пояснення, у яких остання підтримала подані позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

У поданих поясненнях позивач зазначала, що формулювання спірних наказів щодо встановлення їй надбавки у розмірі «50 % від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача» суперечить вимогам наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року, яким передбачено можливість встановлення надбавки у розмірі до 50 % посадового окладу працівника.

Позивач вважає, що внаслідок прийняття оспорюваних наказів їй безпідставно не було нараховано надбавку у максимальному розмірі 50 % посадового окладу, у зв`язку з чим просила суд скасувати відповідні накази та зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок і виплату належних сум заробітної плати з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.

Позивачка подала заяву про розгляд справи у її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила відмовити відповідачу у поновленні строку на подання відзиву, пояснення третьої особи вважала безпідставними та просила позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 , представник відповідача Мельник С.С. та представник тертої особи Філіпппова А.І. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, підтримали доводи, викладені у поданих відзивах та письмових поясненнях, та просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши доводи позову, відзиву, письмових пояснень учасників справи, дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» та обіймала посаду заступника завідувача з господарства.

Предметом спору у даній справі є правомірність наказів керівника закладу освіти в частині встановлення позивачу надбавки за складність та напруженість у роботі, а також вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату відповідної надбавки у розмірі 50 % посадового окладу за період з 02.09.2019 року по 01.12.2025 року.

Як убачається із матеріалів справи, наказами керівника закладу №134-зп від 02.09.2019 року, №98-зп від 01.09.2020 року, №150-зп від 01.09.2021 року, №86-зп від 01.09.2022 року, №56-зп від 01.09.2023 року, №72-зп від 02.09.2024 року та №60-зп від 01.09.2025 року позивачу встановлювалась надбавка за складність та напруженість у роботі із застосуванням формулювання «50 % від надбавки за складність і напруженість у роботі завідувача».

Позивач вважає таке формулювання незаконним, посилаючись на те, що відповідно до підпункту «а» пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26 вересня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників закладів, установ освіти та наукових установ» надбавка повинна встановлюватися у розмірі до 50 % посадового окладу працівника.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Додаткова заробітна плата включає, зокрема, доплати та надбавки, передбачені чинним законодавством.

Пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року передбачено, що керівники закладів освіти мають право встановлювати працівникам надбавки за високі досягнення у праці, виконання особливо важливої роботи, складність та напруженість у роботі у розмірі до 50 % посадового окладу (ставки заробітної плати).

Аналогічні положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що встановлення надбавки за складність та напруженість у роботі є правом роботодавця, а не його безумовним обов`язком, при цьому законодавством визначено лише граничний максимальний розмір такої надбавки до 50 % посадового окладу.

Отже, чинне законодавство не гарантує працівнику автоматичного встановлення надбавки саме у максимальному розмірі 50 % посадового окладу.

Крім того, суд враховує положення Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України №102 від 15.04.1993 року, відповідно до якої питання встановлення доплат і надбавок належить до компетенції керівника установи та здійснюється в межах фонду оплати праці.

Також із матеріалів справи убачається, що надбавка за складність та напруженість у роботі є стимулюючою виплатою, яка залежить від інтенсивності праці, складності виконуваної роботи, обсягу посадових обов`язків та наявного фонду оплати праці.

Судом установлено, що протягом спірного періоду позивачу фактично нараховувалась та виплачувалась надбавка за складність і напруженість у роботі, що підтверджується наданими відповідачем тарифікаційними списками та розрахунками.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що фактичний розмір нарахованої позивачу надбавки не відповідав буквальному арифметичному застосуванню формулювання «50 % від надбавки завідувача».

Так, судом установлено, що фактичний розмір нарахованої позивачу надбавки упродовж спірного періоду не відповідав буквальному арифметичному застосуванню формулювання «50 % від надбавки завідувача», а визначався відповідно до затверджених тарифікаційних списків та наявного фонду оплати праці.

Зокрема, у 2019 році посадовий оклад завідувача закладу становив 5 360 грн, а надбавка за складність та напруженість у роботі 2 288,72 грн, що становило 42,7 % від посадового окладу завідувача. Водночас посадовий оклад позивача становив 2 785 грн, а фактично нарахована їй надбавка 977,73 грн, що становило 35,1 % її посадового окладу. При цьому буквальне застосування формулювання «50 % від надбавки завідувача» становило б 1 144,36 грн, тобто більше, ніж фактично виплачено позивачу.

