Постановление суда № 136866166, 27.05.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

27 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3226/26 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення та заборони вчиняти дії в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправними та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_2 ) до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (далі також відповідач), відповідно до якого просить визнати протиправним та скасувати припис Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про порушення законодавства у сфері благоустрою № 260467 від 27.02.2026, винесений ОСОБА_1 .

Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом:

· зупинення дії припису Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради № 260467 від 27.02.2026 (далі також Припис № 260467);

· заборони Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям (їх працівникам та підрядникам), що діють за дорученням, вказівкою чи рішенням Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, вчинити будь-які дії щодо демонтажу 5-ти тимчасових споруд (торгових павільйонів), що належать ОСОБА_3 та розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвалою від 19.03.2026 в задоволенні заяви відмовлено.

Від позивача 20.03.2026 до суду повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом з аналогічними вимогами.

Ухвалою від 24.03.2026 в задоволенні заяви відмовлено.

Від позивача 27.05.2026 до суду повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

· зупинення дії Припису Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради № 260467 від 27.02.2026 року;

· заборони Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям (їх працівникам та підрядникам), що діють за дорученням, вказівкою чи рішенням Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, вчиняти будь-які дії щодо демонтажу 5-ти тимчасових споруд (торгових павільйонів), що належать ОСОБА_1 та розміщені за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна. 29,

до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Заяву обґрунтовано таким.

Відповідно до оскаржуваного припису відповідач вимагає від позивача у строк до 27.03.2026 демонтувати 5 тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (торгових павільйонів), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Хоча сам текст припису формально містить лише вимогу (рекомендацію) про демонтаж, відповідно до процедури, передбаченої Правилами благоустрою Луцької міської територіальної громади, невиконання вимог такого припису у встановлений строк є прямою та безумовною підставою для ініціювання Департаментом муніципальної варти процедури примусового демонтажу вказаних споруд.

Існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Рішенням Луцької міської ради від 27.11.2024 № 65/21 позивача було зобов`язано звільнити ділянку у місячний строк. Проте це ж рішення містить пряму вказівку (доручення) органу, що здійснює демонтаж:

«У разі невиконання громадянкою ОСОБА_1 пункту 3 рішення доручити департаменту муніципальної варти Луцької міської ради звільнити земельну ділянку комунальної власності від наявних тимчасових споруд...»

Враховуючи, що строк добровільного виконання за цим Рішенням сплив ще 11.01.2025, станом на сьогодні відповідач має доручення міської ради на примусове звільнення ділянки.

Винесення оскаржуваного припису № 260467 від 27.02.2026 є фінальним процедурним кроком, який відповідач використовує для реалізації вказаного доручення. Це повністю узгоджується з п. 8.5. Правил благоустрою Луцької Міської територіальної громади, згідно з яким демонтаж споруд, власники яких ухиляються від його проведення, здійснюється Департаментом муніципальної варти на підставі рішення міської ради.

Таким чином, у відповідача наявні всі формальні повноваження розпочати фізичне руйнування майна Позивачки в будь-який момент після 27.03.2026. Невжиття заходів забезпечення позову дозволить відповідачу застосувати силовий сценарій за Рішенням № 65/21, що зробить подальший захист прав позивача беззмістовним.

Вказує на невідворотність наслідків та фізичне знищення майна у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Порядок демонтажу, визначений Правилами благоустрою Луцької міської територіальної громади, прямо передбачає фізичне пошкодження та руйнування майна під час його примусового переміщення.

Зокрема, відповідно до п. 8.6.2 Правил, якщо розмір, вага та конфігурація ТС не дозволяє провести демонтаж та перевезення в цілісному стані, демонтаж проводиться шляхом її розділення на конструктивні елементи або шляхом її руйнування. Враховуючи габарити та конструктивні особливості 5-ти торгових павільйонів позивача, їх цілісне перевезення є технологічно неможливим. Отже, виконання оскаржуваного Припису із застосуванням силового сценарію Департаментом муніципальної варти неминуче призведе до фізичного знищення об`єктів права власності.

Також звертає увагу на втрату значних фінансових інвестицій, результатів багаторічної праці та стабільність у випадку демонтажу тимчасових споруд та відсутність шкоди для територіальної громади (дотримання балансу інтересів) у випадку вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, позивач інформує суд, що 27.05.2026 з 7:00 год. відбувається незаконний демонтаж 5 тимчасових споруд за адресою м. Луцьк. Вул. Набережна 29 та додає відповідні фото.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 КАС України.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає, що вказана заява не підлягає до задоволення з огляду на таке.

За змістом частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

У статті 151 КАС України визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта та забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Обґрунтовуючи необхідність застосування судом заходів забезпечення позову, позивач посилається на Правила благоустрою Луцької міської територіальної громади та вказує, що невиконання вимог такого припису у встановлений строк є прямою та безумовною підставою для ініціювання Департаментом муніципальної варти процедури примусового демонтажу вказаних споруд.

Так, рішенням Луцької міської ради від 29.01.2025 №70/85 затверджено Правила благоустрою Луцької міської територіальної громади (надалі Правила), яким встановлюються вимоги щодо благоустрою територій населених пунктів Луцької міської територіальної громади.

В силу пункту 1.6 Правил вони є обов`язковими до виконання на всій території Луцької міської територіальної громади.

Розділом 8 Правил визначено особливості демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та різноманітних конструкцій.

Пунктом 8.5 Правил встановлено, що демонтаж, завантаження/розвантаження, перевезення, зберігання МАФ, ТС, конструкцій, що підлягають демонтажу, власники яких ухиляються від демонтажу (не здійснили демонтаж у визначені строки) або власники яких невідомі, зберігання майна, яке в них розміщувалось, відновлення благоустрою на місці їх встановлення та приведення території до належного стану (вивезення сміття та, у разі необхідності, вирівнювання ділянки, засипання ям, засівання газону, влаштування елементів благоустрою тощо) здійснюється за кошти бюджету громади департаментом муніципальної варти (із залученням, за потреби, підрядної організації згідно з договором) на підставі рішення виконавчого комітету міської ради або рішення міської ради, а в окремих випадках рішення суду.

Тобто, підставою для вчинення дій з демонтажу тимчасових споруд департаментом муніципальної варти (із залученням, за потреби, підрядної організації згідно з договором) є рішення виконавчого комітету міської ради або рішення міської ради, а в окремих випадках рішення суду, але не припис департаменту муніципальної варти, який є предметом оскарження у даній справі.

Позивачем долучено до заяви рішення Луцької міської ради від 27.11.2024 за № 65/21 «Про відмову громадянці ОСОБА_1 в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 », яким серед іншого зобов`язано громадянку ОСОБА_1 в місячний термін з дня прийняття рішення звільнити земельну ділянку комунальної власності від і почасових споруд (пункт 3), а також, у разі не виконання громадянкою ОСОБА_1 пункту 3 рішення доручити департаменту муніципальної варти Луцької міської ради звільнити земельну ділянку комунальної власності від наявних тимчасових споруд із законом встановлений спосіб і метод (пункт 4).

Виходячи з наведеного нормативного регулювання судом в ухвалах про відмову у забезпеченні позову від 19.03.2026, 24.03.2026 суд дійшов висновку, що підставою для примусового демонтажу належних позивачу тимчасових споруд є рішення міської ради, але не оскаржуваний припис.

Однак, позивачем в заяві наведено нові фактичні обставини, а саме 27.05.2026 відповідачем розпочато роботи з демонтажу належних позивачу 5-ти тимчасових споруд (торгових павільйонів), які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведені обставини підтверджуються фото доданими до заяви про забезпечення позову.

Суд відмічає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього тимчасового судового захисту.

Метою його запровадження є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними фактичними підставами й підтверджуватись належними доказами, що відповідають змісту спірних правовідносин.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Фактично розпочаті роботи з демонтажу належного позивачу майна однозначно свідчить про реальність настання шкідливих наслідків для позивача, як то знищення або пошкодження майна позивача.

При цьому, такі фактичні наслідки унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у випадку задоволення позовних вимог у даній справі.

Зважаючи на наведене та враховуючи встановлені фактичні обставини, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку буде мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, що, враховуючи тимчасовий характер заходів забезпечення позову, може нанести значно більше шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача ніж ймовірне недотримання позивачем порядку користування земельною ділянкою, яка перебуває в комунальній власності.

Відтак, суд дійшов висновку про співмірність вимог заяви про забезпечення позову з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову у спосіб який просить позивач істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні «Дорани проти Ірландії» від 31.07.2003 Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

В даному випадку такою подією є фактично розпочаті роботи з демонтажу належного позивачу майна.

Враховуючи фактичні обставини та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що порушення права позивача на користування своїм майном до вирішення справи по суті, є необхідною підставою, яка свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог позивача щодо забезпечення позову.

Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову про які просить позивач, відповідають предмету позову. Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову, в цій частині спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи.

Відтак, заява про забезпечення позову підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про забезпечення позову задовольнити повністю.

Зупинити дію припису Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про порушення законодавства у сфері благоустрою № 260467 від 27.02.2026.

Заборонити Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39985748), а також будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям (їх працівникам та підрядникам), що діють за дорученням, вказівкою чи рішенням Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, вчиняти будь-які дії щодо демонтажу 5-ти тимчасових споруд (торгових павільйонів), що належать ОСОБА_1 та розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити позивачу та Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ф. А. Волдінер