Решение № 136842649, 19.05.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1044/26

Провадження № 2/577/922/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

за участю секретаря

судового засідання Цуканової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі в порядку загального позовного провадження справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Патрнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним - ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Патрнерс», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про визнання пунктів Договору № 5278726 від 28.01.2025 року недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з вищевказаним позовом, за яким, уточнивши вимоги, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним Договором № 5278726 від 28.01.2025 року загальним розміром 80652 грн. 54 коп. з яких: 19999,98 грн. заборгованість за тілом кредиту; 45977,58 грн. - за відсотками на дату відступлення права вимоги; 10449,98 грн. процентів, нарахованих позивачем, 4225,00 грн. пені та/або штрафами.

Крім того, ставиться питання про відшкодування 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 16000,00 грн. витрат на правову допомогу.

На обґрунтування у позові зазначено, що 28.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через офіційний Вебсайт Товариства (інтернет-сторінка з доменним ім`ям, яка є частиною Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства) та/або Мобільний додаток укладено Договір № 5278726.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі.

Сторони погодили, що Товариство зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторонами узгоджено наступні умови кредитування:

- тіло кредиту (загальний розмір) - 20000,00 грн.;

- строк кредиту - 360 днів,

Укладаючи Договір, Позичальник зобов`язався, у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором, а також виконувати інші обов`язки, передбачені Договором, Правилами та чинним законодавством України.

Перед укладенням зазначеного Договору Товариством була здійснена електронна ідентифікація Позичальника для входу в Особистий кабінет, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та з метою надання фінансових послуг Позичальнику Товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Позичальника з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.

Відповідно до умов Договору, сторони Договору узгодили, що Позичальник ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - Правила), розміщені на Вебсайті та затверджені відповідним наказом, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Зазначені вище Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

За умовами Договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до позичальників, зокрема за Договором № 5278726.

Взятих на себе зобов`язань по кредитному Договору ОСОБА_1 не виконав внаслідок чого утворилася заборгованість, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

У поданому відзиві на позовну заяву (а.с. 111-114) ОСОБА_1 просить відмовити ТОВ «Факторинг Партнерс» у задоволенні вимог, вважаючи, що сума нарахованих відсотків (62757,00 грн.) є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки є непропорційно великою сумою компенсації (понад 50 відсотків вартості продукції).

Крім того, зауважує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, переконаний, що нарахування банком пені/штрафу в сумі - 4 225,00 грн. є незаконним.

Крім того, звертає увагу на тому, що згідно зі ст. 137 ЦПК України, до судових витрат належать витрати, пов`язані саме з правничою допомогою адвоката.

Позовна заява у даній справі підписана та пред`явлена безпосередньо Директором ТОВ «Факторинг Партнерс», а не адвокатом, а тому дії директора юридичної особи є самопредставництвом. Оскільки посадова особа діє в межах своїх трудових обов`язків, витрати на її діяльність не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні ЦПК України.

Не погоджуючись з наведеними доводами представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Ушакова М.І. подала відповідь на відзив (а.с. 121-127), у якому акцентує увагу на тому, що підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, і щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо дійсно вважав певні умови договору несправедливими.

Натомість, позивач погодився, зі своєї сторони, на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень, сплачуючи частково кошти за укладеним договором, визнаючи його умови, в тому числі і щодо пролонгації строку кредитування.

Крім того, вважає застосування штрафу у розмірі 4225,00 грн за прострочення позичальником виконання зобов`язання, передбаченого кредитним договором № 5278726 є правомірним та підлягає стягненню із відповідача, з огляду на наступне.

При стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто ЗУ «Про споживче кредитування». Посилається на п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, згідно якого у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набирав чинності 24.12.2023 р., + 30 днів = 23.01.2024 р.), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Таким чином, нова редакція пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначає період, протягом якого кредитодавцю забороняється застосовувати до боржника міру відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме: з 01.03.2020 року по 22.01.2024 року включно (30-ий день з дня набрання чинності Законом №3498-IX).

Натомість, редакція пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 24.12.2023 року не містить заборони на застосування кредитодавцем міри відповідальності до боржника за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладений в період з 23.01.2024 року та пізніше.

Відтак, оскільки кредитний Договір № 5278726 був укладений відповідачем 28.01.2025 року, тобто у період після 22.01.2024 року, вимога позивача про стягнення штрафу є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як положення Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальними нормами, які регулюють питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування та не містять правових норм, якими передбачено звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання у сфері споживчого кредитування.

09.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом (а.с. 80-110), у якому просить визнати пункт 1.4., пункт 1.4.1, пункт 1.4.2., пункт 1.5.1, пункт 1.5.2., пункт 1.6.1, пункт 1.6.2., пункт 1.7.1., пункт 1.7.2 та пункт 6.3 Договору №5278726 від 28.01.2025 року, укладеного між ним та ТОВ «Лінеура Україна» недійсними.

На обґрунтування у зустрічному позові зазначено, що 28.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір № 5278726, за умовами якого останній отримав 20000,00 грн.

На погашення боргу за вказаним Договором ОСОБА_1 сплатив 19893,44 грн., а саме:

- 11411,79 грн - 28.02.2025;

- 2562,50 грн - 28.02.2025;

- 5919,15 грн - 31.03.2025.

У кредитному Договорі передбачені наступні умови:

- пункт 1.2.: сума кредиту (загальний розмір) складає: 20000,00 гривень;

- пункт 1.3.: строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів;

- пункт 1.4.: комісія за надання кредиту становить 2 000,00 гривень;

- пункт 1.4.1.: стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% (показник округлений до десятитисячних) та розрахована за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (70 400,00/20 000,00)/360x100%, де ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору);

- пункт 1.4.2.: знижена процентна ставка становить 0,0095% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:

Якщо Клієнт до 26.02.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0,8994% (показник округлений до десятитисячних) та розрахована за формулою:

ДПС = (ЗВСК1/ЗРК)/t ? 100%= (64 757,00/20 000,00)/360x100%, де:

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК1 - загальні витрати за кредитом при умові застосування зниженої процентної ставки;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору).

- пункт 1.5.1.: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2639,6200% річних;

- пункт 1.5.2.: за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1 381,7093% річних;

- пункт 1.6.1.: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 400,00 гривень;

- пункт 1.6.2.: за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 84757,00 гривень;

- пункт 1.7.1.: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 70 400,00 гривень;

- пункт 1.7.2.: за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 64 757,00 гривень;

- пункт 6.3.: у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Роз`яснення щодо штрафу:

економічна сутність штрафу - грошова сума, яку Клієнт повинен сплатити Товариству у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом грошових зобов`язань, тобто у разі порушення строків сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів та/або повернення кредиту;

база для розрахунку штрафу: штраф встановлено в процентному відношенні від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання;

порядок обчислення штрафу: Штраф за кожен факт порушення розраховується за наступною формулою: штраф = (сума порушеного грошового зобов`язання/100% х75%).

Клієнт зобов`язаний сплатити сукупний розмір нарахованих штрафів за всі факти порушення, передбачені цим пунктом Договору.

Відповідно до вказаних умов та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток №1 до Договору № 5278726 від 28.01.2025), загальна вартість кредиту становить 84 757 грн в т.ч. 62 757 грн процентів за користуванням кредитом.

Враховуючи наведені вище обставини, розмір відсотків, які підлягають сплаті становлять 62757 грн., тобто на 313,785% більше ніж тіло кредиту (62757 / 20000х100 %).

За положеннями ч. 2, п. 5 ч. 3, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві, а у випадку визнання окремого положення договору несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Отже, вважає умови договору, а саме: п. 1.4., п. 1.4.1, п. 1.4.2., п. 1.5.1, п. 1.5.2., п. 1.6.1, п. 1.6.2., п. 1.7.1., п. 1.7.2 та п. 6.3 Договору № 5278726 від 28.01.2025 несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

На думку ОСОБА_1 вказані умови суперечать принципам розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» Ушакова М.І. у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 142-152) повністю заперечує задоволенню зустрічних позовних вимог, посилаючись на таке.

Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами Правил, актуальна на дату укладення Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Тобто, між сторонами було досягнуто згоди щодо строку кредитування, нарахування відсотків за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів користування позикою. Із таким умовами позичальник був достовірно ознайомлений та погодився на них, а тому відсутні підстави вважати, що кредитний Договір було укладено з порушенням вимог законодавства.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна» за Договором № 5278726 від 28.01.2025 року вбачається, що відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, але у зв`язку із простроченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 28.02.2025 року нараховано штрафні санкції.

За Договором факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 року від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за кредитним Договором № 5278726.

За вказаним кредитним Договором ОСОБА_1 за період з 28.01.2025 року по 27.11.2025 року нараховані відсотки у розмірі 45977,58 грн.

Крім того, зауважує, що договори про споживче кредитування за своєю правовою природою є договорами приєднання, а позичальник вільний у виборі контрагента та прийнятті рішення щодо укладення певного кредитного договору чи відмови від укладення такого.

Отже, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо дійсно вважав певні умови договору несправедливими, натомість погодився на запропоновані умови договору, підписавши без будь-яких застережень, неодноразово сплачуючи відсотки за користування кредитом. Правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах, що також підтверджує його згоду щодо виконання грошових зобов`язань за договором.

Звертає увагу, що Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює обов`язки не тільки для кредиторів, але і для споживачів, які зобов`язані бути добросовісними та перед укладенням кредитного договору повністю з`ясувати його умови до підписання і до отримання кредиту.

З огляду на викладене, вважає, що нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору є правомірним.

Директор ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Я.Я. просить розглянути справу за відсутності їх представника, про що подав відповідну заяву (а.с. 167).

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, також подав клопотання про розгляд справи без його участі, просить первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний - підтримує та просить задовольнити (а.с. 165).

Представник третьої особи ТОВ «Лінеура Україна» адвокат Герасимчук І.А. у поданих письмових поясненнях (а.с. 155-161) ставить питання про розгляд справи за його відсутності підтримує позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» та вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання пунктів договору недійсними не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Національного банку України від 11.02.2021 року № 16 (далі- Правила розрахунку).

Згідно п. 5 Правил розрахунку, кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,- за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Перед укладенням кредитного договору Товариство шляхом розміщення на власному офіційному інтернет - сайті за посиланням: https://credit7.ua/ (далі - Сайт) надає клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна" (далі -Правила) та примірні кредитні договори, які укладає Товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту, тощо.

Так, на головній сторінці Сайту міститься інформація щодо розміру стандартної процентної ставки. Крім того, розміщено всі необхідні документи, які діяли на момент укладення договорів.

Зазначена процентна ставка є зваженою, відповідає середньому показнику на фінансовому ринку та не перевищує встановлених меж Законом України «Про споживче кредитування».

Розмір стандартної процентної ставки затверджено Наказом Товариства від 17.12.2024 за №128-ОД (далі - Наказ), що оприлюднений на головній сторінці Сайту.

Відповідно до Наказу стандартна процентна ставка застосовується для усіх договорів, які укладаються з клієнтами, у межах встановленого строку надання кредиту, а також у межах продовженого строку за відповідними додатковими договорами.

Договір має повну відповідність затвердженому у Товаристві примірному договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що діяв на момент укладення Договору та оприлюднений на Сайті.

Окрім цього, перед підписанням кредитного договору в ITC Товариства клієнт підтвердив своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши, що відповідає приписам п.6 ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна». Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання електронного договору.

На Сайті працює кредитний калькулятор, за допомогою якого клієнт розраховує платежі по кредиту, суми переплати, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту.

Основні умови кредитування, розмір процентної ставки, інформація щодо орієнтовної процентної ставки та вартості кредиту також містяться в паспорті споживчого кредиту, який позивач підписав шляхом використанням - одноразового ідентифікатора, що отриманий ним на фінансовий телефонний номер, зазначений в анкеті клієнта: +380 66 765 9451, 28.01.2025 о 17 годині 59 хвилин 06 секунд перед укладенням Договору.

Тобто, перед укладенням Договору Позивачу була надана вся необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема що передбачена Законом України «Про споживче кредитування».

Договір позики (кредиту) є оплатним. Нарахування процентів за Договором своєю природою є платою за користування кредитом протягом строку надання кредиту (п.1.4.1, п.1.4.2. Договору та п. 3.1. Договору), що здійснюється у відповідності до ст.1048 ЦК України.

Отже, встановлення оплати договору у вигляді процентів не є неустойкою (пенею), регулювання якої відбувається відповідно до ст. 549 ЦК України.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором для позивача встановлена у вигляді сплати штрафних санкцій (розділ 6 Договору). При цьому, в п. 6.4 зазначено, що штрафні санкції за Договором нараховуються в момент сплати. Граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення Клієнтом зобов`язань за цим Договором, і може перевищувати розмір суми, визначеної Законом України «Про споживче кредитування».

Абзацом 2 ч. 2 ст. 21 Законом України «Про споживче кредитування» встановлено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може первищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Зазначене повністю відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Отже, звернувшись до Товариства із заявою про отримання кредиту та ініціювавши укладення кредитного договору, а потім і продовження строку користування кредитом, ОСОБА_1 був обізнаний про встановлені у Товаристві умови кредитування. До того ж, не скористався своїм правом відмовитись від Договору, що передбачене п. 5.3.2 Договору та не повернув кредитні кошти, а використав їх на власні потреби.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Із представлених доказів видно, що 28.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 5278726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі по тексту - кредитний Договір), згідно якого відповідач отримав 20000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника взявши зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти (а.с. 52-65).

Умовами вказаного Договору передбачено:

- 1.1: укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету;

- 1.2: на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20000,00 грн.;

- 1.3: строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору;

- 1.3.1: строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплат) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта;

- 1.4: Комісія за надання кредиту становить 2000,00 грн. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) - разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та вдату надання додаткової суми кредиту (у разі укладення додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

- пункт 1.4.1.: Стандартна процента ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% (показник округлений до десятитисячних) та розрахована за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (70 400,00/20 000,00)/360x100%, де ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору);

- пункт 1.4.2.: знижена процентна ставка становить 0,0095% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:

Якщо Клієнт до 26.02.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0,8994% (показник округлений до десятитисячних) та розрахована за формулою:

ДПС = (ЗВСК1/ЗРК)/t ? 100%= (64 757,00/20 000,00)/360x100%, де:

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК1 - загальні витрати за кредитом при умові застосування зниженої процентної ставки;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору).

- пункт 1.5.: орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає:

- пункт 1.5.1.: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2639,6200% річних;

- пункт 1.5.2.: за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1 381,7093% річних;

- пункт 1.6.1.: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 400,00 гривень;

- пункт 1.6.2.: за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 84757,00 гривень;

- пункт 1.7.1.: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 70 400,00 гривень;

- пункт 1.7.2.: за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 64 757,00 гривень;

- пункт 2.1.: Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 ;

- пункт 3.1.: Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт";

- пункт 3.6: комісія (якщо передбачена Договором):

- пункт 3.6.1.: є однією зі складових частин плати (першою складовою) за надання та користування кредитом відповідно до умов цього Договору;

- пункт 3.6.2.: розраховується від суми наданого кредиту/додаткової суми кредиту згідно тарифів, які вказані на Вебсайті за посиланням https://credit7.ua/kredytni-produkty/;

- пункт 3.6.3.: одноразово нараховується в день надання кредиту/додаткової суми кредиту;

- пункт 3.7.1.: економічна сутність Комісії: складова частина плати (перша складова) за надання та користування кредитом відповідно до умов цього Договору;

- пункт 6.3.: у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Роз`яснення щодо штрафу:

економічна сутність штрафу - грошова сума, яку Клієнт повинен сплатити Товариству у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом грошових зобов`язань, тобто у разі порушення строків сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів та/або повернення кредиту;

база для розрахунку штрафу: штраф встановлено в процентному відношенні від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання;

порядок обчислення штрафу: Штраф за кожен факт порушення розраховується за наступною формулою: штраф = (сума порушеного грошового зобов`язання/100% х75%).

Клієнт зобов`язаний сплатити сукупний розмір нарахованих штрафів за всі факти порушення, передбачені цим пунктом Договору;

- пункт 9.7.1.: цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в Договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом Одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

На підписаний Сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу;

- 9.9: підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що:

- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування;

- він ознайомлений з усіма умовами Правил, актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

У п. 10 кредитного Договору відповідач указав свої реквізити: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 21.02.2017 року органом № 5917, місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , тел: НОМЕР_4 …, еmail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реквізити належного клієнту платіжного засобу для перерахування коштів за даним Договором НОМЕР_1 .

Кредитний Договір та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані 28.01.2025 року о 18:00:23 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 52553, а Паспорт споживчого кредиту - 41921 (а.с. 8, 9-11, 65).

З довідки ТОВ «Пейтек» від 01.12.2025 року № 20251201-198 видно, що 28.01.2025 о 18:01:10 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 20000,00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» 2531db25-fdbc-…, номер транзакції в системі ТОВ «Лунеура Україна» 527872…, Session ID - 029560256875, cайт торгівця - https://credit7.ua, код авторизації - 826450, Банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4441111055792851 (а.с. 18).

Отже, інформація, викладена у довідці ТОВ «Пейтек» співвідноситься з інформацією, вказаною у кредитному Договорі.

Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 , акцептуючи пропозиції ТОВ «Лінеура Україна», використовуючи цифровий підпис, приєднався до правил надання коштів у позику, визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Таким чином, кредитний договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

ЦК Статтею 514 України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

28.11.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали Договір факторингу № 28-11/25/Л (а.с. 37-40).

За цим договором фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (залишок по кредиту), плата за кредитом (комісія за надання кредиту та/чи проценти за користування кредитом), неустойка (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі згідно Кредитних договорів (за наявності), право на одержання яких належить Клієнту (п.п. 1.1 п. 1).

Згідно п. 4.2.3. Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Клієнтом та набутими (прийнятими) Фактором в день належного підписання Сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку та сплати Фактором Клієнту Суми Фінансування, відповідно до п. 6.1 розділу 6 Договору.

У п.п. 6.1. п. 6 вказано, що Фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 2985965,68 грн. на банківський рахунок клаєнта…

ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» 2985965,68 грн. за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 582480001 від 28.11.2025 року (а.с. 45).

Актами прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 року закріплено передачу клієнтом фактору Реєстру Боржників кількості 2735 (а.с. 46, 48).

З Реєстру боржників до Договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 року вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором № 5278726 загальною сумою 70202,56 грн., з яких: 19999,98 грн. - за основною сумою боргу; 45977,58 грн. - нарахованих процентів; 4225,00 грн. штрафу/пені (а.с. 49-51, рядок 353).

Дослідивши розрахунок заборгованості за Договором № 5278726 від 28.01.2025 року, позичальник ОСОБА_1 , сформований ТОВ «Лінеура України» за період з 28.01.2025 року по 28.11.2025 року, видно, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним Договором не виконував, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 70202,56 грн., з яких: 19999,98 грн. - за основною сумою боргу; 45977,58 грн. - нарахованих процентів; 4225,00 грн. штрафу/пені. Товариством здійснювалося нарахування відсотків за ставкою 0,95 %, як передбачено умовами кредитного Договору, в межах строку дії Договору. ОСОБА_1 внесені кошти на погашення тіла кредиту:

- 28.02.2025 року в розмірі 13855,00 грн., з яких ТОВ «Лінеура України» 0,01 грн. зарахувало в рахунок погашення тіла кредиту, 6080,00 грн. - процентів, 5775,00 грн. - штрафних санкцій, а 2000,00 грн. - комісії за надання кредиту;

- 31.03.2025 року в розмірі 5890,00 грн., з яких ТОВ «Лінеура України» 0,01 грн. зарахувало в рахунок погашення тіла кредиту, а 5889,69 грн. - процентів (а.с. 31-35).

Відповідно до розрахунку заборгованості за № договору 5278726 від 28.01.2025 року, наданого ТОВ «Факторинг Партнерс» останнє нарахувало відповідачу за період з 29.11.2025 року по 22.01.2026 року (у межах строку дії кредитного Договору) проценти (0,95 % на день) за користування грошовими коштами у розмірі 10449,98 грн., в результаті чого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним Договором № 5278726 від 28.01.2025 року склала 80652 грн. 54 коп. з яких: 19999,98 грн. заборгованість за тілом кредиту; 45977,58 грн. - за відсотками на дату відступлення права вимоги; 10449,98 грн. процентів, нарахованих позивачем, 4225,00 грн. пені та/або штрафами (а.с. 36).

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 , зокрема ставить під сумнів дійсність п. 1.4. кредитного Договору, яким передбачена разова комісія 2000,00 грн. за надання кредиту.

Аналіз Договору № 5278726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2025 року дає підстави стверджувати, що сторони погодили в п. 1.4. разову комісію за надання кредиту.

Оскільки банком провадилися зазначені дії, а саме було проведено оцінку фінансового стану позичальника, оформлено документи (кредитну справу) та документи з відкриття позичкового рахунку, банком правомірно було утримано одноразову комісію з позичальника за ініціювання кредиту.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 756/14941/18-ц (провадження № 61-5326св21) та від 12.03.2025 №522/9983/15-ц.