У 2020 році посадовий оклад завідувача становив 6 208 грн, надбавка завідувача 2 272,13 грн, що становило 36,6 % посадового окладу. Посадовий оклад позивача становив 5 587 грн, а фактично нарахована надбавка 977,73 грн, що становило 17,5 % посадового окладу позивача. Водночас 50 % від надбавки завідувача складало б 1 136,06 грн.

У 2021 році посадовий оклад завідувача становив 7 449 грн, надбавка завідувача 3 180,72 грн, що становило 42,7 % посадового окладу. Посадовий оклад позивача становив 6 704 грн, а фактично нарахована їй надбавка 1 173,20 грн, що становило 17,5 % її посадового окладу. При цьому 50 % від надбавки завідувача становило б 1 590,36 грн.

У 2022 році посадовий оклад завідувача становив 8 071 грн, надбавка завідувача 722,37 грн, що становило 8,9 % посадового окладу. Посадовий оклад позивача становив 7 284 грн, а фактично нарахована їй надбавка 1 271,20 грн, що становило 17,5 % її посадового окладу. Водночас 50 % від надбавки завідувача складало б лише 361,19 грн, тобто майже у чотири рази менше, ніж фактично виплачено позивачу.

У 2023 році посадовий оклад завідувача становив 8 071 грн, надбавка завідувача 840,12 грн, що становило 10,4 % посадового окладу. Посадовий оклад позивача становив 7 264 грн, а фактично нарахована їй надбавка 1 089,60 грн, що становило 15 % її посадового окладу. При цьому буквальне застосування формулювання «50 % від надбавки завідувача» становило б 420,06 грн, тобто більш ніж удвічі менше від фактично виплаченої суми.

У 2024 році посадовий оклад завідувача становив 8 914 грн, надбавка завідувача 1 701,04 грн, що становило 19,1 % посадового окладу. Посадовий оклад позивача становив 8 023 грн, а фактично нарахована їй надбавка 1 203,45 грн, що становило 15 % її посадового окладу. Водночас 50 % від надбавки завідувача становило б 850,52 грн, тобто менше, ніж фактично було нараховано позивачу.

Аналогічна ситуація мала місце і у 2025 році, коли посадовий оклад завідувача становив 8 914 грн, надбавка завідувача 1 701,04 грн, а 50 % від такої надбавки становило б 850,52 грн. Разом з тим позивачу фактично було нараховано 1 203,45 грн надбавки, що становило 15 % її посадового окладу.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що фактичне нарахування надбавки позивачу здійснювалось не шляхом буквального арифметичного застосування формулювання, викладеного у спірних наказах, а відповідно до затверджених тарифікаційних списків, умов оплати праці та фінансових можливостей закладу освіти.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме по собі формулювання наказів щодо встановлення надбавки «50 % від надбавки завідувача» не призвело до порушення трудових прав позивача та не може бути самостійною підставою для скасування відповідних наказів.

Суд також враховує, що відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та не вправі підміняти собою роботодавця при вирішенні питань, віднесених законом до його дискреційних повноважень.

Визначення конкретного розміру стимулюючих виплат працівникам бюджетної установи належить до компетенції керівника закладу освіти та здійснюється в межах фонду оплати праці.

Як убачається із матеріалів справи, Департаментом освіти Вінницької міської ради завідувачці закладу у спірний період встановлювалась надбавка у розмірі 35 %, а в подальшому 30 % посадового окладу.

Суд бере до уваги, що встановлення позивачу надбавки у максимальному розмірі 50 % посадового окладу фактично призвело б до ситуації, за якої розмір стимулюючої виплати заступника завідувача перевищував би розмір надбавки самого керівника закладу, що суперечить принципам диференціації оплати праці та співвідношення обсягу відповідальності працівників.

Окрім того, судом установлено, що у період дії воєнного стану діяльність закладу здійснювалась у дистанційному форматі у зв`язку з відсутністю облаштованого укриття, а кількість вихованців закладу істотно зменшилась, що впливало на обсяг господарської діяльності закладу та, відповідно, на можливість встановлення стимулюючих виплат у максимальному розмірі.

Щодо заявлених позовних вимог до Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що 02 січня 2018 року між Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради» та Департаментом освіти Вінницької міської ради укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, відповідно до умов якого Департамент освіти через структурний підрозділ Централізовану бухгалтерію №3 здійснює бухгалтерське обслуговування закладу освіти.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору Централізована бухгалтерія №3 забезпечує ведення бухгалтерського обліку, здійснення нарахувань та проведення виплат на підставі належним чином оформлених первинних документів і розпорядчих актів, поданих закладом освіти.

