Решение № 136837839, 26.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/21017/24

Провадження № 2/638/7155/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Дудка Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2024 позивач ТОВ «КЛТ Кредит» звернулось до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3150 грн строком на 365 днів, шляхом переказу на його платіжну картку емітовану у АТ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277% річних). Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 10.11.2023. У зв`язку з чим позивач просить стягнути виключно прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 10.11.2023 по 11.10.2024. Вимоги щодо стягнення суми кредиту позивачем не заявлено. Заборгованість відповідача за кредитним договором по нарахованими та не сплаченими процентами станом на 11.10.2024 становить 57 750 грн. позивач просить задовольнити позов, стягнути заборгованість за відсотками, сплачену суму судового збору 3028 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

05.11.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит.

06.11.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

19.02.2025 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено позовні вимоги.

ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Дзержинський районний суд м. Харкова змінено на Шевченківський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

31.03.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова заочне рішення скасоване, справу призначено до судового розгляду.

25.05.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Клімовим М.П. подано відзив, в обгрунтування якого вказано, що ОСОБА_1 не укладав жодних договорів, кредитні кошти у сумі 3150 грн від позивача 10.11.2023 він також не отримував, про що свідчить довідка видана АТ КБ «ПриватБанк», виходячи з якої видно, що позивач не перераховував кошти ОСОБА_1 . ОСОБА_1 був інвалідом, щороку перебуває на лікуванні, ніде не працює і не розуміє причини звернення до нього з позовом. Окрім того, нарахування 3,5% від суми кредиту за кожен день та нарахування позивачем заборгованості не може перевищувати 1%, згідно ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Все це свідчить, що ОСОБА_1 не має зобов`язань перед позивачем. У зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволені позову.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, уповноважив представника ОСОБА_2 представляти його інтереси.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 10.11.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №760. Договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатора 676041, який відправлено 10.11.2023 та введено 10.11.2023.

За умовами п. 1.1 договору Товариство зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3150 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені договором.

Процента ставка за користуванням кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процента ставка 1277,50%) користування кредитом (п. 1.2 кредитного договору).

П. 1.3 кредитного договору передбачено, що строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту у кінці строку користування згідно додатку №1 до договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком до цього договору.

П. 1.4 кредитного договору між сторонами погоджено розрахунок погашення процентів.

Згідно з п. 1.7 кредитного договору товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , який належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс Fondy.

З виписки за договором №б\н за період 11.10.2023 -15.11.2023 , яка надана АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що картка НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 10.11.2023 на вказану картку було здійснення зарахування 3150 грн.

З копії чеку сервісу Fondy вбачається, що 10.11.2023 на картку НОМЕР_3 було здійснено переказ у сумі 3150 грн, призначення платежу: перерахування коштів за договором 760 від 10.11.2023 на умовах фінансового кредиту.

Отже, взяті на себе зобов`язання ТОВ «КЛТ Кредит» виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 3150 грн.

ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань, що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що відповідачем жодного разу не було здійснено сплати відсотків, які нараховані за умовами п. 1.2 кредитного договору.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язався кожні 15 днів сплачувати відсотки за користування кредтом.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань виникла заборгованість за відсотками у розмірі 57750 грн. Відсотки нараховані позивачем за період з 10.11.2023 по 11.10.2024 за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом.

При звернені до суду позивачем заявлено вимоги лише щодо стягнення прострочених відсотків за користування кредитом.

Отже, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 ЗУ « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ч. 1 ст.1048 та ч. 1ст.1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості позивачем здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування.

Проте, нарахування відсотків позивачем здійснено за ставкою 3,5% в день.

Разом з тим, ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Статтею 58 Конституції Українивизначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №76 від 10.11.2023 укладений строком 365 днів, тобто до 09.02.2024. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про застосування до вказаних правовідносин зазначеного вище закону.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.

Тобто, розмір денної процентної ставки поетапно зменшувався.

За таких обставин, суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 760.

