Решение № 136901562, 28.05.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/3026/25

Провадження № 2/373/269/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді Хасанової В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіної А.В. в жовтні 2025 року звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики № 2153167 від 25.08.2024 в загальному розмірі 17969,00 грн та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову зазначила, що 25.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2153167. Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства із застосуванням електронного підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомилась на сайті товариства з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, а також погодилась, що на момент підписання договору вивчила Правила надання коштів та банківських металів у кредит. Їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору їй зрозумілі.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.

Відповідачкою умови договору не виконувалися належним чином, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 23.04.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 до позивача перейшло право вимоги за вищезазначеним договором кредиту. Вважає, що відповідачка має заборгованість за договором № 2153167 від 25.08.2024 в загальному розмірі 17969,00 грн, з яких: 9900,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 3069,00 грн заборгованість за відсотками; 5000,00 грн заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом.

Ухвалою від 24.10.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 з копією ухвали про відкриття провадження надіслане за адресою зареєстрованого місця проживання згідно з даними ЦНАП Переяславської міської ради, повернулося до суду з відміткою «вручено».

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався. Будь-яких клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено, що 25.08.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2153167. Відповідно до умов договору Товариство зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в позику в розмірі 10000,00 грн строком на 30 днів (дата повернення позики 23.09.2024) з процентною ставкою 1 % в день, яка нараховується з другого дня користування позикою.

За умовами Договору (п. 1) кредит надається позичальнику на погоджений строк шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та комісію за надання позики.

Відповідно до п. 21 договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Також додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1), якою погоджено нарахування і сплату процентів за користування позикою та загальну вартість кредиту, який є невід`ємною частиною договору.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено Договір факторингу № 27/03/25.За умовами договору факторингу (п. 1.1) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються відповідно Додатку № 1, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, що укладена 27.03.2025 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів » (Клієнт), сторони домовились щодо розміру фінансування та умов передачі реєстру боржників № 2 від 27.03.2025.

З Акту прийому-передачі від 27.03.2025 встановлено факт передачі від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстру боржників № 2 від 27.03.2025.

Платіжною інструкцією № 683 від 27.03.2025 встановлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти за відступлення права вимоги відповідно до додаткової угоди № 1 від 27.03.2025.

Витягом з Реєстру боржників № 1 від 27.03.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором позики № 2153167 від 25.08.2024, що становить 17969,00 грн, з яких: 9900,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 3069, 00 грн заборгованість за відсотками;. 5000, 00 грн заборгованість за відсотками за понадстрокове користування.

Представником позивача додано розрахунок заборгованість відповідача за кредитним договором за період з 25.08.2024 по 27.03.2025, що містить аналогічні відомості щодо розміру заборгованості відповідача, які відображені у Витягу з Реєстру боржників № 1 від 27.03.2025.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.

Між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших, електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (офертою) є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться.

За змістом ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (акцептом), якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо ? безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

До позову представником позивача додано договір позики № 2153167 укладений 25.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , яким визначено основні істотні умови характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, та інші умови кредитування.

Проте, аналізуючи обставини даного спору та надані суду докази, суд доходить висновку, що представником позивача не надано доказів укладення договору, а саме не додано довідку про ідентифікацію відповідача, оскільки договір підписано електронним підписом, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.

Також надані представником позивача документи не містять відомостей про отримання кредитних коштів відповідачем, що суперечить положенням ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкових перерахувань коштів на платіжну банківську картку позичальника, як передбачено умовами кредитного договору, позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Вказані висновки ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

За вказаних обставин, а саме у зв`язку з недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов вищенаведеного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З урахуванням наведеного в сукупності, у позовних вимогах слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. № 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.В.Хасанова