При цьому із положень договору, а також зі змісту правовідносин між сторонами убачається, що Централізована бухгалтерія №3 не є роботодавцем позивача, не перебуває із нею у трудових правовідносинах та не наділена повноваженнями щодо самостійного визначення умов оплати праці працівників закладу освіти.

Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, умови встановлення доплат, надбавок та інших стимулюючих виплат визначаються роботодавцем у межах його компетенції та фонду оплати праці.

Згідно із підпунктом «а» пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 року право на встановлення надбавок за складність та напруженість у роботі належить керівнику закладу освіти.

Крім того, пунктом 3 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України №102 від 15.04.1993 року, передбачено, що встановлення доплат та надбавок належить до компетенції керівника установи.

Таким чином, повноваження щодо визначення конкретного розміру надбавок, прийняття рішень про їх встановлення, зміну чи скасування належать виключно керівнику закладу освіти як роботодавцю.

Натомість Централізована бухгалтерія №3 виконує виключно технічну функцію бухгалтерського супроводу та здійснює нарахування заробітної плати на підставі наказів і тарифікаційних списків, затверджених уповноваженими особами закладу освіти.

Матеріали справи не містять доказів того, що Централізована бухгалтерія №3 самостійно приймала рішення щодо встановлення позивачу розміру надбавки за складність та напруженість у роботі або мала повноваження змінювати зміст наказів керівника закладу освіти.

Відтак, заявлені позовні вимоги про зобов`язання Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради здійснити нарахування надбавки у розмірі 50 % посадового окладу фактично спрямовані до особи, яка не є суб`єктом спірних правовідносин щодо встановлення умов оплати праці позивача.

Крім того, суд встановив, що Централізована бухгалтерія №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування та здійснює функції з бухгалтерського обслуговування бюджетних установ на підставі відповідного договору та організаційно-розпорядчих актів.

З аналізу наданих доказів убачається, що зазначена централізована бухгалтерія не наділена статусом юридичної особи, не має відокремленого майна на праві власності, самостійного балансу, рахунків у банківських установах та не може набувати цивільних прав і обов`язків від власного імені, а також не несе самостійної відповідальності у цивільно-правових чи трудових правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі статтями 48, 175 ЦПК України відповідачем у справі може бути лише особа, яка є належним суб`єктом спірних матеріальних правовідносин та здатна самостійно нести відповідальність за заявленими позовними вимогами.

Отже, Централізована бухгалтерія №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради не є самостійним суб`єктом права, а діє виключно як структурний підрозділ Департаменту освіти Вінницької міської ради, який і є належним розпорядником бюджетних коштів та суб`єктом відповідних управлінських і фінансових повноважень.

За таких обставин позовні вимоги, пред`явлені до Централізованої бухгалтерії №3 як до самостійного відповідача, заявлені до неналежного відповідача, що свідчить про неправильне визначення позивачем суб`єктного складу сторін у справі та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом зазначеної норми належним відповідачем є особа, яка за матеріально-правовими ознаками повинна відповідати за заявленими позовними вимогами.

Оскільки Централізована бухгалтерія №3 не наділена повноваженнями щодо встановлення чи зміни розміру стимулюючих виплат працівникам закладу освіти, не є юридичною особою, а являється структурним підрпозділом Департаменту освіти Вінницької міської ради, та лише здійснює бухгалтерське обслуговування та технічне нарахування виплат на підставі відповідних наказів роботодавця, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити чітко визначені вимоги до відповідача та обґрунтування порушеного права саме з боку особи, яка залучена до участі у справі як відповідач. Згідно з положеннями статті 49 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і щодо належних сторін спору.

Таким чином, пред`явлення вимог про зобов`язання Централізованої бухгалтерії №3 самостійно здійснити нарахування надбавки у розмірі 50 % посадового окладу фактично покладає на вказану установу функції, які їй не делеговані ані законом, ані договором про ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до статті 11 ЦПК України та загальних засад цивільного процесу, суд розглядає справу в межах предмета спору та не може покладати обов`язки на особу, яка не є належним суб`єктом відповідних матеріально-правових відносин.

За таких обставин Централізована бухгалтерія №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради є неналежним відповідачем у частині позовних вимог про зобов`язання здійснити нарахування та виплату спірної надбавки, оскільки не є роботодавцем позивача та не наділена повноваженнями щодо встановлення умов оплати праці.

Відтак заявлені позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо дотримання строків звернення до суду та дійшов висновку про їх пропуск без поважних причин, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в цілому.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник має право звернутися до суду за вирішенням трудового спору у встановлені законом строки. Ці строки є спеціальними та спрямовані на забезпечення правової визначеності у трудових правовідносинах, стабільності бюджетних витрат та недопущення ретроспективного перегляду тривалих періодів нарахування заробітної плати без наявності об`єктивних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги фактично охоплюють період з 2019 по 2025 роки та спрямовані на перегляд щомісячних нарахувань заробітної плати, які здійснювались у відкритому та регулярному порядку. Отже, характер спірних правовідносин виключає можливість невідомості позивача щодо розміру нарахованої надбавки, оскільки заробітна плата та всі її складові виплачувалися щомісяця, що підтверджується розрахунковими листками та фактом отримання коштів.

Позивач з моменту кожного нарахування та виплати заробітної плати був об`єктивно обізнаний як про розмір посадового окладу, так і про розмір надбавки, яка нараховувалась та виплачувалась у конкретному місяці. Відтак кожне окреме нарахування породжувало самостійний перебіг строку звернення до суду щодо відповідного місяця виплати. Звернення до суду у 2026 році щодо правовідносин, що виникли починаючи з 2019 року, свідчить про істотний та системний пропуск строків звернення без належного обґрунтування поважності причин.

Суд також враховує, що позивач не навів жодних доказів існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду, зокрема не довів ані неможливості отримання інформації про розмір нарахувань, ані неможливості реалізації права на судовий захист у межах встановлених законом строків.

У цьому контексті суд виходить з правових висновків Верховного Суду щодо застосування строків у трудових спорах, згідно з якими:

строки звернення до суду у трудових правовідносинах підлягають обов`язковій перевірці судом незалежно від позиції сторін (ex officio);

суд зобов`язаний надати оцінку причинам пропуску строку та мотивувати як їх поважність, так і відмову в поновленні;

пропуск строку звернення без поважних причин є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 757/5467/21 (провадження № 61-15004св24), де зазначено, що суд зобов`язаний перевіряти дотримання строків звернення до суду незалежно від заяв сторін та надавати мотивовану оцінку причинам їх пропуску.

Аналогічні висновки щодо обов`язку суду досліджувати питання строків та їх поновлення містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 522/1524/19, від 11.02.2024 у справі № 127/20456/21, а також у постанові від 18.09.2024 у справі № 761/18345/20, де наголошено, що дотримання строків у трудових спорах є елементом гарантій правової визначеності та стабільності трудових відносин.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що пропуск позивачем строку звернення до суду має системний характер, охоплює багаторічний період та не може бути визнаний таким, що спричинений поважними причинами. Факт регулярного отримання заробітної плати виключає можливість обґрунтування пропуску строку відсутністю інформації про порушення прав.

Посилання позивача на неправильне формулювання наказів не змінює правової природи спору, оскільки саме фактичні виплати та щомісячні розрахункові листки є юридично значимим моментом, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про можливе порушення свого права.

Окремо суд зазначає, що сам по собі тривалий період бездіяльності позивача щодо захисту свого права (понад шість років) свідчить про відсутність належної процесуальної заінтересованості у своєчасному зверненні до суду, що виключає можливість поновлення строку, оскільки поновлення процесуальних строків не може перетворюватися на інструмент перегляду тривалих періодів трудових нарахувань без доведення виняткових обставин.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, а підстави для його поновлення відсутні, у зв`язку з чим позов підлягає відмові саме з цієї самостійної процесуальної підстави.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 141, 259, 263265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, за участю третьої особи Департаменту освіти Вінницької міської ради, про визнання незаконними наказів у частині, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад №42 Вінницької міської ради», ЄДРПОУ 26243378, адреса: 21034, м. Вінниця, вул. Олега Антонова, буд. 9.

Відповідач Централізована бухгалтерія №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради, ЄДРПОУ 20093386, адреса: 21007, м. Вінниця, вул. Стрілецька, буд. 48.

Третя особа Департамент освіти Вінницької міської ради, ЄДРПОУ 02141532, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Мури, буд. 4.

Повний текст рішення суду виготовлений 26.05.2026.

Суддя: