Постановление суда № 136863129, 27.05.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3387/26

Провадження № 1-кс/487/2283/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 12.03.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026230000000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся 25.05.2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 12.03.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026230000000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в якому просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на: транспортний засіб марки та моделі NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який 19.05.2026 року був перереєстрований на ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026230000000035, відомості про яке внесені 12.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи відповідно до розпорядженням голови Херсонської міської ради № 846-к від 28.05.2021, на посаді директора Департаменту інформаційних технологій Херсонської міської ради (Далі - Департамент), маючи відповідно до посадової інструкції наступні обов`язки: здійснює координацію, пов`язану з виконанням основних завдань високого ступеню складності (багатогалузевість, багатофункціональність, програмно-цільовий напрям діяльності), здійснює керівництво департаментом; забезпечує розвиток і впровадження сучасних інформаційних технологій у виконавчих органах Херсонської міської ради; сприяє проведенню єдиної технічної політики розвитку інформаційних технологій та електронного урядування, систем і мереж, інформаційної безпеки, а також з упровадження комп`ютерного, програмного, телекомунікаційного та методичного забезпечення функціонування інформаційно-аналітичних систем; здійснює організаційну роботу, спрямовану на реалізацію завдань, покладених на департамент у відповідній сфері управління; у процесі виконання завдань забезпечує співробітництво департаменту з іншими виконавчими органами та виконавчим комітетом міської ради, відповідними органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами.

Також, відповідно до рішення Херсонської міської ради № 73 від 26.02.2021 затверджено положення про Департамент інформаційних технологій Херсонської міської ради (далі «Положення»), згідно якого метою діяльності Департаменту є забезпечення ефективного впровадження і функціонування сучасних інформаційних технологій у виконавчих органах Херсонської міської ради. Згідно п. 5.7 «Положення» Департамент має право надавати пропозиції керівництву Херсонської міської ради щодо фінансування проєктів та програм у частині впровадження інформаційних технологій, встановлення та модернізації комп`ютерної техніки та телекомунікаційних мереж.

Тобто ОСОБА_5 , постійно обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, будучи відповідно до Примітки 1 до ст. 364 КК України службовою особою, якій згідно з ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» заборонено використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, шляхом вчинення послідовних, тотожних дій, вимагав та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування за наступних обставин.

Так, у січні 2026 року у ОСОБА_5 , виконуючи свої функції та обов`язки директора Департаменту, а саме щодо забезпечення співробітництва Департаменту з іншими виконавчими органами та виконавчим комітетом Херсонської міської ради, виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , який надає послуги з обслуговування локально-обчислювальної мережі, комунікаційного обладнання Starlink та з підтримки сервісу глобальної електронної пошти, за вплив на службових осіб наступних установ: Херсонської централізованої бібліотечної системи Херсонської міської ради; управління культури Херсонської міської ради; Херсонського закладу дошкільної освіти № 10 санаторного типу Херсонської міської ради; виконавчого комітету Херсонської міської ради; Херсонського закладу дошкільної освіти № 18 Херсонської міської ради.

З метою реалізації злочинного умислу, діючи з корисливим мотивом, у кінці січня місяця 2026 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) перебуваючи за адресою: вул. Чорноморська, 64, м. Херсон, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 та повідомив останньому, що якщо він хоче надалі укладати договори з Херсонською міською радою та установами і організаціями, засновником яких, є Херсонська міська рада, то необхідно надавати кошти ОСОБА_5 , а саме за укладення 4-х договорів щодо надання послуг з обслуговування локально-обчислювальної мережі, комунікаційного обладнання Starlink в сумі 2500 гривень щомісяця та з підтримки сервісу глобальної електронної пошти в сумі 7000 гривень щомісяця.

При цьому, в ході розмови ОСОБА_5 вказав, що при відмові ОСОБА_7 від зазначених умов, останній не зможе у подальшому виконувати та, і у подальшому укладати договори з Херсонською міською радою та установами і організаціями, засновником яких, являється Херсонська міська рада.

В подальшому, 19.01.2026, з урахуванням викладених домовленостей, між Херсонською централізованою бібліотечною системою Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 05460203) в особі директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 (UA-EDR)) укладено договір №2026-3сп, на послуги з обслуговування локально-обчислювальної мережі, комунікаційного обладнання Starlink, на загальну суму 65520 гривень.

Крім того, 20.01.2026 між управлінням культури Херсонської міської ради (ідентифікаційний код: 05533356 (UA-EDR)) в особі начальника ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 (UA-EDR)) укладено договір № 2-П, на послуги з обслуговування локально-обчислювальної мережі, комунікаційного обладнання Starlink, на загальну суму 65520 гривень.

Крім того, 21.01.2026 між Херсонським закладом дошкільної освіти № 10 санаторного типу Херсонської міської ради (ідентифікаційний код: 24114278 (UA-EDR)) та ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 (UA-EDR)) укладено договір на послуги з обслуговування локально-обчислювальної мережі, комунікаційного обладнання Starlink, на загальну суму 65520 гривень.

Крім того, 21.01.2026 між виконавчим комітетом Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 05460203) в особі керуючого справами виконавчого комітету ХМР ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 (UA-EDR)) укладено договір № 3, на послуги з підтримки сервісу глобальної електронної пошти, на загальну суму 96 000 гривень.

Крім того, 26.01.2026 між Херсонським закладом дошкільної освіти № 18 Херсонської міської ради (ідентифікаційний код: 24114352 (UA-EDR)) та ФОП ОСОБА_7 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 (UA-EDR)) укладено договір на послуги з обслуговування локально-обчислювальної мережі, комунікаційного обладнання Starlink, на загальну суму 65520 гривень.