Суд звертає увагу на те, що сторони погодили між собою, що строк дії кредитного договору становить 365 днів календарних. При цьому, сторонами погоджено, що денна процента ставка становить 3,50%.

Отже, процента ставка за період з 10.11.2023 по 24.12.2023 3,5% день, що не суперечить законодавству, яке діяло на той час. З 25.12.2023 до 23.04.2024 слід застосовувати проценту ставку 2,5%, з 24.04.2024 до 20.08.2024 1,5%, з 21.08.2024 до 11.10.2024 1%, що відповідає статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування»

Судом проведено власний розрахунок процентів: за період з 10.11.2023 по 24.12.2023 минуло 45 днів, відсотки становлять 4961,25 грн (3150 грн * 3,5% * 45 днів).

За період з 25.12.2023 до 23.04.2024 минуло 121 день, відсотки становлять 9528,75 грн (3150 грн * 2,5% * 121 день).

За період з 24.04.2024 до 20.08.2024 минуло 119 днів, відсотки становлять 5622,75 грн ( 3150 грн *1,5%* 119 днів).

За період з 21.08.2024 до 11.10.2024 минуло 52 днів, відсотки становлять 1638 грн ( 3150 грн * 1% * 52 дні).

Отже, загальна сума відсотків, які підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 21750,75 грн.

При цьому, доводи представника позивача, що ОСОБА_1 не укладав кредитного договору є неспороможними та не підтверджуються жодним доказом. Також, судом не може бути взято до уваги надана відповідачем довідка АТ «ПриватБанк», адже вона суперечить виписці за договором , наданою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду. Надана відповідачем довідка є неповною та не відображає всі деталі операції, які були проведені по картці 5168745130088666 10.11.2023, тобто в день отримання ОСОБА_1 кредиту.

Що стосується витрат на правову допомогу.

У позовній заяві ТОВ «КЛТ Кредит» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу: у розмірі 10 000 грн за правничу допомогу, що надана під час розгляду справи в суді.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «КЛТ Кредит» в суді представляв адвокат Руденко К.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 16/09/2024 від 16.09.2024.

П. 1.1 договору передбачено, що в рамках договору виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю, зобов`язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і самоврядування, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплати їх у порядку, в строки та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг виконавця становить, зокрема, 10 000 грн складання позовної заяви.

З акту приймання передачі надання послуг №1 до договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг вбачається, що ТОВ «КЛТ Кредит» прийняло, а адвокат Руденко К.В. надав такі послуги: підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам, згідно реєстру №1 від 23.09.2024, вартість таких послуг становить 100 000 грн.

З витягу з реєстру №1 до акту приймання передачі наданих послуг №1 до договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 вбачається, що у відповідності до умов договору виконавець підготував позовні заяви про стягнення заборгованості з боржників замовника, а саме підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №760 від 10.11.2023 та клопотання про витребування доказів; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 , вартість таких послуг становить 10 000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №554 від 27.09.2024 ТОВ «КЛТ Кредит» перерахувало адвокату Руденку К.В. 100 000 грн, призначення платежу: «згідно договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг».

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 57750,00 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. Адвокат участь у судових засіданнях не брав, позов задоволено частково.

Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

П. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

У відзиві відповідачем зазнаечно, що він особа з інвалідністю, проте жодного доказу цим обставинам не надано. У зв`язку з чим питання про стягнення судового збору вирішується у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог. При звернені до суду позивачем визначено ціну позову 57750 грн (100%), позов задоволено частково 21750,75 грн, що становить 37,7%. Отже, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 1141,60 грн (3028 грн * 37,7%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» заборгованість по відсоткам 21750,75 грн, судові витрати на правову допомогу 3000 грн, судовий збір 1141,60 грн, всього 25 892 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 35 коп.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач ТОВ «КЛТ Кредит», ЄДРПОУ 40076206, м. Київ, площа Солом`янська, 2, прим. 04, 03035.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Семіряд