Решение № 136913694, 28.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 р. № 520/6196/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме рішення комісії, оформлене протоколом від 17 березня 2026 року № 22, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинено протиправні дії при розгляді його заяви про надання відстрочки під призову під час мобілізації. Позивач зазначив, що відповідачем було протиправно відмовлено йому в наданні відстрочки від призову, попри здійснення постійного догляду за матір`ю та батьком, необхідність в якому підтверджується висновками ЛКК від 09.10.2025 №1503 та №1504. За доводами позивача, він має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою від 30.03.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 копію рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації, яке оформлене протоколом від 17 березня 2026 року №22. Зобов`язано відповідача подати до суду витребувані документи протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представнику позивача копія ухвали про відкриття провадження надіслана до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наявність у позивача рідної сестри, неможливість здійснення постійного догляду якої за батьками не підтверджено належними доказами. Відповідач посилається на ст.202-203 Сімейного кодексу України, відповідно до приписів яких, повнолітні діти зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків.

Правова позиція відповідача підтверджена наданою копією рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову за мобілізацією, оформленої протоколом від 17.03.2026 №22.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначено, що протягом тривалого часу ІНФОРМАЦІЯ_3 неодноразово надавав позивачу відстрочку від призову на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону саме у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за батьками. Підстави для відстрочки (стан здоров`я, потреба в постійному сторонньому догляді, фактичне здійснення догляду позивачем) за цей період не змінилися.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи копії військово-облікового документу, сформованої у застосунку "Резерв+", позивач, ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , має військове звання солдат за спеціалізацією "слюсар" та попередню відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ), чинну до 31.10.2025.

З метою продовження терміну дії відстрочки від мобілізації, 16 березня 2026 року позивач звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг із заявою №20260316-572951 щодо надання відстрочки від мобілізації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 .

До заяви позивачем долучено, окрім документів, що підтверджують особу, висновок лікарсько-консультативної комісії, на ім`я матері позивача, ОСОБА_2 , від 09.10.2025 №1504 "Про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", виданий ТОВ "МЕДУЗАС" МЦ, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.10.2025, згідно якого ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за матір`ю, з уточненням, що ОСОБА_2 також має доньку, ОСОБА_3 , довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 02.03.2026, згідно якої позивач зареєстрований та проживає разом з батьком та матір`ю в складі трьох осіб, та нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 , рідної сестри позивача, від 10.10.2025 про те, що вона не підтримує жодних родинних, побутових чи соціальних зв`язків із батьками, через відсутність емоційного зв`язку та сформованими неприязними стосунками, у подальшому вживати заходів щодо здійснення постійного догляду за батьками не має наміру, тож її брат, ОСОБА_1 , є єдиною особою, яка здійснює догляд за батьками.

Також позивачем до заяви додано копію довідки акту-огляду МСЕК від 23.10.2023 №342634 про встановлення батькові позивача, ОСОБА_4 , ІІ групи інвалідності безстроково, та висновок лікарсько-консультативної комісії від 09.10.2025 №1503 "Про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", виданий ТОВ "МЕДУЗАС" МЦ відносно ОСОБА_4 , батька позивача.

Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно протоколу від 17.03.2026 №22, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, із зазначенням про необхідність надання відомостей, на підставі яких сестра позивача, ОСОБА_3 , не може здійснювати догляд за матір`ю. Відповідне повідомлення вручено 18.03.2026 дружині позивача.

Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, з огляду на засвідчення його сестрою, ОСОБА_3 , відсутності наміру здійснювати догляд за матір`ю та тривалу відсутність будь-якої комунікації та спільного ведення побуту із сім`єю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі за текстом - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 14 статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно до ч.5 ст. 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 9 частини 1 вказаної статті визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Частинами 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), в якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56, 57 порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За правилами пункту 58 порядку №560, до заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5: для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону здійснює, зокрема, постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно приписів пункту 58-1 Порядку №560, військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Відповідно до п. 60 порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформлюється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Тобто, Порядком №560 передбачено, що за результатом розгляду заяви військовозобов`язаного комісія приймає рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Як встановлено матеріалами справи, позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 через Центр надання адміністративних послуг заяву №20260316-572951 щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3443-ХІІ.

До заяви позивач додав: висновок ЛКК про потребу в постійному догляді, складений відносно матері; свідоцтво про народження особи, що здійснює догляд; акт встановленого факту догляду; РНОКПП та паспорт матері, яка потребує постійного догляду; довідку про склад сім`ї; копію військово-облікового документу; РНОКПП та копію паспорта батька; довідку до акту-огляду МСЕК на ім`я батька; пенсійне посвідчення батька; висновок ЛКК про потребу в постійному догляді, виданий на ім`я батька; нотаріально засвідчену заяву сестри про відмову у здійсненні догляду за батьками.

Отже позивачем дотримано вимог порядку подання заяви та матеріалів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду вказаної заяви, протоколом від 17.03.2026 № 22 комісія ухвалила рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Підставою для відмови відповідач визначив відсутність відомостей щодо причин, з яких сестра, ОСОБА_3 , не має можливості здійснювати догляд за матір`ю. Копія відповідного витягу з протоколу міститься в матеріалах справи.

Жодних доводів щодо розгляду відповідачем таких обставин та пояснень щодо неможливості їхнього врахування при прийнятті рішення про продовження позивачу відстрочки, матеріали справи не містять. Оскаржуваний протокол відповідача, яким відмовлено позивачу в наданні відстрочки, відомостей щодо неможливості врахування такої обставини не містить.

При розгляді заяви позивача суб`єктом владних повноважень було констатовано факт про неможливість надання відстрочки від призову на військову службу та визначено необхідність уточнити підстави, з яких сестра позивача не може здійснювати догляд за матір`ю.

Натомість приписи пункту 581 Порядку 560 не встановлюють обов`язку для військовозобов`язаного зайнятого постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, зазначати в заяві інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Відтак, суд висновує, що відповідачем при розгляді заяви позивача про продовження дії відстрочки від призову на військову службу, не було в повному обсязі досліджено всі надані позивачем документи для ухвалення управлінського рішення.

Водночас, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки прийняття рішень про відстрочку від призову, є дискреційними повноваженнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які зобов`язані перевіряти наявність усіх підстав для відстрочки, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ, що у даному випадку відповідачем не вчинено. Відтак у суду відсутні повноваження втручатись у цю дискрецію.

За вказаних обставин, з метою ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов шляхом скасування рішення комісії, оформлене протоколом від 17 березня 2026 року № 22, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду у даній справі.

22.05.2026 позивачем подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи. З цього приводу суд зазначає наступне.

Позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії надійшла до канцелярії суду 20.03.2026.

Ухвалою від 30.03.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, у справі відкрито спрощене провадження, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами статті 262 КАСУ, встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із відкриття провадження у справі.

Відтак, вирішення вказаного публічно-правового спору відбувається в межах визначеного чинним законодавством строку, а тому клопотання позивача є необґрунтованим.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат слід здійснити в порядку статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення комісії, оформлене протоколом від 17 березня 2026 року № 22, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН