Постановление суда № 136912972, 28.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15245/25

УХВАЛА

28 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо зменшення з 01 лютого 2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% на 70 % грошового забезпечення, обчисленням пенсії із розрахунку основного розміру: 70% грошового забезпечення за підсумком:34390,30 грн., та обмеженням пенсії максимальним розміром: 31566,29 грн. під час проведення перерахунків пенсії 22.04.2025 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 лютого 2023 року за основним розміром 90% грошового забезпечення без обмеженням пенсії максимальним розміром;

визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вих. №12027-9712/Г -02/8-1500/25 від 28.04.2025 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» під час проведення перерахунку пенсії 22.04.2025 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 15.11.2024 р., щомісячну доплату в сумі: 2000,00 гривень до розміру пенсії визначеної відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі № 420/13527/23 від 18.08.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум;

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування ОСОБА_1 індексацію пенсії за 2022 рік з 01.02.2023 року з коефіцієнтом 0.140 при проведенні перерахунку пенсії 22.04.2025 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2023 р. індексацію за 2022 рік із коефіцієнтом 0.140;

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування ОСОБА_1 індексацію пенсії за 2023 рік з 01.03.2023 року з коефіцієнтом 0.197 при проведенні перерахунку пенсії 22.04.2025 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2023р. індексацію за 2023 рік із коефіцієнтом 0.197 в розмірі 4879,68 грн;

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо застосування з 01 січня 2025 року до пенсії ОСОБА_1 обмежуючих коефіцієнтів встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 із обмеженням її з 01.03.2025 року максимальним розміром: 28917,96 грн. та відмови вих. №13233-11101/Д -02/8-1500/25 від 08.05.2025 року сплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2025 року без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1;

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо сплати з 01 березня 2025 року пенсії ОСОБА_1 з застосуванням обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 березня 2025 року в розмірі фактично нарахованої суми: 39655,20- грн. без застосування обмежуючих коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 № 1 і без обмеження підсумка пенсії максимальним розміром;

в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025р. скасовано в частині:

«Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вих.№12027-9712/Г -02/8-1500/25 від 28.04.2025 року щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 року щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» під час проведення перерахунку пенсії 22.04.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , починаючи з 15.11.2024 р., щомісячну доплату в сумі: 2000,00 гривень до розміру пенсії визначеної відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., із врахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду в справі № 420/13527/23 від 18.08.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування ОСОБА_1 індексацію пенсії за 2022 рік з 01.02.2023 року з коефіцієнтом 0.140 при проведенні перерахунку пенсії 22.04.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2023 р. індексацію за 2022 рік із коефіцієнтом 0.140.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування ОСОБА_1 індексацію пенсії за 2023 рік з 01.03.2023 року з коефіцієнтом 0.197 при проведенні перерахунку пенсії 22.04.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2023р. індексацію за 2023 рік із коефіцієнтом 0.197 в розмірі 4879,68 грн.».

Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Від представника позивача надійшла заява, в якій просить:

встановити Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДР: 20987385) в особі керівника або особи, що виконує його обов`язки, строк для подання суду звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі № 420/15245/25 - протягом двадцяти днів після дати отримання копії даної ухвали;

покласти обов`язок виконання даної ухвали у зазначеній вище частині на керівника Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Заява обґрунтована тим, що відповідачем не вчинено жодних дій для виконання рішення суду, яке набрало законної сили 18.12.2025.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 382-1 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме невиконання рішення суду.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій направлених на виконання рішення суду.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення суду не виконано на момент звернення представника позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України, що підтверджує обставини для встановлення судом судового контролю в адміністративній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/15245/25.

Згідно з частинами другою, третьою, шостою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає.

За правилами частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з до ч.5 ст.382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

На підставі викладеного, беручи до уваги не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 р. та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 420/15245/25, керуючись ст.382-382№ КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 р. та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 420/15245/25 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом двох місяців з дати отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 р. та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 420/15245/25.

Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя П.П.Марин