Решение № 136869717, 27.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 року Справа № 520/5296/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 17.05.2022 по 20.02.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 17.05.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2026 по 20.02.2026 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2026 за статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 17.05.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 20.02.2026 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 17.05.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 20.02.2026 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачем не було проведено індексацію та виплату грошового забезпечення позивача за оспорювані періоди відповідно до вимог чинного законодавства. Разом із тим наводить аргументи що посадовий оклад, оклад за військове звання були обчислені із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, що суперечить положенням Постанови від 30.08.2017 № 704. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим просить відповідача зобов`язати до вчинення відповідних дій. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивач проходить військову службу з 24.05.2022, а не з 17.05.2022.

Позивач проходить службу з травня 2022 року, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати індексації-різниці за оспорюваний період. Розміри прожиткових мінімумів, які встановлюються на кожен рік, затверджені Законом України "Про Державний бюджет України" не застосовуються для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 в у чинній редакції, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 та оприлюднена на офіційному веб-порталі Верховної Ради України визначено, що: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1, 12, 13 і 14". До 12 травня 2023 року діяла попередня редакція вказаної Постанови КМУ, текст п. 4 якої був приведений у відповідність до вимог Постанови Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 826/6453/18 відповідно до якої: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14.» З огляду на викладене, у період з 20.05.2023 (день набрання чинності постанови КМУ від 12.05.2023 № 481) грошове забезпечення позивача правомірно визначено шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 - в розмірі 1762 гривень, на відповідний тарифний коефіцієнт. Разом із тим, у період з 09.09.2025 до 07.01.2026 позивач самостійно залишив військову частину, а тому нарахування та виплату грошового забезпечення позивача було призупинено, що підтверджено наказами командира військової частини. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, відповідно до розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 02 травня 2022 року №1291дск, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 10 травня 2022 року №593 на невакантну посаду командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 24 травня 2022 року зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Підстава: наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 травня 2022 року №593, припис молодшого лейтенанта ОСОБА_1 №2013 від 19.05.2022 року, розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 02 травня 2022 року №1291дск. Дані обставини підтверджено копією витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2022 №135.

Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 1 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (надалі Порядок) військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

Згідно з пунктів 1 та 1 розділу XXVIII Порядку грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці. Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов`язків за посадою в межах установлених строків.

З огляду на викладене позивач почав отримувати грошове забезпечення у відповідача з 24.05.2022, а не з 17.05.2022, тобто з дати призначенні на посаду у військовій частині НОМЕР_1 , про що стверджує позивач. Відтак спірні правовідносини між сторонами на переконання суду виникли саме з 24.05.2022, адже з 17.05.2022 позивач не приступив одразу до виконання службових обов`язків, а отримував грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 , яка не є стороною у цій справі.

30.08.2025 позивач вибув у відпустку за сімейними обставинами та ї інших поважних причин терміном на 10 діб, з 30.08.2025 до 08.09.2025 включно, що підтверджено копією витягу з наказу відповідача від 30.08.2025 №707.

За результатами службового розслідування встановлено, що позивач з 09.09.2025 відсутній на військові службі без поважних причин, що підтверджено копією наказу військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2025 №6706.

Відповідно до п.15 розділу І Порядку військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З 09.09.2025 позивачу призупинено виплату грошового забезпечення у зв`язку із безпідставною відсутністю у військовій частині, що підтверджено копією витягу з наказу військової частини від 11.09.2025 №727.

З 08.01.2026 позивачу поновлено виплату грошового забезпечення, у зв`язку із вибуттям у службове відпряження по СЗЧ, що підтверджено копією наказу відповідача від 08.01.2026 №8.

20.02.2026 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Позивач наводить аргументи про те, що йому під час проходження військової служби не виплачена індексацію-різниці та індексацію грошового забезпечення виходячи з базового місяця березень 2018 року у спірний період, а також нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалась виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб установленого станом на 01.01.2018. Позивач, вважає такі дії та бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порученого права.

Щодо частини позовних вимог про нарахування та виплату індексації за період з 24.05.2022 до 20.02.2026, суд прийшов наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 цього Закону визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1078), він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згідно з постановою №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Суд повторно зазначає, що позивач призваний на військову службу з травня 2022 року. Дані обставин ніким не оспорюються, а відтак приймаються судом до уваги.

З 24.05.2022 позивач почав отримувати грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено картками особового рахунку працівника ОСОБА_1 за 2022 рік.

Окрім цього суд установив, що посадовий оклад позивача за у відповідача становить з липня 2022 року у розмірі 3440,00 грн. Дані обставини підтверджено відомостями картки особового рахунку працівника за 2022 рік.

Разом з тим, необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

Право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.

Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був призваний з травня 2022 року на військову службу, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду, а відтак у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів пункту 5 Порядку № 1078.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згідно з постановою №704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі № 160/17336/23 зазначив наступне:

« 51. Суд звертає увагу на те, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

52. Щодо «поточної індексації», то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

53. Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

54. Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

55. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

56. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) та від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 з подібними правовідносинами.

57. Отже, «поточна» індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А «індексація-різниця» - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.».

У межах спірних правовідносин березень 2018, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяць підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018.

Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін: - індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1; - індекс споживчих цін у квітні 2018 склав 100,8; - індекс споживчих цін у травні 2018 склав 100,0; - індекс споживчих цін у червні 2018 склав 100,0; - індекс споживчих цін у липні 2018 склав 99,3; - індекс споживчих цін у серпні 2018 склав 100,0; - індекс споживчих цін у вересні 2018 склав 101,9; - індекс споживчих цін у жовтні 2018 склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Оскільки березень 2018 є місяцем підвищення посадового окладу позивача (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018.

У листопаді 2018 індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.

У травні 2022 прожитковий мінімум складав 2481,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2022 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, складає 913,01 грн (2481,00 грн (прожитковий мінімум) х 36,8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У червні 2022 прожитковий мінімум складав 2481,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні 2022 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, складає 1017,21 грн (2481,00 грн (прожитковий мінімум) х 41 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У липні 2022 прожитковий мінімум складав 2600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у липні 2022 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, складає 1066,00 грн (2600,00 грн (прожитковий мінімум) х 41 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У серпні жовтень 2022 прожитковий мінімум складав 2600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у серпні жовтень 2022 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, складає 1281,80 грн (2481,00 грн (прожитковий мінімум) х 49,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У листопаді 2022 прожитковий мінімум складав 2600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у листопаді 2022 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, складає 1424,80 грн (2600,00 грн (прожитковий мінімум) х 54.8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2022 прожитковий мінімум складав 2684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2022 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018, складає 1470,83 грн (2600,00 грн (прожитковий мінімум) х 54.8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

Згідно з карткою особового рахунку працівника за 2022-2023 роки від 21.03.2026 №722 та №722-1 про розмір грошового забезпечення позивача установлено нарахування та виплату індексації із застосуванням базового місяця - березень 2018, в таких розмірах: у червені 2022 року за травень 2022 року у сумі 235,61 грн (з урахування фактично відпрацьованого часу), у липні за червень 2022 року у сумі 1017,21 грн, у серпні за липень 2022 року у сумі 1066,00 грн, у вересні за серпень 2022 року у сумі 1281,80 грн, у жовтні за вересень 2022 року у сумі 1281,80 грн, у грудні за листопада 2022 року у сумі 1424,80 грн, у січні 2023 року за грудень 2022 року у сумі 1470,83 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що нарахування індексації за період з 24.05.2022 до 31.12.2022 здійснювалося відповідачем із дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням базового місяця березень 2018.

Суд звертає увагу, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.

Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті «Урядовий кур`єр» та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024). У червні 2024 року по відношенню до травня 2024 року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024).

Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.

За наведеного слідує, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

Суд зазначає, що оскільки підвищення окладів у січні 2024 року не відбулося, базовим місяцем для розрахунку поточної індексації у 2024 році залишається березень 2018 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що з вересня 2024 року до грудня 2024 року включно позивачу нараховувалася та виплачувалася індексації грошового забезпечення: у вересні 2024 року 130,20 грн, у жовтні 2024 року у сумі 130,20 грн, у листопаді 2024 року у сумі 130,20 грн, у грудні 2024 року у сумі 130,20 грн, у січня 2025 року у сумі 254,35 грн. Дані обставини підтверджено карткою особового рахунку працівників за 2024 рік.

З огляду на викладене вище суд дійшов переконання про те, що оскільки березень 2018 року є місяцем, в якому відбулось підвищення посадового окладу військовослужбовців та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а тому суд дійшов висновку, що позивачу нарахувалась та виплачувалась індексація за період з 01.08.2024 до 31.12.2024 із дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням базового місяця березень 2018.

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2025 року становив 101,2 %, в лютому 2025 року - 100,8 %, в березні 2025 року - 101,5 %, в квітні 2025 року - 100,7 %, в травні 2025 року - 101,3 %, в червні 2025 року - 100,8 %.

Отже, за період січень-червень 2025 року не було перевищено поріг індексації (103 %), у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу в період з січня по червень 2025 року.

У 2025 році індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася виплачувалася позивачу наступним чином: січень 2025 року у сумі 254,35 грн, серпень 2025 року у розмірі 133,24 грн, вересень 2025 року у сумі 133,24 грн. Дані обставини підтверджено карткою особового рахунку працівників за 2025 рік.

З викладеного слідує, що позивачу поточна індексація грошового забезпечення у період з липня 2025 року до 08.09.2025 нараховувалася та виплачувалася у повному обсязі.

Статтею 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2026 року становив 100,7 %, у лютому 2026 року 101,0%.

У 2026 році індексація грошового забезпечення (поточна) позивачу нараховувалася та виплачувалася наступним чином: у лютому 2026 році у сумі 35,53 грн. Дані обставини підтверджено карткою особового рахунку працівників за 2026 рік.

Отже, за період з 08.01.2026 до 20.02.2026 не було перевищено поріг індексації (103 %), у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у цей період, з урахуванням базового місяця березень 2018 року.

З огляду на викладене суд прийшов переткання про те, що позовні вимоги про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 17.05.2022 до 31.12.2024 та з 01.01.2024 до 20.02.2026 задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 24.05.2022 до 20.02.2026, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня відповідного календарного року, суд прийшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (далі Інструкція №558), грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством, складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Відповідно до п.1 Розділу 2 Інструкції №558 розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (зі змінами), якою встановлено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2 (далі Постанова №704).

Згідно з пункту 2 Постанови №704, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно з пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, що містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків: 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладений в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що під час обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Закон України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі Закон №2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 (справа №500/1813/21) сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом країни "Про Державний бюджет України на 2021 рік", в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.12.2016 № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної робітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2024 року у справі №580/12209/23, яка відповідає усталеній позиції щодо надання судового захисту фактично порушеному праву.

Суд установив із матеріалів справи що нарахування та виплата грошового забезпечення позивача обраховано посадовий оклад, оклад за військове звання виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Суд критично оцінює застосування відповідачем розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн при обчисленні посадового окладу та окладу за військовими званнями позивача за оспорюваний період.

24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб(в подальшому - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

Отже починаючи з 29.01.2020 відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Відтак з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями змінено з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З огляду на викладене суд прийшов переконання, що розмір посадового окладу, окладу за військовими (спеціалізованими) званням позивача повинен розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт, а не станом на 01.01.2018.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку про те, що оскільки, як установлено судом, відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення за період з 24.05.2022 до 08.09.2025 та з 08.01.2026 до 20.02.2026 (включно) із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а відтак таку бездіяльність відповідача необхідно визнати протиправною.

З метою захисту порушеного права позивача суд прийшов висновку про те, що відповідача необхідно зобов`язати здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за період з 24.05.2022 до 08.09.2025 та з 08.01.2026 до 20.02.2026 (включно) із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд прийшов до переконання про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

Керуючись статтями 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.05.2022 до 08.09.2025 та з 08.01.2026 до 20.02.2026 (включно), за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.05.2022 до 08.09.2025 та з 08.01.2026 до 20.02.2026 (включно), із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, 1 січня 2024 року, 1 січня 2025 року, 1 січня 2026 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.05.2026.

Суддя М. І. Садова