Реалізуючи свій злочинний умисел 06.05.2026 ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вимагання, з метою одержання неправомірної вигоди, повторно повідомив свою вимогу ОСОБА_7 щодо надання неправомірної вигоди в розмірі 24 000 гривень за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування.

ОСОБА_7 виконуючи вимогу ОСОБА_5 з метою уникнення шкоди, пов`язаної з розірванням вищевказаних договорів, а також вкладання нових договорів, прибув до банкомату «АТ КБ Приватбанк», розташованого за адресою: м. Херсон, вулиці 49 Гвардійської дивізії, 24, та на вимогу ОСОБА_5 здійснив поповнення банківської картки № НОМЕР_4 , належної ОСОБА_11 , номер якої ОСОБА_5 надіслав 06.05.2026 в месенджері «Telegram» ОСОБА_7 , на суму 24 000 гривень, з яких на карту № НОМЕР_4 фактично надійшло 23 952 гривень та знято комісію за обслуговування переказ коштів в сумі 48 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

07.05.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Під час досудового розслідування встановлено наявність у ОСОБА_5 майна на яке може бути накладений арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

З цією метою 11.05.2026 слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва накладено арешт на майно ОСОБА_5 , зокрема на транспортний засіб марки NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_5 , який з 22.01.2022 належав останньому на праві приватної власності.

Указана ухвала суду 13.05.2026 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв`язку з чим ОСОБА_5 стало відомо про факт накладення арешту на належне йому майно.

Крім того, з 06.05.2026 останній усвідомлював, що має статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.

Так, ОСОБА_5 , побоюючись можливої конфіскації належного йому майна, здійснив перереєстрацію зазначеного транспортного засобу, а саме 19.05.2026 переоформив його на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому за допомогою реєстру декларації НАЗК встановлено, що ОСОБА_6 у 2024 році обіймав посаду начальника відділу адміністрування інформаційних систем департаменту інформаційних технологій Херсонської міської ради та перебував у підпорядкуванні ОСОБА_5 , що свідчить про наявність між ними особистих взаємовідносин та підтверджує фіктивний характер укладеного 19.05.2026 договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Вказаний правочин було вчинено з метою уникнення можливої конфіскації майна та створення умов для фактичного подальшого користування зазначеним транспортним засобом.

У свою чергу, зазначена ухвала суду набрала законної сили 19.05.2026, що фактично позбавило правоохоронні органи можливості своєчасно реалізувати її виконання. Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості позачергового розгляду питань щодо накладення арешту на транспортні засоби у територіальних сервісних центрах МВС.

Фактично до виконання вказану ухвалу суду було прийнято лише 20.05.2026, у зв`язку з чим не було можливості своєчасно внести відомості щодо заборони відчуження транспортного засобу

Враховуючи вищевикладене, а також те, що санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, у кримінальному провадженні є підстави, передбачені ст. 170 ч. 2 п. 3 КПК України, для накладення арешту на майно підозрюваного з метою конфіскації майна, оскільки фактично 19.05.2026 року було укладеного фіктивний договір купівлі-продажу транспортного засобу, з метою уникнення конфіскації майна.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, яке не було тимчасово вилучене, клопотання прокурора було розглянуто без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до матеріалів клопотання ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 11.05.2026 року (справа № 487/3387/26, провадження № 1-кс/487/2103/26) було задоволено клопотання прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 12.03.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026230000000035 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна, та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на: 1/4 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки та моделі NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Ухвала підлягала негайному виконанню, яке було доручено прокурору відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 . Також в ухвалі було зазначено, що оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, яке не було тимчасово вилучене, клопотання прокурора у справі № 487/3387/26, провадження № 1-кс/487/2103/26, було розглянуто без повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 .

Зазначена ухвала слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 11.05.2026 року про арешт майна була направлена для організації виконання до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській області супровідним листом від 19.05.2026 року №0912-095вих26, та отримана, згідно із наявною на копії супровідного листа позначкою, 20.05.2026 року.

Разом з цим, 19.05.2026 року відповідно до реєстраційної карти ТЗ, право власності на транспортний засіб марки та моделі NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , було зареєстровано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору КП укладеного в ТСЦ №5152/2026/6166769 від 19.05.2026 року.

Згідно витягу з ЄРДР на момент розгляду даного клопотання, у кримінальному провадженні №42026230000000035 від 12.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Власник майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на чиє майно, відповідно до норм п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України може бути накладено арешт за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна - у даному кримінальному провадженні не має.

Позиція сторони обвинувачення щодо необхідності арешту майна, власником якого на момент подачі та розгляду клопотання є ОСОБА_6 , ґрунтується на доводах щодо фіктивності правочину, на підставі якого було набуто право власності на транспортний засіб.

Разом з цим, закріплена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, передбачає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, враховуючи, що транспортний засіб марки та моделі NISSAN QASHQAI, 2008 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який належав підозрюваному ОСОБА_5 , вже було арештовано ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 11.05.2026 року (справа № 487/3387/26, провадження № 1-кс/487/2103/26); матеріали клопотання не містять доказів, що власник майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на майно яких, відповідно до норм п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України, може бути накладено арешт з метою конфіскації майна як виду покарання; а також беручи до уваги, що передбачена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину стороною обвинувачення спростована не була, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170-172 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному 12.03.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026230000000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1