Отже, суд приходить до висновку, що умови кредитного Договору про стягнення заборгованості за разовою комісією не суперечать нормам Закону, а зустрічні вимоги ОСОБА_1 про визнання пункту кредитного Договору 1.4 недійсним не підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 визнати недійсними п.п. 1.4.1, 1.4.2, 1.5.1, 1.5.2, 1.6.1, 1.6.2, 1.7.1, 1.7.2, у яких закріплені розміри процентної ставки, суд звертає увагу на наступне.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

ОСОБА_1 не заперечує факт укладення 28.01.2025 року Договору № 5278726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «Лінеура Україна» та отримання кредитних коштів.

Вказаний кредитний Договір укладений в електронній формі, про умови якого позичальник був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. При цьому, ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від його укладення, але не зробив цього, що свідчить про свідоме визнання оспорюваних умов договору.

Крім того, на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Лінеура Україна» із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим фактично погодився з умовами кредитування, в тому числі з тими, що оспорює. Судом досліджено додані до кредитного Договору Паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що дає підстави для висновку про повну обізнаність ОСОБА_1 з умовами договору до його підписання.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 за кредитним Договором нараховувалися проценти у розмірі за ставкою 0,95 % в день, що не перевищує встановлених меж Законом України «Про споживче кредитування».

Таким чином, умови кредитного Договору про сплату відсотків за користування кредитами, є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки оспорювані пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін та не перевищують встановлених меж Законом України «Про споживче кредитування», а тому суд, погоджуючись із правовою позицією ТОВ «Факторинг Партнерс», та вважає, що твердження ОСОБА_1 про порушення вимог ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", є безпідставними, а зустрічні позовні вимоги у частині визнання недійсними п.п. 1.4.1, 1.4.2, 1.5.1, 1.5.2, 1.6.1, 1.6.2, 1.7.1, 1.7.2. не підлягають задоволенню.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів та відсотків за Договором № 5278726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2025 року ОСОБА_1 не виконує, то вказану заборгованість слід стягнути примусово.

Крім того, розглянувши зустрічну вимогу ОСОБА_1 про визнання п. 6.3. кредитного Договору недійсним, суд зауважує на наступному.

Пунктом 6.3 Договору № 5278726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом такого невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Статтею 21 ЗУ «Про споживче кредитування» урегульовані особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит.

Так у ч.ч. 1, 2 визначено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Встановлення ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору в частині обов`язку позичальника сплачувати штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання, є несправедливою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг відповідача, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації.

Відповідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

33.5. […] якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

33.7. Таким чином позовні вимоги про визнання недійсними положень пунктів 1.4 та 6 кредитного договору не підлягають задоволенню саме у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене вище, пункт 6.3 Договору № 5278726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем в частині обов`язку позичальника сплачувати штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання є нікчемними, а зустрічні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним вказаного пункту договору не підлягають задоволенню у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Разом із тим, щодо стягнення ТОВ «Факторинг Партнерс» з ОСОБА_1 пені та/або штрафу, необхідно зазначити наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, востаннє - з 04.05.2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» уклали Кредитний договір 28.01.2025 року, тобто у період воєнного стану, дія якого продовжена до 02.08.2026 року, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України штраф в розмірі 4225,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача, а повинний бути списаний позивачем, а сплачені останнім 28.02.2025 року штрафні санкції у розмірі 5775,00 грн. слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, слід дійти висновку, що позивачем доведена обставина порушення відповідачем передбаченого кредитним Договором обов`язку погашення заборгованості за основною сумою боргу та відсоткам у розмірі 70653,00 грн. (19999,98 грн. заборгованість за тілом кредиту; 45977,58 грн. - за відсотками на дату відступлення права вимоги; 10449,98 грн. процентів, нарахованих позивачем за вирахуванням 5775,00 грн. сплачених ОСОБА_1 за штрафними санкціями).

За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з відповідачем, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталої судової практики і безумовно є занадто завищеними. На переконання суду 3000,00 грн. буде достатнім відшкодуванням вказаних витрат.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором № 5278726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, загальним розміром 70653,00 грн., а також судовий збір - 2332 грн. 00 коп. і 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, всього ж 75985 грн. 00 коп.

В решті вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кравченко В. О.