Решение № 136908360, 28.04.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/27242/25

Провадження №2/523/3181/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліної С.С.

за участю секретаря судового засідання Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання,-

В С Т А Н О В И В:

До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, в якому просить встановити факт, постійного проживаня однією сім`єю ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 37/1000 частки квартири (секції гуртожитку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності померлої підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.10.2016 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 88329752.

За життя, 13 червня 2017 року, ОСОБА_2 склала заповіт (реєстровий № 3-420), посвідчений Державним нотаріусом Четвертої Одеської Державної нотаріальної контори Бойченко О.Є., яким все своє майно заповіла позивачці ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 є рідною племінницею померлої. Родинні відносини підтверджуються наступним ланцюгом документів, які свідчать про те, що мати позивачки - ОСОБА_3 , та спадкодавиця, ОСОБА_4 , були рідними сестрами (спільні батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ): Свідоцтва про народження обох сестер, де записані одні й ті самі батьки. Документи про зміну прізвищ (трудова книжка ОСОБА_2 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_2 , військовий квиток моєї матері, свідоцтво про розірвання шлюбу моїх батьків).

14 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкової А.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак, листом-роз`ясненням № 575/01-16 від 14.11.2025 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Підставою відмови стало те, що ОСОБА_1 пропустила 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини (встановлений ст. 1270 ЦК України), а факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не підтверджений реєстрацією її проживання у паспорті.

ОСОБА_1 не погоджуюється з висновком про пропуск строку, оскільки на її думку вона фактично прийняла спадщину, так як постійно проживала разом зі спадкодавцем на момент її смерті, що відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України звільняє її від обов`язку подавати заяву про прийняття спадщини у 6-місячний строк.

Факт спільного постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується наступними доказами: Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.08.2017 №26, згідно якої фактичним місцем проживання ОСОБА_1 з 2017 року є адреса: АДРЕСА_1 . Ця адреса співпадає з місцем проживання та реєстрації померлої спадкодавиці ; Декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0001-6А56-Т400 від 25.02.2019. У даній декларації, підписаній особисто ОСОБА_2 , в розділі "Довірена особа пацієнта" (п. 1.12) вказано ОСОБА_1 . Більше того, адресою проживання позивачки у цій декларації також зазначено: АДРЕСА_1 ; Оплатою комунальних послуг та утримання житла.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026р.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надала заяву в якій підтримала позовні вимоги та просила проводити розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання представник відповідача Одеської міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини не явки суду не повідомив, своїм правом на надання відзиву не скористався.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає про те, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , яке видано Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 887 (а.с.17).

Відповідно до копії заповіту від 13.06.2017 року, ОСОБА_2 заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , все своє майно. Заповіт посвідчено Державним нотаріусом Четвертої Одеської Державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 3-420 ( арк.сп.19).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 10.10.2016 року, яке видано Департаментом Міського господарства Одеської місьткої ради, ОСОБА_7 є власником кімнати АДРЕСА_2 має 37/1000 частини і складає 29,90 кв.м. загальної площі, у секції гуртожитку. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 10.10.2016 року за № 270489, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 12-40904 ( арк.сп.22).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з: кімнати АДРЕСА_2 має 37/1000 частини і складає 29,90 кв.м. загальної площі, у секції гуртожитку.

Відповідно до копії паспоту громадянина України померла ОСОБА_2 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 у гартожитку з 22 червня 1984 року по 19 квітня 2022 року. Крім того, у копії паспарта померлої ОСОБА_2 значаться відмітки Відділу внутрішніх справ Суворовського району м.Одеси про реєстрацію ОСОБА_2 за місцем реєстрації від 28.11.2005 року, від 02.12.2005 року ( арк.сп.11 зв.).

Відповідно до копії паспоту громадянина України, позивачка ОСОБА_1 , з 02 липня 2008 року зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , який виданий Кіровським МС ГУ ДМС України в Донецькій області від 28.02.2013 року ( арк.сп.7).

Відповідно до копії довідки від 22.08.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана ОСОБА_1 , вбачається, що фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_5 , яка видана Управлінням соціального захисту населенняв Суворовському районі м.Одеси (арк.сп.9).

Судом встановлено, із матеріалів справи вбачається, що 14.11.2025 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського округу Пепеляшкової А.О., на усне звернення ОСОБА_1 нотаріус видала лист розяснення від 14.11.2025 року за № 575/01-16 , і пояснила, щодо звернення ОСОБА_1 про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на день серті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , на належне ій майно, повідомила наступне:

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений ст. 1270 Цивільного Кодексу України, т.б. 6 (шість) місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст.1272 ЦК України: якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Оскільки ОСОБА_1 було пропущено зазначений строк, та на час відкриття спадщини вона не проживала постійно із спадкодавцем, їй роз`яснено її право звернутися до суду за поновленням строку для прийняття спадщини (арк.сп.48).

Приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Судом встановлено, із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи сторонами не заявлалося клопотання про витребування матеріалів спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , не заявлялося клопотання про витребування з нотаріальної установи ( Одеський нотаріальний архів) відомості про заповіт, не заявлялись клопотання про витребування оригіналу заповіту.

Судом встановлено, із тексту позовної заяви вбачається, що позивачка вказує : « Підставою відмови нотаріуса стало те, що ОСОБА_1 пропустила 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини (встановлений ст. 1270 ЦК України), а факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не підтверджений реєстрацією її проживання у паспорті.

ОСОБА_1 не погоджуюється з висновком про пропуск строку, оскільки на її думку вона фактично прийняла спадщину, так як постійно проживала разом зі спадкодавцем на момент її смерті, що відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України звільняє її від обов`язку подавати заяву про прийняття спадщини у 6-місячний строк».

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів про зверення до нотаріуса з письмовою заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №7/2 від 19.04.2022 року ОСОБА_2 , вбачається що одержувачем вказаного свідоцтва є інша особа, вказано інше прізвище особи яка отримала лікарське свідоцтво про смерть №7/2 від 19.04.2022 року ( арк.сп.16 звор.).

Відповідно до п. 2.1. Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України № 545 від 08.08.2006 р. перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов`язалися поховати померлого.

Однак, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 №7/2 від 19.04.2022 року позивачка ОСОБА_1 не отримувала.

Так, стаття 1216 ЦК України передбачає те, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

До такого висновку суд дійшов з врахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2021 року у справі N 204/2707/19 та від 21 жовтня 2020 року у справі N 569/15147/17 (провадження N 61-39308св18).

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України та роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У даних правовідносинах визначальним є факт саме постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно матеріалів справи вбачається, що доказів проживання, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, позивачкою ОСОБА_1 не надано.

З викладеного вбачається, що з матеріалів справи, не знайшли підтвердження обставини, що позивачка ОСОБА_1 постійного проживала однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не надала суду письмових доказів в обгрунтування позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не довела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 1216, 1218, 1258, 1261, 1264, 1268, 1270 ЦК України , Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2026 року.

Суддя: Аліна С.С.