Постановление суда № 136818600, 25.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.05.2026

Справа № 334/4655/26

Провадження № 2/334/3497/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Добрєв М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧИНА СПЕКТР», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРЛЕС ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП УКРАЇНА», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Як убачається зі змісту позовної заяви, ціна позову становить 198 000 000 грн.

Обґрунтовуючи підсудність даної справи Дніпровському районному суду м. Запоріжжя, позивач посилається на ч. 1 ст. 30 ЦПК України (виключна підсудність), зазначаючи, що позовні вимоги пов`язані з об`єктом нерухомого майна Складським комплексом площею 5762,4 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дніпровського району м. Запоріжжя.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦПК України, позов до кількох відповідачів, які проживають або перебувають у різних місцях, пред`являється за зареєстрованим місцем проживання чи перебування одного з відповідачів за вибором позивача.

Частиною 1 ст. 30 ЦПК України встановлено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, коли вимоги позивача безпосередньо стосуються цього майна. Проте, як убачається зі змісту та предмету заявленого позову, ОСОБА_1 просить суд саме стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 198 000 000 грн у зв`язку з неможливістю витребування майна в натурі.

Заявлена позивачем вимога є грошовою, а не речово-правовим спором про права на нерухоме майно. Наявність у мотивувальній частині позову посилань на історію відчуження Складського комплексу в м. Запоріжжя не змінює характеру позовних вимог та не є підставою для застосування виключної підсудності, передбаченої ст. 30 ЦПК України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, який неодноразово наголошував на недопустимості штучного поширення правил виключної підсудності на спори, де предметом розгляду є суто стягнення коштів чи відшкодування збитків.

Судом встановлено та перевірено за відомостями щодо реєстрації місця проживання осіб, що:

Відповідач 1 ( ОСОБА_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана адреса територіально відноситься до юрисдикції Святошинського районного суду міста Києва.

Відповідач 2 ( ОСОБА_3 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана адреса територіально відноситься до юрисдикції Яворівського районного суду Львівської області.

Жоден із відповідачів на території Дніпровського району м. Запоріжжя не зареєстрований та не проживає.

Оскільки правила виключної підсудності до даних правовідносин не застосовуються, а зареєстроване місце проживання відповідачів знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, даний позов не підсудний цьому суду.

При цьому суд зазначає, що оскільки відповідачі зареєстровані в різних областях (місто Київ та Львівська область), у даному випадку діють правила альтернативної підсудності, передбачені ч. 1 ст. 29 ЦПК України. Відповідно до вказаної норми, право вибору, до якого саме суду звертатися до Святошинського районного суду м. Києва чи до Яворівського районного суду Львівської області за законом належить виключно позивачу. Суд на стадії вирішення питання про відкриття провадження не може перебрати на себе функції позивача та самостійно вирішити, до якого саме з цих судів направити позовну заяву, що виключає можливість її пересилання судом.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому суду.

За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачу для подання її до належного суду за правилами альтернативної підсудності (ч. 1 ст. 29 ЦПК України) за вибором позивача.

Керуючись ст. 27, 29, 30, п. 6 ч. 4 ст. 185, ст. 260, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧИНА СПЕКТР», Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРЛЕС ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП УКРАЇНА», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що право вибору між судами за правилами альтернативної підсудності (ч. 1 ст. 29 ЦПК України) належить виключно йому, у зв`язку з чим він має право звернутися з даним позовом за своїм вибором або до Святошинського районного суду міста Києва (за зареєстрованим місцем проживання Відповідача 1), або до Яворівського районного суду Львівської області (за зареєстрованим місцем проживання Відповідача 2).

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та всіма доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Добрєв М. В.